ВАРИКОЗНЕ РОЗШИРЕННЯ ВЕН НИЖНІХ КІНЦІВОК

Варикозне розширення вен - мішкоподібне або циліндричне розширення поверхневих вен, що супроводжується неспроможністю клапанів і порушенням кровообігу. Це найпоширеніше захворювання периферичних судин і може виникати в різних органах, наприклад, у стравоході (портальна гіпертензія), сім’яному канатику (варікоцеле).

Тромбофлебіт - це ускладнення варикозного розширення вен нижніх кінцівок.

Фактори ризику розвитку варикозної хвороби:

1. Спадкова схильність і природжена слабкість сполучної тканини, яка укріплює стінки вен.

2. Вагітність традиційно вважається одним з основних факторів ризику розвитку варикозної хвороби, що пояснює, зокрема, більш часте (в 3-4 рази)

ураження жінок.

Рис. 30. Венозна гемодинаміка

3. Ожиріння - доведений фактор ризику варикозної хвороби. При цьому

збільшення індексу маси тіла до 27 кг/м² і вище зумовлює зростання частоти захворювання на 33%.

4. Спосіб життя впливає на розвиток і перебіг варикозної хвороби. Зокрема, несприятливий вплив тривалих статичних навантажень із підйомом вантажів або нерухомим перебуванням у положенні стоячи й сидячи. На перебіг варикозної хвороби несприятливо впливає тісна нижня білизна, що здавлює венозні магістралі на рівні пахових складок, і різні корсети, що підвищують внутрішньочеревний тиск. Особливості харчування - зменшення в раціоні сирих овочів і фруктів приводить до постійного дефіциту рослинних волокон, необхідних для ремоделювання венозної стінки й хронічних запорів, які є причиною перманентного підвищення внутрішньочеревного тиску.

5. Дисгормональні стани беруть участь у патогенезі варикозної хвороби, їхня роль в останні роки прогресивно зростає, що обумовлено широким використанням засобів гормональної контрацепції, популяризацією гормонозамісної терапії в преклімактеричний період і при лікуванні остеопорозу. Доведено, що естрогени й прогестерон, а також їхні похідні знижують тонус венозної стінки за рахунок поступового руйнування колагенових і еластичних волокон.

Рис. 31. Патогенез венозної недостатності

Популярна систематизація симптомів варикозного розширення вен нижніх кінцівок розроблена доктором медичних наук В. С. Савельєвим.

Класифікація виділяє всього 3 стадії перебігу захворювання залежно від швидкості прогресування патології і здатності організму до самовідновлення:

1. Стадія компенсації. Болючість відсутня або зовсім незначна. Невелика набряклість, яка може з’являтися після навантаження. Виявляються судинні зірочки.

2. Етап субкомпенсації. Сильна стомлюваність, більш виражені хворобливі відчуття, судоми, відчуття розпирання в ногах, набряклість вечорами і нічні судоми.

3. Стадія декомпенсації. Порушення відновної здатності шкіри: довго заживають навіть дрібні ранки і садна. Пігментація шкіри, випинання венозних вузлів, сильний біль і дискомфорт. На стадії декомпенсації страждає весь організм: слабшають кістки і м’язи, починають випадати волосся.

Ускладнення (кровотеча чи тромбофлебіт) можуть виникати в будь-якій стадії, трофічна виразка розвивається тільки в стадії декомпенсації.

Першими клінічними ознаками захворювання є швидка стомлюваність ніг, відчуття тяжкості, шкірної сверблячки, тепла, до кінця дня виникає набряк ділянки гомілковостопного суглоба та гомілки, потім - помірне розширення вен на стегні і гомілці. Варикозне розширення вен добре проявляється у вертикальному положенні у вигляді звивистих стовбурів, вузлів, виступаючих сплетень.

Рис.

Діагностика варикозного розширення вен:

1. Клінічний огляд (стоячи).

2. Ультразвукове дослідження вен (дуплексне ангіосканування вен).

3. Рентгеноконтрастне дослідження (флебографія).

4. Радіоізотопне дослідження (флебографія).

5. Функціональні проби.

За зовнішнім виглядом розрізняють циліндричну, змієподібну, мішкоподібну та змішані форми варикозного розширення вен. При пальпації вони пружної еластичної консистенції, температура шкіри над варикозними вузлами вища, ніж на інших ділянках. У горизонтальному положенні хворого напруженість вен зменшується.

