<<
>>

Аденовірусна інфекція

Синоніми: гострий гарячковий фарингіт, гострий фолікулярний кон’юнктивіт, епідемічний кератокон’юнктивіт; лат.— infectiones adenoviroticae, Гостре гарячкове захворювання, при якому уражуються слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, очей, кишок.

Актуальність. Аденовірусну інфекцію реєструють в усіх країнах світу. Питома вага її у структурі гострих респіраторних вірусних інфекцій висока. Тому понад 50 % дітей у віці від 6 міс до 1 року уже мають антитіла до одного чи двох типів вірусу, а у віці до 5 років антитіла до декількох типів виявляють у більшості дітей. В осінньо-зимовий період,, коли підвищується захворюваність на грип та ГРВІ, аденовірусну інфекцію діагностують під діагнозами тонзиліту, кон’юнктивіту, пневмонії, діареї та ін.

Етіологія. Нині нараховують близько 120 антигенно відокрем­лених типів вірусів. Усі вони належать до родини Adenoviridae, яка у свою чергу ділиться на два роди — Mastadenovirus та Adeno­virus. Аденовіруси першого з названих родів є етіологічними аген­тами захворювань людини. Найчастіше спричинюють захворюван­ня серовари 3, 4, 7, 14, 21. Серовари 1, 2, 5, 6 зумовлюють «латент­ні» аденовірусні та інапарантні форми інфекції. Із сероваром 8 найчастіше буває пов’язаний епідемічний кератокон’юнктивіт.

Аденовіруси терморезистентні. При ÷560C вони інактивуються протягом ЗО хв, в умовах кімнатної температури зберігаються про­тягом 10—14 днів, у водопровідній воді — до 80 днів, а окремі ти­пи— до 110 днів. Швидко інактивуються розчинами лізолу, фор­маліну, хлорвмісними дезинфектантами.

Сприйнятливість до аденовірусів висока, майже все доросле населення має антитіла. Діти уже в перші роки життя зустріча­ються з одним, а то і з декількома типами вірусу, що підтверджує наявність антитіл у їхній крові.

Імунітет після перенесеної інфекції стійкий і тривалий до типу вірусу — етіологічного агента.

Несприйнятливість формується гу­моральними антитілами та клітинною резистентністю. Остання створює умови, за яких вірус втрачає здатність вступати у взає­модію з клітинами. Віруснейтралізуючі антитіла досягають висо­ких титрів і носять типоспецифічний характер, тобто імунітет, ви­роблений проти певного типу вірусу, не запобігає зараженню ін­шими.

Джерелом збудника є людина з маніфестним або інапарантним перебігом інфекції. Виділення аденовірусів переважно припиняє­ться ще до закінчення хвороби, хоча у деяких хворих може три­вати місяцями. Особливо довго вірус зберігається у мигдаликах дітей і дорослих людей при хронічних тонзилітах. Часто гостра аденовірусна інфекція може переходити у хронічну форму, що за­безпечує тривале зберігання збудника в колективі. У літературі є повідомлення про трансплацентарну передачу аденовірусів. Інку­баційний період триває в середньому 5—14 днів.

Аденовіруси багатьох типів можна виділити від мавп, сільсько­господарських тварин, птахів, гризунів, але їх значення як джере­ла збудника для людини не доведено.

Механізм передачі. Оскільки збудник міститься у слизі верх­ніх дихальних шляхів, а захворювання супроводжується експіра­торними актами, є підстави стверджувати про домінування кра­пельного механізму передачі. Можливі також передача через пред­мети побуту, занос збудника на кон’юнктиву очей через забрудне­ні руки. Аденовіруси можуть потрапляти на кон’юнктиву очей, у рот і травний канал *через забруднену воду плавальних басейнів. Вірус, розмножуючись у клітинах епітелію травного каналу, по­трапляє в екскрети, а з ними — на об’єкти навколишнього середо­вища, що дозволяє говорити про фекально-оральний механізм пе­редачі. Професіональних груп з високим ризиком захворювання не виявлено, однак серед працівників дитячих закладів питома вага осіб, які мають антитіла до декількох типів вірусу, завжди ви­сока.

