ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ

Термін ішемічна хвороба серця походить від грецького слова ішемія (ischo - затримувати, зупиняти і haema - кров).

Синонімом ІХС, який часто зустрічається в зарубіжній літературі, є коронарна хвороба.

Сьогодні найактуальнішою проблемою медицини є ішемічна хвороба серця. Термін «ішемічна хвороба серця» вперше з’явився в літературі в кінці 50-х - початок 60-х років, «ішемія» - означає у перекладі звуження. А отже, у випадку ішемічної хвороби серця відбувається звуження судин, внаслідок чого зменшується надходження до клітин серцевого м’яза крові, а відтак кисню й корисних речовин.

Рис. 37. Звуження судин серця при ішемічній хворобі серця

У сучасному цивілізованому світі з високим економічним розвитком ці хвороби є провідними в структурі захворюваності та смертності населення, тимчасової або постійної втрати працездатності.

Ішемічна хвороба серця - патологія серця, в основі якої є ураження міокарда. Це зумовлено недостатнім його кровопостачанням внаслідок атеросклерозу і виникаючими на цьому фоні тромбозом або спазмом вінцевих артерій серця.

Ішемічна хвороба серця - гостра або хронічна невідповідність між енергетичною потребою міокарда і станом коронарного кровообігу внаслідок спазму або закупорки артерій.

В основі ішемічної хвороби серця (ІХС) лежить порушення кровообігу в коронарних судинах, що призводить до недостатнього кровопостачання серцевого м’яза. Переважно ішемічна хвороба серця зумовлюється

атеросклерозом.

Рис.

Клінічна класифікація

1. Раптова коронарна смерть:

1) раптова клінічна коронарна смерть;

2) раптова коронарна смерть (летальний випадок).

2. Стенокардія:

1) стабільна стенокардія напруги:

а) із зазначенням функціональних класів;

б) за ангіографічно інтактних судин (коронарний синдром);

2) вазоспастична стенокардія (ангіоспатична, спонтанна, варіантна, Принцметала);

3) нестабільна стенокардія:

а) стенокардія, що виникла вперше до 28 діб (напади стенокардії, що виникли вперше, із транзиторними змінами на ЕКГ);

б) прогресуюча стенокардія;

в) рання післяінфарктна стенокардія (з 3 до 28 діб).

3. Гострий інфаркт міокарда:

1) гострий інфаркт міокарда з наявністю зубця Q (трансмуральний, великовогнищевий);

2) гострий інфаркт міокарду без зубця Q (дрібновогнищевий);

3) гострий субендокардіальний інфаркт міокарду;

4) гострий інфаркт міокарду (невизначений);

5) рецидивуючий інфаркт міокарда (від 3 до 28 діб);

6) повторний інфаркт міокарда (після 28 діб).

4. Кардіосклероз:

1) вогнищевий кардіосклероз;

2) аневризма серця хронічна;

3) дифузний кардіосклероз.

5. Безбольова форма ІХС (на підставі тестів з фізичним навантаженням, холтерівського моніторування ЕКГ з верифікацією за даними коронарографії, сцинтиграфії міокарда ²⁰¹ТІ, стрес-ЕхоКГ).

СТЕНОКАРДІЯ

Однією із найпоширеніших форм ішемічної хвороби серця є стенокардія.

Термін «стенокардія» відомий ще з XVIII століття, коли вчений Геберден вперше описав це захворювання і визначив його основні суб’єктивні прояви. Це захворювання може бути як самостійною хворобою, так і симптомом ішемічної хвороби серця.

Рис. 39. Класичний напад стенокардії

Стенокардія - симптомокомплекс, який виявляється приступом болю, головним чином за грудиною, рідше - в ділянці серця і виникає внаслідок гострої тимчасової ішемії міокарда.

Основною причиною стенокардії є атеросклероз коронарних артерій, їх спазм, часткова закупорка тромбом, емболом.

Суттєво впливають на виникнення стенокардії такі чинники ризику, як гострі або хронічні психоемоційні стреси, зниження фізичної активності, ожиріння, куріння, артеріальна гіпертензія, гіперхолестеринемія.

У патогенезі стенокардії важливе значення мають стан центральної нервової системи, симптоматико-адреналової системи, ендокринні розлади, незбалансований ліполіз, скупчення в міокарді вільних жирних кислот і продуктів перекисного окислення ліпідів, підвищення проникності клітинних мембран для іонів кальцію, зміни у мікроциркуляторно-тромбоцитарному гомеостазі.

