Туберкульоз глотки і порожнини рота

зустрічається відносно рідко. Він може бути ізольованим або поєднуватись з туберкульозом гортані. Туберкульозне ураження глотки пов'язане, головним чином, зі зниженням загальної і місцевої опірності організму.

При гематогенному шляху розповсюдження виникає міліарна форма туберкульозу. На слизовій оболонці м'якого піднебіння, піднебінних ду­жок та мигдаликів з'являється висип міліарних горбиків у вигляді сіру­вато-жовтуватих крапок на фоні помірно набряклої, інфільтрованої, гіперемованої слизової оболонки. Поява висипу супроводжується значним підвищенням температури тіла.

При спутогенному розповсюдженні інфекції поява інфільтратів не су­проводжується вираженими запальними змінами. Інфільтрати частіше мають розповсюджений характер, рідше бувають обмеженими. При прогресуванні утворюються виразки.

Стадія інфільтрації і висипання міліарних горбиків частіше не супро­воджується скаргами з боку хворих. Скарги з'являються в період утво­рення виразок. Виразки мають нерівні підриті краї і блідо-рожеве за­барвлення; їх поверхня може бути вкрита гнійним нальотом, під яким розташоване дно виразки з грануляціями. При несвоєчасному ліку­ванні виразки зливаються і приймають обширні розміри.

Основний суб'єктивний симптом при туберкульозі глотки — значна

болючість при ковтанні. При інфільтрації м'якого піднебіння і утворенні дефектів їжа потрапляє в ніс, мова стає гугнявою, нерозбірливою. Приєднання вторинної інфекції викликає появу неприємного запаху з рота і погіршує перебіг процесу.

Туберкульоз носоглотки у вигляді виразкового ураження, а також у вигляді туберкуломи зустрічається рідко. Туберкуломи розташовані звичайно у ділянці склепіння носоглотки. Вони мають м'яку консис­тенцію і гладку поверхню. При первинному огляді їх нерідко приймають за аденоїди.

Туберкульоз ротоглотки має різноманітну локалізацію, вражає піднебінні мигдалики, дужки, м'яке піднебіння і задню стінку глотки.

Туберкульозні ураження гортаноглотки зустрічаються рідше всього і звичайно виникають внаслідок переходу процесу з ротоглотки або зовнішнього кільця гортані.

Великий клінічний інтерес представляє рідка склерозуюча форма ту­беркульозу глотки. Вона характеризується щільною інфільтрацією, що захоплює всю глотку. Часто процес поширюється на гортань. Слизова оболонка в ділянці інфільтрованих відділів нерізко гіперемована. Звер­тає на себе увагу значна щільність інфільтрації, що досягає щільності хряща. Ця форма звичайно зустрічається при мало виражених проявах легеневого процеса. Вона супроводжується неприємними відчуттями в горлі, невеликим болем при ковтанні.

Необхідно згадати про можливість утворення в глотці холодних аб­сцесів (натічників), що зобов'язані своїм виникненням кістковому ту­беркульозу одного з верхніх шийних хребців. Вони мають вигляд м'якої припухлості на задньо-боковій стінці глотки. Слизова оболонка, що їх покриває, нормально забарвлена. Це ускладнення туберкульозного спонділіту перебігає безболісно.

Туберкульоз гортані. З усіх відділів верхніх дихальніх шляхів частіше при туберкульозі вражається гортань (90-95%).

Особливо часто туберкульоз гортані зустрічається у хворих, що виділяють мікобактерії. Гематогенний шлях спостерігається значно рідше, виникаючи головним чином при генералізованому процесі.

Існує залежність між локалізацією процесу в гортані та шляхом інфіку­вання. Присінок гортані вражається внаслідок гематогенного інфікуван­ня, а середній і нижній відділи частіше вражаються спутогенно.

Симптоми туберкульозу гортані різноманітні. При деяких ло­калізаціях процеса (задня поверхня надгортанника, присінок), обмеже­них інфільтратах і поверхневих виразках, що не заважають функціям

264

Ю.ВМітін. Оториноларингологія

Ю.В.Мітін. Оторино ларингологія

265

ковтання і голосоутворення, хворі не мають неприємних відчуттів.

Ларингоскопічно початкова форма ураження голосових складок проявляється у вигляді гіперемії та інфільтрації її окремих ділянок, пе­реважно в задніх відділах, характерен монохордит. Інфільтрат з часом перетворюється на виразку з блідо-сірим дном. Нерідко виразки на го­лосових складках розміщуються на їх вільному краї. При цьому голосо­ва складка нагадує лезо пилки. При локалізації туберкульозного проце­су в міжчерпакуватому просторі тут також формується інфільтрат (ту-беркулома), що може досягти великих розмірів, нагадуючи пухлину. При розпаді інфільтратів утворюються глибокі виразки. Туберкульозні інфільтрати складок присінку надають їм подушкоподібної форми. Ура­ження складок присінку звичайно розповсюджується і на надгортан­ник. При гострих ексудативних формах надгортанник різко збільшується і у вигляді пухлини з набряклою слизовою оболонкою на­висає над входом в гортань.

