Латентна туберкульозна інфекція і туберкульоз

Патогенез. Вдихаючи аерозольні крапельки з мікобактеріями туберкульозу, вони попадають у легені й переміщаються в альвеоли. В останніх мікобактерії туберкульозу розмножуються. Невелика кількість мікобактерій туберкульозу попадає в кровоносне русло і поширюється по всьому організмі.

Через 7-8 тижнів імунна система виробляє спеціальні імунні клітини, що оточують мікобактерії туберкульозу. Клітини утворюють гранульому, здатну тримати мікобактерії туберкульозу під контролем. Гранульома складається з макрофагів, лімфоцитів і з помірної кількості мікобактерій, розташованих головним чином внутрішньоклітинно (це латентна туберкульозна інфекція).

Якщо імунна система не може тримати мікобактерії туберкульозу під контролем, то вони починають швидко розмножуватися. Такий процес може розвиватися в різних місцях організму, наприклад, у легенях, нирках, центральній нервовій системі, кістках і суглобах (це захворювання на туберкульоз).

Приблизно половина ризику розвитку захворювання на туберкульоз спостерігається протягом перших 2 років після інфікування, дуже важливе проведення ранньої діагностики нової інфекції. Для людей із латентною туберкульозною інфекцією можна застосовувати протитуберкульозне лікування для попередження захворювання на туберкульоз.

Латентна туберкульозна інфекція означає, що мікобактерії туберкульозу знаходяться в організмі. У той же час вони під контролем імунної системи організму-хазяїна. Це означає, що процес розмноження бактерій зупинений і відвернене їхнє подальше поширення. Для досягнення такого стану звичайно потрібно 4 - 10 тижнів з моменту інфікування.

туберкульозної інфекції (інфікування організму) можна визначити за допомогою туберкулінової шкірної проби.

Люди інфіковані мікобактеріями туберкульозу (з латентною туберкульозною інфекцією) не вважаються хворими на туберкульоз і не є заразними. Інфіковані мікобактеріями туберкульозу не передають збудники туберкульозу іншим. Рентгенограма легень у них звичайно без патологічних змін («нормальна»). Випадок туберкульозної інфекції не є випадком захворювання на туберкульоз. Така людина є інфікованою, (мікобактерії туберкульозу знаходяться в організмі).

Інфікування можна встановити за допомогою туберкулінової шкірної проби. Більшість людей із латентною туберкульозною інфекцією мають позитивну реакцію на туберкулінову шкірну пробу.

Захворювання на туберкульоз розвивається при імунній системі, не здатній тримати мікобактерії туберкульозу під контролем, внаслідок чого починається швидке розмноження мікобактерій туберкульозу в організмі. Збудники можуть поширюватися далі через лімфатичні судини в регіональні лімфатичні вузли (лімфогенна дисемінація), далі в кровоносне русло і з кров’ю (гематогенна дисемінація) в інші, більш віддалено розташовані тканини й органи. Майже у 10 % людей, інфікованих мікобактеріями туберкульозу, протягом їх життя процес переходить у захворювання на туберкульоз.

Найтиповішими місцями, які уражає туберкульозний процес, є верхні відділи (верхівки) легень, нирки, центральна нервова система і кістково- суглобова система. На місцях ураження можуть розплавлятися тканини, формуватися розпад і поширюватися процес.

У більшості людей імунітету достатньо для довічного контролю (біля 90 %). У деяких людей мікобактерії туберкульозу переборюють захисні сили імунної системи з наступним прогресуванням і переходом процесу в захворювання на туберкульоз. Захворювання на туберкульоз може розвиватися швидко, навіть через багато років після інфікування (виникнення інфекції).

Основні подібності й розходження між латентною туберкульозною інфекцією і захворювання на туберкульоз наведені в таблиці 3.5.1.

Таблиця 3.5.1 - Відмінності між латентною туберкульозною інфекцією і хворими на туберкульоз

Доведено, що приблизно в 5 % людей з недавнім інфікуванням захворювання на туберкульоз розвивається протягом перших двох років. Інші ж 5 % занедужують на туберкульоз пізніше під час їхнього життя.

Таким чином, приблизно в 10 % інфікованих захворювання на туберкульоз розвивається у визначений час життя, тобто протягом всього життя. Інші 90 % залишаються інфікованими без переходу процесу в захворювання на туберкульоз до кінця свого життя.

3.6.