Рис. 40. Етіологічні фактори стенокардії

Психоемоційний або фізичний стрес супроводжується збудженням симпатико-адреналової системи, підвищенням рівня катехоламінів і серотоніну в крові та серцевому м’язі. При цьому активізуються обмін речовин у міокарді та кровообіг, зростає потреба в кисні. При атеросклерозі коронарних судин останні під час стресових ситуацій не можуть адекватно розширюватися, збільшувати об’єм кровопостачання^,забезпечувати киснем відповідну ділянку міокарда, тобто виникає невідповідність між потребою в кисні і його постачанням. Чим сильніше стресове збудження, тим суттєвіший дисбаланс між постачанням кисню і його потребою. При значному перекритті просвіту артерії атеросклеротичною бляшкою недостатність коронарного кровообігу виникає

також у стані спокою.

Активізація симпатико-адреналової системи може викликати спазм коронарних судин, підвищення зсідання крові, посилення адгезивних та агрегаційних властивостей тромбоцитів, лейкоцитів, еритроцитів, які, звільняючи ряд біологічно активних речовин (АТФ, тромбоксан, чинник активізації тромбоцитів, лейкотрієни тощо), у свою чергу, погіршують стан мікроциркуляції.

Для стенокардії характерний приступоподібний, стискаючий, пекучий біль, частіше за грудиною, з іррадіацією в ліву руку, під ліву лопатку, в ліву половину шиї і голови. Інтенсивність больового синдрому може бути різною. Тривалість ангінозного нападу при стенокардії 1-15 хв, у середньому приступ триває 2-5 хв, рідко - 10 хв.

Якщо приступ стенокардії викликаний фізичним навантаженням, то біль при цьому зменшується в стані спокою, після прийому нітрогліцерину (через 1­2 хв). Під час приступу стенокардії внаслідок психоемоційного стресу, коли хворий не може контролювати ситуацію, біль є затяжним, сильним. Він подовжується, якщо хворий не приймає нітрогліцерин.

Рис. 41. Ураження коронарних артерій при стенокардії

Рис. 42. Напад стенокардії

За даними В ООЗ, ангінозний напад при стенокардії тривалістю більше 30 хв може свідчити про наявність інфаркту міокарда. Іноді локалізація та іррадіація болю можуть бути атиповими - у праву руку, лопатку, праву половину грудної клітки, епігастральну ділянку. Часто ангінозний приступ сприймається хворими не як біль, а як відчуття дискомфорту в грудях.

Еквівалентами больового приступу є задишка, серцебиття, неприємні відчуття в зонах іррадіації. Стенокардія, що вперше виникла, триває не довше як один місяць, прогноз її невизначений, оскільки вона може бути або проявом гострого інфаркту, або перейти в стабільну стенокардію, або більше не

проявлятись.

Рис. 43. Локалізація болю при стенокардії

Для стабільної стенокардії характерна стереотипна реакція хворого - ангінозний приступ виникає на одне і те ж навантаження.

Стенокардію називають стабільною, якщо її приступи спостерігаються у хворого довше як один місяць. Стабільна стенокардія за ступенем тяжкості поділяється на чотири функціональних класи (табл. 2.1).

Функціональні класи хворих стабільною стенокардією залежно від здатності переносити фізичне навантаження (канадська класифікація функціональних класів):

І. Функціональний клас (ФК-І) - хворий добре переносить звичайне для нього фізичне навантаження. Приступи стенокардії виникають при навантаженнях великої інтенсивності.

II. Функціональний клас (ФК-ІІ) - приступи стенокардії у хворих виникають при ходьбі на рівному місці на відстані більш ніж 500 м, при підйомі на 2 поверхи і вище.

III. Функціональний клас (ФК-ІІІ) - приступи стенокардії виникають при ходьбі у звичайному темпі на рівному місці на відстані 100-500 м, при сходженні на І-й поверх.

TV. Функціональний клас (ФК-ІУ) - приступи стенокардії виникають при незначних фізичних навантаженнях, ходьбі по рівній місцевості на відстані менш як 100 м, а також у спокої. Стенокардія спокою вважається стенокардією напруги з дуже низьким порогом навантаження, що провокує напад.

