Класифікація та загальна характеристика вірусних інфекцій на рівні організму

У результаті взаємодії вірусу та макроорганізму перш за все страждає клітина, у якій вірус розмножується та при зміні якої потрапляє згодом у інші клітини макроорганізму. Процеси, що відбуваються на молекулярному та клітинному рівнях, а саме взаємодія факторів патогенності вірусів із клітинними й гуморальними факторами захисту макроорганізму, відобража­ються на тканинно-органному рівні.

В. М. Ждановым та А. Г. Букринською (1986) була запропо­нована класифікація вірусних інфекцій на рівні організму. Критеріями цієї класифікації є генералізація вірусу, тривалість інфекції, вияв клінічних симптомів і виділення вірусу в оточуюче середовище (рис. 3.2).

Заснована на цих ознаках класифікація є умовною, як і будь-яка інша, оскільки одна форма інфекції може переходити в іншу, вогнищева - у генералізовану, гостра - у хронічну, латентна - у хронічну тощо.

Рис. 3.2. Класифікація вірусних інфекцій на рівні організму

Вірусні інфекції можна поділити на дві великі групи:

• вогнищеві - дія вірусу виявляється біля вхідних воріт інфекції у зв'язку з його локальною репродукцією (риновірусна інфекція, інфекція, викликана РС-вірусом тощо);

• генералізовані - після обмеженого періоду репродукції вірусу в первинних вогнищах відбувається генералізація інфекції, і вірус досягає чутливих тканин, формуючи вторинне вогнище інфекції (кір, натуральна віспа тощо).

Порівняльна характеристика вогнищевих і генералізованих інфекцій

Гостра інфекція. Перебіг відносно короткочасний, супроводжу­ється виділенням вірусів у оточуюче середовище. Закінчується елі­мінацією вірусів з організму. Може перебігати як у клінічній (мані- фестній), так і в субклінічній (інапарантній) формі. Результатом є загибель організму або повне одужання. Відповідає продуктивному типу інфекції на рівні клітини (гепатит А, грип, реовіруси та ін).

Один і той самий вірус може викликати як гостру, так і персисте- нтну інфекцію залежно від стану організму, насамперед від імунної системи. Наприклад, вірус кору може викликати як гостру інфекцію, так і повільну - підгострий склерозуючий паненцефаліт. Віруси ге­патиту В, аденовіруси та віруси герпесу можуть викликати гостру й персистентну інфекції тощо (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Віруси людини, що можуть викликати персистентні інфекції

Персистентна інфекція (persistentia - упертість, постійність) виникає при тривалій взаємодії вірусу та організму. Виділяють низку механізмів, які обумовлюють персистенцію вірусів.

3.5.