Класифікація контролю якості медичних послуг

Найважливішою умовою проведення оцінки якості медичної допомоги являється наявність стандартів якості медичної допомоги.

Зростаюче значення стандартів медичної допомоги зумовлено необхідністю визначення основних орієнтирів удосконалення медичної допомоги, самоконтролю діяльності медичного працівника, забезпечення захисту населення від неякісного втручання, формування адекватного ресурсного забезпечення.

Медичні стандарти направлені на оптимізацію лікувально-діагностичного процесу, використовуються в оцінці діяльності лікарів на рівні ЛПЗ, страхових медичних організацій шляхом співставлення та розрахунку показників відповідності, якості, дефектів і т.д.

Стандарти якості медичної допомоги – це нормативні документи, які визначають вимоги до якості медичної допомоги при даному виді патології (нозологічній формі) з урахуванням сучасних уявлень про необхідні методи діагностики, профілактики, лікування, реабілітації та можливостей конкретного медичного закладу.

Стандартизація поширилась на сферу надання медичних послуг з кінця ХІХ – початку ХХ століття. Особливо активна діяльність щодо розробки та використання стандартів у сфері медичної допомоги в другій половині ХХ сторіччя пов’язана з процесами спеціалізації в медицині та бурхливим розвитком медичних технологій. Сьогодні найбільш широко стандарти надання медичної допомоги використовуються в США та Японії. В більшості країн створені національні інститути стандартизації, які тісно взаємодіють з відповідними професійними об’єднаннями медиків і медичними навчальними закладами.

Результатом активної діяльності по стандартизації в сфері охорони здоров’я стала розробка та упровадження великої кількості різноманітних стандартів медичної допомоги. Класифікація медичних стандартів:

За обов’язковістю виконання: стандарти, що мають рекомендаційний характер; законодавчі стандарти.

За рівнем в загальній ієрархії та області застосування: локальні; регіональні; національні; міжнародні стандарти. За видами: стандарти на ресурси охорони здоров’я; стандарти організації медичної служби та закладів; технологічні стандарти; стандарти програм медичної допомоги; медико-економічні стандарти; комплексні стандарти.

Стандарти на ресурси системи охорони здоров’я містять вимоги щодо кваліфікації медичних спеціалістів, нерухомості та обладнання медичних закладів, медикаментам та матеріалам, які використовуються, а також вимоги до їх виготовлення, збереження, використання і т.д.

Організаційні стандарти містять вимоги до систем організації, ефективного та безпечного використання ресурсів системи охорони здоров’я. Вони стосуються систем управління, організації лікувального процесу, інформаційного забезпечення, програми контролю якості і т.д.

Технологічні стандарти регламентують процес надання медичної допомоги. Не дивлячись на чітко індивідуальний характер цього процесу, в ньому можливо виокремити деякі постійні основні компоненти:

- збір анамнезу;

- фізікальне дослідження пацієнта;

- ряд лікувальних та діагностичних процедур;

- послуги по догляду та реабілітації і т.д.

Стандарти програм медичної допомоги регламентують проведення комплексу медичних заходів, які здійснюються для певних груп пацієнтів, об’єднаних за характером захворювання, віком, статтю, соціальному статусу, професії і т.д. Останнім часом до програм обслуговування стали виявляти велику цікавість страховики, зацікавлені в організації системи контролю за зростанням вартості медичних послуг.

Комплексні стандарти – це набір структурно-організаційних, технологічних стандартів і стандартів конкретних програм, який регламентує діяльність певної медичної спеціальності або служби. При перевірці якості медичної допомоги часто використовують стандарт якості. Основу стандарту якості медичної допомоги складають:

- обсяг обстеження хворого,

- обсяг лікувально-реабілітаційних заходів,

- стан пацієнта при виписці.

Медико-економічні стандарти набувають особливої важливості та значення для системи охорони здоров’я та системи медичного страхування. Вони складають основу ресурсозберігаючого методу оплати медичної допомоги, їх застосування стримує зростання цін за лікування. Враховуючи відсутність в Україні єдиної системи контролю обсягів і якості медичної допомоги, можна стверджувати, що страхові компанії без медико-економічних стандартів неспроможні ефективно контролювати якість надання медичної допомоги.

Під час контролю якості медичної допомоги оцінюються три основних компоненти цієї якості: структурний, процесуальний (технологічний) і кінцевий результат (таблиця 2).

Таблиця 2.