Таблиця 2.1

Функціональні класи хворих за ступенем важкості

Прогресуюча стенокардія напруження характеризується збільшенням частоти, інтенсивності, тривалості приступів, частішим прийманням нітрогліцерину, зниженням його ефективності. Цю форму стенокардії розглядають як передінфарктний стан.

Стенокардія спокою спостерігається у хворих з стенозуючим атеросклерозом коронарних артерій. Приступ часто виникає вночі, під час сну. Причиною його можуть бути підвищення артеріального тиску, пароксизмальні тахікардії, емоційні сновидіння. Больовий синдром у цих випадках більш тривалий та інтенсивний, ніж при стенокардії напруження, гірше ліквідується нітрогліцерином. Приступ супроводжується відчуттям ядухи, страхом смерті, вегетативними реакціями. Хворі прокидаються, сідають у ліжку, приймають нітрогліцерин, відчиняють вікно. Поєднання її зі стенокардією напруження погіршує перебіг хвороби.

Особлива форма стенокардії (стенокардія Принцметала) спостерігається як при ураженні атеросклерозом коронарних артерій, так і при незмінених судинах. Вона виникає внаслідок спазму коронарних артерій. Прогноз при даній формі стенокардії, особливо у випадках поєднання її зі стенокардією напруження є несприятливий. Больовий приступ при стенокардії Принцметала має циклічний характер - виникає у певний час дня, ночі, часто перебігає у вигляді двох - п’яти приступів з проміжками 2-15 хв.

Важливим у діагностиці стенокардії є детально зібраний анамнез, що дає змогу розпізнати ішемічну хворобу серця у 60% випадків.

Під час приступу стенокардії обличчя у хворого бліде, вкрите холодним потом, має страждальницький вираз, іноді навпаки - червоне, збуджене, кінцівки холодні. Пульс у більшості випадків сповільнений, може виникати тахікардія. Іноді під час приступу підвищується артеріальний тиск, межі і тони серця не змінюються. Аналіз крові та сечі у більшості випадків не виявляє відхилень від норми.

Рис. 44. Електрокардіограма під час приступу стенокардії

Електрокардіограма під час приступу стенокардії може не змінюватись. При вираженому коронаросклерозі на ЕКГ реєструється ішемічний зубець T (високий загострений, від’ємний коронарний або двофазний), депресія сегмента ST нижче ізолінії, які швидко нормалізуються після ліквідації приступу. При стенокардії Принцметала сегмент ST зміщується вверх від ізолінії на 20-30 мм, утворюючи монофазну криву.

Для діагностики та об’єктивізації лікування стенокардії використовують проби з фізичним або фармакологічним навантаженням, у великих кардіологічних центрах - коронароангіографію, вентрикулографію, ехокардіографію, радіонуклідні методи обстеження.

Рис. 45. Проба з фізичним або фармакологічним навантаженням

ІНСТРУМЕНТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА СТЕНОКАРДІЇ НАВАНТАЖЕННЯ

приступу і попередження виникнення нових приступів.

При лікуванні хворого необхідно нормалізувати режим праці і відпочинку, попередити й усунути психоемоційні та фізичні стреси, дотримуватися дієти, відмовитися від куріння.

Результативність медикаментозної терапії залежить від того, наскільки вдається змістити у сприятливий бік баланс між потребою міокарда у кисні і його постачанням. Під час приступу стенокардії хворому необхідно прийняти нітрогліцерин (1-2 таблетки під язик або 2-3 краплі його 1% спиртового розчину). У деяких хворих із не різко вираженою коронарною недостатністю, ангіоневротичною формою стенокардії ангінозний приступ припиняється після прийому валідолу, валокардину, крапель Зеленіна, але за ефективністю ці препарати поступаються перед нітрогліцерином. Під час приступу стенокардії також ставлять гірчичники на ділянку грудини, серця, зігрівають руки і ноги грілками, дають кисень.

Якщо хворого після ліквідації приступу не госпіталізують, то необхідно виконати ЕКГ обстеження, встановити щоденний медичний контроль і обов’язково скерувати хворого на консультацію до кардіолога. У тяжких випадках, коли ангінозний приступ ліквідувати не вдається, хворого необхідно терміново госпіталізувати.

При стенокардії використовують такі засоби фізичної реабілітації: лікувальну фізичну культуру, лікувальний масаж, фітотерапію, фізіотерапію, водолікувальні процедури, при відсутності протипоказань - фізичні вправи у воді.

У лікарняний період реабілітації застосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію.