Лікування туберкульозу верхніх дихальних шляхів має бути своєча­сним, комплексним та тривалим. Лікування проводять стрептоміци-

ном, ріфампіцином, ізоніазідом, фтивазідом та іншими протитуберку­льозними препаратами першого ряду. Для того, щоб створити підви­щену концентрацію протитуберкульозних препаратів в вогнищах ту­беркульозного ураження, окрім парентерального і перорального прий­ому, їх призначають місцево, використовуючи аерозольтерапію.

Для ліквідації больового синдрома користуються масляними інга­ляціями, місцевим застосуванням анестезуючих засобів. Виразки припікають трихлороцтовою кислотою або розчином нітрату срібла. Не втратили свого значення і новокаїнова блокада верхньогортанного нерва за Гофманом, вагосимпатична блокада за А.В.Вишневським та внутрішньошкірна новокаїнова блокада шиї. Ці процедури є симтома-тичним лікуванням при дисфагії, нав'язливому кашлі.

Туберкульоз вуха, як правило, є проявом вторинного туберкульозу.

Туберкульоз вушної раковини зустрічається рідко і проявляється звичайно у вигляді сизуватого вузлика на мочці вуха, що чітко обмеже-' ний від здорових тканин. В подальшому може утворюватись виразка. В ряді випадків виникає туберкульозний перихондрит, частіше у дітей. Підозра на специфічний характер ураження виникає при наявності ле­геневого туберкульозу або іншого первинного вогнища, оскільки про­цес на вушній раковині є вторинним і виникає гематогенним шляхом. Діагноз підтвержується з допомогою біопсії.

Значно більше значення має туберкульоз середнього вуха, оскільки він зустрічається частіше і дає серйозні ускладнення (мастоїдит, карієс кісткових утворень, лабірінтит). Туберкульоз середнього вуха виникає завжди вторинно і частіше гематогенним шляхом (з первинного вогни­ща в легенях абс лімфатичних вузлах), рідше зараження відбувається тубарним шляхом —■ через слухову трубу при потраплянні інфікованого харкотиння з носоглотки (наприклад, за наявності виразок в глотці). Чо­ловіки хворіють частіше, ніж жінки.

Для туберкульозного середнього отита характерні майже безсимп-томний початок (відсутність болів у вусі, підвищення температури тіла) та млявий, тривалий перебіг (процес набуває хронічного характеру). Типовим для туберкульозного отиту є численність перфорацій, а також швидкий безболісний розпад барабанноїперетинки. Однак діагностич­ну цінність має лише наявність цього симптома. відсутність його (тобто поодинока перфорація) не свідчить проти туберкульозного процесу. Гностеча з вуха незначна, виділення мають неприємний запах. Лімфа­тичні вузли, що оточують вухо, збільшуються. В результаті казеозного руйнування горбиків на слизовій оболонці середнього вуха утворюють­ся виразки, що оточені грануляціями. При більш важкому перебігу про­цес набуває некротичного характеру з карієсом, іноді секвестрацією стінок барабанної порожнини і зовнішнього слухового проходу, слухо-

266

Ю. В.Мітін. Оториноларишологія

Ю.В.Мітін. Оториноларингологія

267

вих кісточок, лабіринту, утворенням норицьта інше.

Хворого може турбувати шум у вухах і зниження слуху. Це звичайно спостерігається за декілька днів до виникнення перфорації. Потім слух продовжує знижуватись, іноді дуже швидко, приглухуватість може до­сягати сильних ступенів.

Встановлення туберкульозного характеру процесу в середньому вусі має великі труднощі, оскільки мікобактерію в гнійних виділеннях можна виявити не завжди.

Туберкульозний мастоїдит — досить часте ускладнення у дітей. Він не відрізняється особливо характерними проявами. Діагноз звичайно ставиться на підставі гістологічного дослідження грануляцій, отрима­них при трепанації сосковидного відростка. Туберкульозні мастоїдити у дітей дають високий відсоток одужання.

Іноді туберкульозний середній отит ускладнюється лабіринтитом з млявим перебігом. Спочатку виникає обмежений лабіринтит, котрий повільно переходить в дифузний. Симптоми з боку вестибулярного апарата виражені мало або взагалі відсутні.

У туберкульозних хворих може спостерігатись ізольоване ураження слухового нерва. При гістологічному дослідженні нерва виявляється більше дегенеративних, ніж запальних змін, що дозволяє думати про його токсичне пошкодження.Ці форми проявляються в вигляді повільно прогресуючої приглухуватості перцептивного типу, ступінь якої про­порційний ступеню туберкульозної кахексії.

Лікування проводиться специфічними протитуберкульозними пре­паратами. Для місцевого лікування, як при звичайному отиті, викорис­товують неототоксичні препарати. При мастоїдиті виконують трепа­націю сосковидного відростка.

Прогноз при туберкульозі верхніх дихальних шляхів і вуха, як прави­ло, сприятливий: в більшості випадків наступає одужання.

Профілактика полягає в своєчасному і раціональному лікуванні ту­беркульозу легенів.