Це розширення поступово прогресує, з’являються вузли, звивистість судин. Скарги на тяжкість і розпирання в нозі стають постійними. З’являються судоми в литкових м’язах, як правило, вночі.

Пізніше виникає майже постійний больовий синдром, парестезії в ногах, стабільний набряк стоп або гомілок. Набряки виникають надвечір, після ходьби і тривалого стояння на ногах, цілком зникають до ранку наступного дня після нічного відпочинку.

Рис. 33. Методи діагностики уражень вен

Згодом з’являється пігментація шкірних покривів нижньої третини гомілки, більш виражена над внутрішньою щиколоткою, шкіра втрачає свою еластичність, стає блискучою, сухою, легко пошкоджується, щільно спаяна зі склеротично-зміненою підшкірною жировою клітковиною.

За наявністю клініко-об’єктивних даних виділяють такі стадії варикозної хвороби:

Перша стадія характеризується сильним відчуттям тяжкості в литках, а також набряки ніг до кінця дня. Такою ж характерною особливістю є повне зникнення або, як мінімум, зменшення всіх симптомів після гарного відпочинку. Пізніше в ногах з’являється сильне відчуття жару, а на шкірі виявляються ледь помітні сині і червоні судинні цятки (зірочки).

Внутрішньошкірні вени темніють і їх стає видно неозброєним оком. Таким чином проявляться друга стадія захворювання (ретикулярний варикоз).

Третя стадія хвороби супроводжується болем (варикозне розширення магістральних вен). Якщо на цій стадії не розпочати лікування, то тромб цілком може просунутися по судинах вгору, провокуючи ускладнення.

Варикозне розширення вен нижніх кінцівок 4 ступеня характеризується ушкодженням м’яких тканин і трофічними змінами шкірних покривів.

На цій стадії всі існуючі симптоми (хворобливі відчуття, набряклість, дерматологічні проблеми) ще більше посилюються, в деяких випадках кровоносні судини можуть перестати нормально функціонувати. Це призводить до некрозу уражених ділянок нижніх кінцівок.

5 стадія варикозу - це трофічна виразка, що зажила.

На 6 стадії варикозна хвороба набуває ускладненого хронічного перебігу. Виразки вже практично не гояться, пацієнту стає важко пересуватися самостійно. При цьому труднощі пов’язані не тільки з хворобливістю пошкоджених ділянок, а й тим, що вени дуже сильно розпухають, ноги стають важкими.

Рис. 34. Стадії варикозної хвороби

Згодом поряд із прогресуванням варикозного розширення вен з’являються трофічні порушення, частіше локалізовані на внутрішній поверхні нижньої третини гомілки: індурація, пігментація, дерматит, потім - трофічна виразка, що погано піддається лікуванню.

У лікуванні варикозної хвороби застосовують такі методи: консервативний, лігатурний, склерозуючий, хірургічний, комбінацію методів. Найбільш радикальним й ефективним є хірургічний. У чистому вигляді

консервативного лікування варикозної хвороби не існує.

Рис. 35. Методи лікування варикозного розширення вен

Рис.

Основні принципи консервативної терапії:

1. Виключити довготривалі статичні навантаження (стояння), тривалу важку фізичну працю, піднімання важких предметів.

2. Раціональне харчування. В щоденний раціон повинна входити велика кількість сирих овочів і фруктів. Вони містять клітковину, із якої в організмі синтезуються фіброзні волокна, необхідні для укріплення венозної стінки. Обмежити вживання жирних, гострих і солених страв, оскільки провокуюча ними спрага призводить до збільшення об’єму крові і перевантаження венозної системи.

3. Нормалізація маси тіла (надлишкова вага призводить до перевантаження вен і швидкого прогресування варикозної хвороби).

4. Лікування і профілактика запорів (запори призводять до постійного збільшення тиску в венах та ускладнюють венозну недостатність і варикоз).

5. Лікувальна фізична культура застосовується для оздоровлення венозної системи, використовують рухливі види спорту: велосипед, ходьба на лижах і особливо плавання.

6. Паліативні заходи - еластичний бинт, еластичні панчохи, венотоніки.

7. Фізіотерапевтичні процедури тимчасово покращують стан гемодинаміки в кінцівці й деякою мірою сповільнюють подальший розвиток патологічного процесу.