Особливості ЛФК при ішемічній хворобі серця

Фізичні навантаження є дійовим засобом в лікуванні і вторинній профілактиці. Вони корисні лише тоді, коли не перевищують встановленої для хворого порогової межі. їх потрібно так дозувати, щоб не виникало приступів стенокардії. Дозуючи навантаження, необхідно враховувати клінічний перебіг захворювання, функціональні можливості серцево-судинної системи, наявність супутніх захворювань, вік, тренованість пацієнта.

Виділяють IV групи хворих ІХС для занять ЛФК

I група - хворі на коронарний атеросклероз І ст.

Фізичні навантаження не викликають болю в області серця. ЕКГ: помірне зміщення сегменту S-T, зниження вольтажу зубця Т внаслідок загострення коронарної недостатності. Рівень допустимих фізичних навантажень 60-75% потрібного максимального споживання кисню (ПМСК). Лікуються поліклінічно.

II група - хворі на хронічну коронарну недостатність. Субмаксимальні фізичні навантаження (швидкий підйом по сходах, швидкий біг) викликають біль в ділянці серця, серцебиття, слабість. ЕКГ: зміни комплексу QRS, зубця Т, зміщення сегменту S-T. Рівень допустимих фізичних навантажень 40-59% ПМСК. Лікуються поліклінічно або стаціонарно.

III група - хворі з важким клінічним перебігом захворювання при загостренні хронічної коронарної недостатності. Стенокардія спокою 1-2 рази в місяць. При фізичних навантаженнях (ходьба по рівній місцевості 100-500 м, підйом на перший поверх) виникають болі в ділянці серця, задишка. ЕКГ: зміни зубця Т, сегменту S-T мають перехідний характер, може бути зниження вольтажу, деформація комплексу QRS. Рівень допустимих фізичних навантажень складає 26-39% ПМСК. Лікуються стаціонарно.

IV група - хворі на коронарний атеросклероз ІІІ ст. Стенокардія спокою 1 - 2 рази в тиждень. Легкі фізичні навантаження викликають приступ стенокардії, задишку, слабість, серцебиття. ЕКГ: зміщення інтервалу S-T, зміна зубця Т, порушення ритму і провідності. Рівень допустимих фізичних навантажень до 25% ПМСК. Лікуються стаціонарно.

Протипокази до призначення ЛФК:

1) часті приступи стенокардії;

2) передінфарктний стан;

3) стійке порушення ритму і провідності серця;

4) негативна динаміка ЕКГ в період лікування;

5) тромбемболічні ускладнення;

6) гострі запальні захворювання та загострення супутніх хвороб.

Лікувальну фізичну культуру призначають не тільки для покращення загального стану організму та коронарного резерву серця, а й для вдосконалення інших фізичних якостей, покращення функціонального стану окремих пошкоджених органів та систем. У хворих ІХС часто спостерігаються такі супутні захворювання, як ожиріння, гіпертонічна хвороба, остеохондроз різних відділів хребта, захворювання шлунково-кишкового тракту, нирок. На ці порушення також необхідно діяти з допомогою форм і засобів ЛФК, призначаючи адекватні фізичні вправи.

Хворим призначають ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, індивідуальні завдання для самостійних занять, заняття на тренажерах, дозовану ходу, біг.

Основне завдання ранкової гігієнічної гімнастики - полегшити перехід від одного фізіологічного стану до іншого: від сну до активних рухів. Вправи повинні бути простими, ритмічними, для основних м’язових груп. В комплекс ранкової гімнастики включають дихальні вправи, вправи на розтягування м’язів, зв’язок.

Лікувальну гімнастику призначають на 5 день лікування на курс 15-20 процедур в стаціонарі, 35 - в поліклініці. Вихідне положення залежить від режиму рухової активності. Вправи виконуються спокійно, ритмічно, 6-8 повторень. Фізичне навантаження чергується з паузами відпочинку по 30­40 с.

В другій половині лікування в комплекс ЛГ потрібно включати вправи для розслаблення м’язових груп, на координацію рухів, вправи на рівновагу. Дозовану ходу хворі виконують по рівній місцевості протягом 30-60 хв. Швидкість ходи для осіб I-II груп - 6-7 км/год, для III - 5-5,5 км/год, для IV - 3-4 км/год з обов’язковими періодами відпочинку.

