Патогенез глаукоми

взагалі пов'язаний із порушенням відтоку внут- рішньоочної рідини чи невідповідності між її секрецією і відтоком. У здоровому оці постійно підтримується певний тиск, завдяки балансу притоку і відтоку рідини.

Внутрішньоочна рідина, або водяниста волога ока виробляється відростками війкового тіла. Функцією водянистої вологи, крім підтримання внут- рішньоочного тиску, є живлення кришталика та рогівки, які не мають судин. У складі внутрішньоочної рідини наявні хлориди, молочна та аскорбінова кислоти, невелика кількість білків. Збільшення продукції внутрішньоочної рідини призводить до підвищення внутрішньоочного тиску. Але це буває дуже рідко. В основному підвищення ВОТ - це наслідок порушення відтоку рідини. Після вироблення рідина поступає в задню камеру ока, яка знаходиться між кришталиком і райдужкою. Через зіницю рідина переміщується в передню камеру ока, що відмежована спереду рогівкою, райдужкою та кришталиком позаду.

Відтік внутрішньоочної рідини відбувається в передній камері, де на межі рогівки та склери знаходиться кут передньої камери ока. У зоні переходу рогівки в склеру є заглиблення - Шлеммів канал. Вхід до нього прикритий сполучною тканиною, яка зветься трабекулою. Під дією тиску трабекула прогинається в канал і через неї фільтрується внутрішньоочна рідина. Над Шлеммовим каналом знаходиться склеральна оболонка - шпора, до якої кріпиться райдужка та війковий м'яз. Із Шлеммового каналу відтік рідини проходить далі у венозну систему.

Внутрішньоочний тиск - величина відносно стала і в нормі сягає від 16 до 25 мм рт. ст. Протягом доби внутрішньоочний тиск може коливатися на 2-6 мм. Звичайно більш високим він буває вранці, збільшується під час мигання, знижується до вечора.

Методики дослідження внутрішньоочного тиску. Найпростіше визначити внутрішньоочний тиск пальпаторно. Хоча ця методика є орієнтовною, але вона дає змогу в будь-яких умовах дізнатися про наявність підвищеного тиску.