8. Масаж с пини і відсмоктуючий (диплоїдний) масаж ніг, контрастний душ, помірні прогулянки.

Виключити: приймати гарячу ванну, ходити в баню, сауну, парення ніг (будь-які теплові процедури ведуть до перенаповнення венозної системи кров’ю і їх перенавантаження, що призводить до прогресування захворювання і загрожує розвитком ускладнень); загоряння на сонці (при легких формах варикозної хвороби сонячні ванни можна приймати до 11 і після 17 год), відвідування солярію, особливо в тяжких випадках хвороби і при наявності ускладнень, масаж ніг (особливо антициллюлітній).

Критерії до призначення ЛФК: зменшення болів в нозі, зниження температура тіла, зниження ШОЕ, лейкоцитозу.

Завдання ЛФК: покращення периферичного кровообігу за рахунок прискорення венозного та лімфатичного відтоку, артеріального притоку; активізація серцево-судинної діяльності за допомогою допоміжних факторів кровообігу (робота скелетних м’язів, дихання), зменшення дистрофічних змін в тканинах пошкоджених кінцівках; підвищена працездатність хворого.

ЛФК показане в стадії компенсації і декомпенсації венозного кровообігу при відсутності гострого тромбофлебіту. При тромбофлебіті поверхневих вен ЛФК проводять при наявності давлючої пов’язки, яка фіксує тромб і з 5-7-го дня при тромбофлебіті глибоких вен нижніх кінцівок.

При варикозному розширенні вен нижніх кінцівок застосовують спеціальні вправи сидячи, лежачи на спині, на боку, ніжний кінець піднятий на 15-20 см, на хворі нозі туга пов’язка. Починають заняття з простих вправ на здоровій кінцівці і дихальних вправ. Для хворої ноги спочатку фізичний терапевт проводить пасивні вправи плавно з постійно зростаючою амплітудою, не викликаючи больової реакції. Вправи виконуються переважно для суглобів і м’язів віддалених від рівня тромбуючої вени. Наприклад, при тромбозі повздовжньої і стегнової вени вправи для стопи і гомілки, а при тромбозі вени гомілки в кульшовому суглобі. При ліжковому режимі показом є щадна дія на хвору кінцівку. Лікувальну гімнастику повторюють 2-3 рази в день по 10-15 хв. Рекомендуються дихальні вправи, глибоке дихання з акцентом на діафрагмальне дихання.

При варикозному розширенні вен нижніх кінцівок протипоказані фізичні вправив в положенні стоячи і з великим напруженням тому, що вони супроводжуються статичним зусиллям м’язів ніг і підвищенням внутрішньочеревного тиску.

При хірургічному лікуванні хворих з варикозним розширенням вен ЛФК призначають з 1-го дня для профілактики після операційних тромбів, гіпостатичної пневмонії і відновлення функції організму.

Протипокази: тяжкий стан хворого, висока температура тіла, тромбемболічні ускладнення, розходження швів, кровотеча.

Важливим в післяопераційному періоді є багаторазове повторення дихальних вправ та короткочасних ізометричних напружень і розслаблень в дистальних відділах (стопа, гомілка) при щадінні оперованої зони.

Для лікування та профілактики захворювань судин необхідно чергувати ходьбу по м’якому й жорсткому покриттю (по 5 хв на кожному покритті протягом ЗО хв). Ця методика добре тонізує стінки судин, робить їх більш пружними та спроможними протистояти негативним впливам.

Масаж проводиться при відсутності потовщення варикозного розширення вен і прилягаючих тканин.

Завдання масажу: прискорити крово- і лімфообіг покращити трофіку тканин, ліквідувати запальний процес і набряк тканин. Масаж позитивно впливає на звільнення судин, перерозподілу крові, діє на навколишні тканини, підсилює кровообіг.

Методика масажу: спочатку масажують проксимальні відділи, використовуючи погладжування, розминання. Вузли при цьому обходять, проводять розминання здорових тканин. Масажні рухи повинні бути м’якими, плавними, без ривків, сильних попліскувань.

Масажують паравертибральні зони L5-D10, масаж сідниць, нижні кінцівки:

а) при односторонньому ураженні - положення пацієнта: лежачи на спині, нога зігнута в коліні і піднята під кутом 45°, проводять погладжування і розтирання стегна; масаж гомілки, обходячи варикозні вузли.