Об’єм рухової активності з урахуванням ФК

Хворим І ФК:

• дозволені усі роботи по дому (прибирання, приготування їжі та ін.);

• лікувальна гімнастика (ЛГ) в тренувальному режимі по 30-40 хв, з ЧСС на висоті навантаження до 140 уд/хв;

• дозована ходьба в помірному темпі (110 кроків/хв) з короткочасним прискоренням до 120-130 кроків/хв по 3-5 хв заняття в групах здоров'я (сильна група);

• біг в помірному темпі, плавання, теренкур, ходьба на лижах, спортивні ігри (заборонена участь в змаганнях).

Хворим ІІ ФК:

• дозволені усі роботи по дому;

• ЛГ в щадно-тренувальному режимі по 30 хв, з ЧСС на висоті навантаження до 130 уд/хв;

• дозована ходьба в темпі 90-100 кроків/хв, з короткочасним прискоренням по 2-3 хв в темпі 120-130 кроків/хв;

• короткочасний біг (1-2 хв) в помірному темпі, участь в групах здоров’я, плавання, дозована ходьба на лижах, спортивні ігри (заборонена участь в змаганнях).

Хворим ІІІФК:

• показані лише легкі роботи по дому;

• ЛГ в щадно-тренувальному режимі до 20 хв, з ЧСС до 110 уд/хв на висоті навантаження;

• дозована ходьба в середньому темпі (90 кроків/хв);

• участь в групах здоров’я (слабка група);

• протипоказані спортивні ігри, біг, плавання, лижі.

Хворим IV ФК:

• протипоказані практично всі роботи по дому.

• ЛГ в щадному режимі 15-20 хв, з ЧСС 90-100 уд/хв на висоті навантаження;

• можлива дозована ходьба в повільному темпі (70-80 кроків/хв) з зупинками через кожні 100-200 метрів;

• інші форми ЛФК протипоказані.

Про ефективність занять ЛФК свідчить поліпшення загального стану хворого, зниження або ліквідація приступів стенокардії, позитивна динаміка реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження, зменшення дози, а іноді й відмова від коронаророзширювальних препаратів.

Лікувальна фізична культура у разі стенокардії призначається після зняття больового синдрому, припинення сильних нападів, при позитивних показниках електрокардіограми та інших об’єктивних методів досліджень за умов постільного рухового режиму при нестабільній стенокардії і передінфарктному стані, а при менш тяжких варіантах стенокардії - у напівпостільному.

Рис. 47. Заняття ЛФК

Протипоказання до застосування ЛФК: часті, інтенсивні та тривалі напади стенокардії, високий або низький артеріальний тиск з частими гіпер- або гіпотонічними кризами, прогресування серцево-судинної недостатності, від’ємна динаміка електрокардіограми, порушення провідності, екстрасистолія, ЧСС більше 100 або менше 50 за хв.

Головним завданням ЛФК є: покращання емоційно-психічного стану, стимуляція нейрогуморальних регуляторних механізмів і відновлення нормальних судинних реакцій при м’язовій роботі, ліквідація гіпоксії, активізація обміну речовин, покращання функції серцево-судинної системи, забезпечення поступової адаптації до фізичних навантажень.

Форми ЛФК та методика занять аналогічні тим, що використовуються при інфаркті міокарда у відповідному руховому режимі. Однак перехід до наступного режиму проводиться в більш ранні терміни, сміливіше і скоріше включають вихідні положення сидячи, стоячи. Ходьба у напівпостільному режимі починається відразу з 30-50 м і доводиться до 200-300 м.

Лікувальний масаж застосовують між нападами, щоб нормалізувати діяльність ЦНС, підвищити загальний тонус організму; активізувати геодинаміку і трофічні процеси у міокарді, зменшити біль у ділянці серця і його рефлексогенних зонах; покращити функції серцево-судинної системи. Використовують сегментарно-рефлекторний масаж, діючи на паравертебральні зони нижньошийних, верхньогрудних, останній грудний та перший поперековий спинномозкові сегменти. Масажують грудину, ділянку серця, ліве плече і руку, міжлопаткову ділянку (особлива увага ліктьовій зоні лівої руки), використовуючи прийоми і методику, що застосовують на початку після лікарняного періоду реабілітації хворих на інфаркт міокарда. Тривалість масажу - 15-20 хв, курс 10-12 процедур через день. Різкі рухи при масажі виключають.

