Психологічний вимір.

Вимірювання може бути самостійним дослідницьким методом, але може виступати як компонент цілісної процедури експерименту.

Як самостійний метод він служить для виявлення індивідуальних відмінностей поведінки і віддзеркалення навколишнього світу людьми, також для дослідження адекватності віддзеркалення (традиційне завдання психофізики) і структури індивідуального досвіду.

Вимірювання включається в контекст експерименту як метод реєстрації стану об'єкту дослідження і, відповідно, зміни цього стану у відповідь на експериментальну дію.

На основі теорії вимірювання будуються психологічні тести. Тест по суті є скороченим за часом і спрощеною процедурою психологічного вимірювання, вживаний для вирішення практичних (іноді - дослідницьких) завдань.

У психології розрізняють 3 основних процедури психологічного вимірювання. Підставою для розрізнення є об'єкт вимірювання. По-перше, психолог може вимірювати особливості поведінки людини По-друге, дослідник може використовувати вимірювання як завдання випробовуваного, в ході виконання якої випробовуваний вимірює (класифікує, ранжирує, оцінює і тому подібне) зовнішні об'єкти По-третє, існує процедура так званого сумісного вимірювання або сумісного шкалирования| стимулів і людей.

Зовні процедура психологічного вимірювання нічим не відрізняється від процедури психологічного експерименту. Більш того, в психологічній дослідницькій практиці слова “вимірювання” і “експеримент” часто використовуються як синоніми. Проте при проведенні психологічного експерименту нас цікавлять причинні зв'язки між змінними, а результатом психологічного вимірювання є всього лише віднесення випробовуваного або оцінюваного випробовуваним об'єкту до того або іншого класу, точки шкали або простору ознак

Шкала (лат. scala| - сходи) в буквальному значенні є вимірювальний інструмент.

Існують наступні основні типи шкал: найменувань, порядку, інтервалів, відносин. Ряд фахівців виділяє також абсолютну шкалу і шкалу різниць.

32.