б) при двохсторонньому ураженні - масаж обох кінцівок. При наявності виразки слід проводити тільки рефлекторно-сегментарний масаж поперекової зони;

в) при оперативному лікуванні - масаж проводиться через два місяці після операції і курс починається із застосування відсмоктуючого методу;

г) не проводиться місцевий масаж венозних вузлів джерел тромбофлебіту;

д) при односторонньому ураженні масаж починається з хворої ноги.

Не використовують прийоми рублення, поколочування і похлопування - вони викликають рефлекторний спазм (скорочення) вен і підвищують венозний тиск. У людей похилого віку при наявності скритої та хронічної форми тромбофлебіту - може виникнути тромбемболія. Тривалість масажу 10-15 хв.

Компресійна (здавлююча) терапія - один із найефективніших методів профілактики лікування хронічних захворювань вен нижніх кінцівок. Її значення полягає у звуженні підшкірних вен під зовнішнім впливом (еластичний бинт або еластичний трикотаж).

Магнітотерапія - метод лікування змінним і постійним магнітним полем невеликої напруги. Магнітне поле підсилює процеси гальмування в головному мозку, зменшує хронічний біль, особливо запального характеру, позитивно діє на нейровегетативні процеси мікроциркуляції, імунітет, викликає гіпотензивний, протинабряковий ефект, стимулює регенеративні процеси.

Гідропроцедури у вигляді ванночок для ніг. Основний ефект полягає в зменшенні болю, покращенні трофіки ніг, збільшенні сили нижніх кінцівок, зменшенні гіпертонусу м’язів нижніх кінцівок, знятті набряків, судом.

Найбільш відомими та давно прийнятими в класичній медицині засобами фітотерапії при варикозному розширенні вен застосовують для внутрішнього вживання: настій квітів або плодів каштана кінського, настій мускатного горіха, відвар шишок хмелю звичайного, настій часнику, настій трави рути пухнастої, відвар кори ліщини звичайної. Для зовнішнього застосування: відвар кори верби білої, настій із свіжих листків каланхое, кашиця із тертої картоплі, медові компреси. Хороший результат має одночасне приймання ванн і пиття відварів різних лікарських трав: ромашки, череди, звіробою, гілок дуба, каштана, верби.

Комплекс вправ для пацієнтів з варикозним розширенням вен нижніх кінцівок

Лікувальні вправи виконуються лежачи, при підвищеному положенні ніг, в повільному темпі, без затримки дихання.

1. В.п. - лежачи на спині, руки витягнуті вздовж тулуба, прямі ноги положити на стілець. Почергово згинати і розгинати праву та ліву ступню по 5 раз кожну. Одночасно згинати і розгинати обидві ступні 5 разів.

2. В.п. - лежачи на спині, руки витягнуті вздовж тулуба. Підняти вверх і розвести ноги, натягнути носочки, виконати кругові рухи в гомілково- ступневих суглобах вправо і вліво. Повторити по 5-7 раз в кожну сторону.

3. В.п. - те ж. Зігнути ноги в колінах і виконати кругові рухи в колінних суглобах вправо і вліво, по 5-8 разів в кожну сторону.

4. В.п. - стійка на лопатках («берізка»). Розвести ноги. Махами міняти положення ніг («ножиці»). Повторити 4-7 разів.

5. В.п. - те ж. Ноги зігнути в колінних суглобах і «крутити педалі». Повторити вправу 5-7 разів.

6. В.п. - лежачи на спині, руки витягнути вздовж тіла. Зігнути в колінах ноги, поставити ступнями на стіну. «Ходьба» вверх, а потім вниз по стіні по 5 раз.

7. В.п. - лежачи на спині, підняти прямі ноги і поставити ступні на стіну або покласти ноги на високу підставку. Полежати так 5-10 хв.

Контрольні запитання і завдання:

1. Дайте визначення поняття «варикозне розширення вен».

2. Причини виникнення, провокуючі фактори захворювання.

3. Етіологія і патогенез варикозного розширення вен.

4. Клінічна симптоматика захворювання.

5. Лікувальна тактика та вибір методу фізичної терапії.

6. Особливості застосування лікувальної фізичної культури при варикозному розширенні вен.

7. Особливості застосування масажу при варикозному розширенні вен.

8. Особливості застосування фізіотерапії при варикозному розширенні вен.

9. Складіть орієнтовний комплекс ЛФК для хворих.

2.6.