Велике значення у відновному лікуванні хворих на стенокардію мають водолікувальні процедури через їх здатність виразно впливати на функціональний стан центральної і вегетативної нервової системи, коронарний і периферичний кровообіг, терморегуляційні механізми, процеси адаптації до температурних подразників. Використовується плавання у басейні з прісною або мінеральною водою з тривалістю заняття від 15-20 до 30-45 хв, що залежить від функціонального класу. Крім того, назначають укутування, кисневі, перлинні і азотні, гірчичні, йодобромні ванни з температурою води 35­36° С. Хворим І функціонального стану дозволяється відвідувати сауну, застосовувати підводний душ-масаж.

У комплексі нефармакологічних засобів лікування стенокардії значну роль відіграють лікарські рослини, які містять у своєму складі біологічно активні сполуки з протисклеротичною та спазмолітичною дією (розширюють судини). Серед рослин, які містять антиатеросклеротичні речовини - кукурудзяні рильця, квітки і плоди глоду, плоди шипшини, квітки арніки гірської, коріння синюхи блакитної, листя бузини чорної, плоди горобини звичайної, кропива дводомна, часник, буряк, дика морква. Лікарські рослини мають профілактичну дію, тому їх треба застосовувати тривалий час, зазвичай у комплексі з іншими медикаментозними препаратами.

Фізіотерапія націлена на ліквідацію нападів стенокардії, зняття болю, відновлення коронарного кровообігу, покращення обмінних процесів у ньому і ліквідацію порушень ритму; усунення гіпоксії, відновлення функціонального стану центральної нервової системи, протидію порушенням згортаючої системи крові. Застосовують електрофорез лікарських речовин, електросон, діадинамотерапію, оксигенацію.

На санаторному або поліклінічному етапі реабілітації побудована програма і застосування її засобів, рухового режиму буде залежати від функціонального класу хворого. Його визначають клінічним перебігом захворювання, ступенем коронарної недостатності і кровообігу, толерантністю до фізичних навантажень.

До І функціонального класу відносять хворих зі стенокардією напруження, у яких напад виникає при надзвичайно великих фізичних зусиллях або нервово- психічних перевантаженнях. У них висока толерантність до фізичних.

До II функціонального стану відносяться хворі з неважкими порушеннями ритму серця (нечасті екстрасистоли) і недостатність кровообігу II А ст. - стабільна стенокардія.

До III функціонального стану відносяться хворі без порушення серцевого ритму і без недостатності кровообігу чи з недостатністю кровообігу не вище II А ст.

Хворим з I ФК стабільної стенокардії при відсутності порушень ритму серця і артеріальної гіпертензії застосовують ванни. Перші дві ванни призначають з концентрацією сірководню 75 мг/л, наступні - 100 мг/л. Температура ванн 35-36° С, тривалість 10-12 хв, через день. В другій половині курсу - 4-5 раз на тиждень, курс лікування складає 10-12 ванн.

Хворим з II ФК стабільної стенокардії призначають загальні сірководневі ванни з концентрацією сірководню 25-50 мг/л. Перші дві ванни застосовують з концентрацією сірководню 25 мг/л, наступні - 50 мг/л. При температурі ванн 35-36° С, тривалість 10-12 хв. В першій половині курсу ванни призначають через день. В другій половині - 4-5 раз на тиждень. Курс лікування складає 10­12 ванн.

Хворим з III ФК стабільної стенокардії можна рекомендувати (сухі) вуглекислі ванни - дозовані через шкірні впливи вуглекислим газом.

Прогноз стенокардії невизначений: хворий може жити десятиліттями або раптово вмерти. Особливо несприятливий прогноз у хворих похилого віку, смертність зростає зі збільшенням числа уражених коронарних артерій. Прогноз стенокардії погіршується при супутній гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті. Несприятливий прогноз відзначається при нестабільному перебігу стенокардії.

Профілактика стенокардії включає комплекс заходів, спрямованих на поліпшення умов праці та відпочинку, охорону навколишнього середовища.

Найпершою профілактикою стенокардії є лікування захворювань, які її спричиняють: атеросклерозу, цукрового діабету, ожиріння, хоча різке схуднення може, навпаки, спровокувати напад стенокардії. Людям, які мають схильність до стенокардії, протипоказано курити, зловживати цукром, кавою, алкоголем. Обов’язкове перебування на свіжому повітрі, раціональне харчування. Велику кількість холестерину містять тваринні жири, ікра, нирки, мозок, жирні сорти риби, тому їх вживання потрібно значно обмежити. Натомість продукти моря, рослинна їжа, молочні продукти містять протихолестеринні (ліпотропні) речовини, які гальмують прогресування атеросклерозу.

Комплекс вправ для хворих на стенокардію I і II функціональних класів

1. В.п. - стоячи, ходьба на місці в середньому темпі 1-2 хв.

2. В.п. - стоячи, руки опущені вздовж тулуба. Повільно підняти руки в сторони - вдих; опустити і розслабити руки - видих. Повторити 3-4 рази.

3. В.п. - теж. Підняти кисті рук до плечей - вдих; розвести руки в сторони - видих; знову кисті рук до плечей - вдих; повернутися у в.п. - видих. Повторити 4-5 разів.

4. В.п. - стоячи, руки на поясі. Виконувати в середньому темпі нахили тулуба вліво і вправо. Повторити 6-8 разів.

5. В.п. - теж. Підняти праву ногу вперед, зігнути її в коліні, потім розігнути і опустити. Виконувати теж лівою ногою. Повторити по 8 разів кожною ногою.

6. В.п. - теж. Виконувати в повільному темпі нахили голови: назад, вперед, вліво, вправо. Повторити 3-4 рази.

7. В.п. - стоячи, руки опущені вздовж тулуба. Підняти руки в сторони, потім завести за голову, знову в сторони і знову за голову. Виконувати в середньому темпі 6-8 разів. (Поступово ускладнюють вправи: при розведені рук в сторони робити повороти тулуба направо і наліво.

8. В.п. - стоячи, руки опущені вздовж тулуба. Виконувати кругові рухи одночасно двома руками: лівою - вперед, правою - назад. Поміняти руки. Повторити 8 разів.

9. В.п. - теж. Поставити руки на пояс і виконувати три пружинистих нахили вліво. Повторити нахили вліво, поставити руки на плечі, потім підняти руки вгору. Повернутися у в.п. Виконати в тій же послідовності три нахили вправо. Повторити по 4-6 раз в кожну сторону.

10. В.п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки витягнуті вперед і в сторони. Виконувати в середньому темпу махи правою ногою: до лівої руки, потім до правої руки, знову до лівої руки. Ногу під час махів постаратись не ставити на підлогу. Повернутися у в.п. Повторити по 3-4 рази кожною ногою.

11. В.п. - стоячи, схрестивши ноги, руки на поясі. Виконувати нахили тулуба вліво і вправо. Повторити в середньому темпі 8-10 разів.

12. В.п. - стоячи, руки вздовж тулуба. Відставити праву ногу в сторону і нахилитися вперед, потягнувшись руками до підлоги; повернутись у в.п. Повторити в середньому темпі по 6-8 разів в кожну сторону.

13. В.п. - стоячи, руки на поясі. Виконувати махи лівою ногою: вправо, вліво, вправо. Повернутись у в.п. Повторити по 4-6 разів кожною ногою.

14. В.п. - стоячи, руки вздовж тулуба. Прогнутися назад (руки вверху) і зробити два пружинисті нахили вперед, старатись доторкнутися руками підлоги; коліна не згинати. Повернутися у в.п. Повторити в середньому темпі 6­8 разів.

15. В.п. - стоячи, руки на поясі. Зробити нахили назад. Вернутися у в.п.

Повторити в середньому темпі 12-16 разів.

16. В.п. - стоячи, руки на поясі. Присідання (руки витягнути вперед), повернутися у в.п. Повторити в середньому темпі 20-24 рази. Дихання довільне.

17. В.п. - стоячи, руки опущені вздовж тулуба. Повільно розвести руки в сторони - вдих; повернутися у в.п. - видих. Повторити 4-6 разів.

18. Ходьба на місці (або по кімнаті) 1-2 хв. Темп середній.

Контрольні запитання і завдання:

1. Дайте визначення поняття «ІХС».

2. Класифікація клінічних варіантів ІХС.

3. Дайте визначення поняття «стенокардія».

4. Етіологія та патогенез стенокардії.

5. Основні клінічні прояви та лікування стенокардії.

6. Особливості застосування лікувальної фізичної культури при стенокардії.

7. Особливості застосування масажу при стенокардії.

8. Особливості застосування фізіотерапії при стенокардії.

9. Складіть орієнтовний комплекс ЛФК для хворих.