Особливості епідемічного процесу. Аденовірусна інфекція про­являється спорадичними випадками та епідемічними спалахами, які мають обмежено територіальний характер.

Частіше зустрічають­ся сімейні осередки з переважним ураженням дітей, тому спалахи інфекці'Ґвиникають серед дітей у дошкільних та шкільних закла­дах. У зв'язку з тривалим періодом інкубації і наявністю здорових носіїв збудника, яких часто не виявляють і не ізолюють, спалахи розвиваються мляво і завершуються протягом декількох тижнів.

Сезонність аденовірусних захворювань співпадає з підвищенням захворюваності на грип та ГРВІ в осінньо-зимовий період, хоча випадки захворювань трапляються і у весняно-літні місяці.

Протиепідемічні заходи включають поточну дезинфекцію в осе­редках, особливо коли хворого не госпіталізують. В домашніх умо­вах хворому виділяють окремий посуд, який після кожного вико­ристання кип’ятять, окремий рушник, постіль та інші предмети побуту.

У дитячих колективах з Meτoκ>zсвоєчасного виявлення та ізо­ляції хворих дітей ранком при поступленні їм проводять термомет­рію. Батьків розпитують про стан здоров’я дітей.

У приміщенні, де був хворий, проводять поточну дезинфекцію,

яка включає вологе прибирання із застосуванням мильно-содових розчинів. Кімнати опромінюють бактерицидними лампами. Рушни­ки необхідно міняти щоденно. Регулярно проводять термометрію. Обслуговуючий персонал повинен працювати у марлевих масках.

У дитячих дошкільних колективах виявлених хворих негайно переводять в ізолятори до госпіталізації або ізоляції у домашніх умовах. На групу, у якій перебував хворий, вводять карантин на 14 днів, починаючи з дня вилучення останнього хворого. Проводять ізоляцію груп дітей не лише у приміщеннях, але й на площадках, де діти граються.

Білизну, постіль у дитячих та лікувальних закладах замочують і кип’ятять в 1 % розчині соди. Матраци, подушки, ковдри знеза­ражують у дезинфекційних камерах. Проводять хлорування питної води і знезараження води у плавальних басейнах.

В інфекційних лікарнях хворих ізолюють у боксах або виділе­них окремих кімнатах, у яких також регулярно проводять поточну дезинфекцію.

Специфічна терапія ще не розроблена. Раннє введення гамма- глобуліну або інтерферону може значно полегшити перебіг хворо­би. При кератокон’юнктивітах назначають ДНКазу.

Специфічна профілактика. Розроблені аттенуйована жива та інактивована вакцини для активної імунізації проти аденовірусної інфекції. Обидві вакцини вміщують антигени вірусів, які найчасті­ше уражають людину. Доведено їх профілактичну цінність, але широкого практичного використання вони не набули.

Епідеміологічний нагляд включає ранню діагностику та ізоля­цію хворих. Госпіталізації підлягають діти з важким перебігом, ускладненнями. У період сезонного підвищення захворюваності (осінньо-зимові місяці) в дитячих закладах регулярно необхідно проводити вологе прибирання приміщення, провітрювати його, до­тримуватися карантинного режиму.

З метою ранньої діагностики використовують експрес-методи дослідження мазків із носа з використанням їмунофлюоресценції або інші методи серологічного дослідження.

<< | >>
Источник: ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. Навчальний посібник.

Еще по теме Аденовірусна інфекція:

  1. Модель організації ПХД хворим на ВШ-інфекцію/СНІД.
  2. Хіміотерапія окремих вірусних інфекцій
  3. Імунопатологія при вірусних інфекціях
  4. Загальне уявлення про патогенез вірусних інфекцій
  5. Критерії відбору та показання для направлення хворого на ВІЛ-інфекцію/СНІД до хоспісу.
  6. Вірусна інфекція та інтерферон
  7. Хіміотерапія вірусних інфекцій
  8. Латентна туберкульозна інфекція і туберкульоз
  9. Розділ 5. Профілактика і терапія вірусних інфекцій людини
  10. Знеболення у паліативних пацієнтів, хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД.
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -