40. Ментальні особливості українців

Український менталітет вирізняється домінуванням емоцій і почуттів над волею та інтелектом, індивідуалістичним кодом цінностей, який стимулює мотивацію досягнень, особисту незалежність, автономність, прагнення спиратися лише на власні сили, впевненість у собі.

Виокремлюють чотири системотворчі ознаки менталітету українського народу:

1) інтровертованість вищих психічних функцій у сприйнятті навколишньої дійсності, що виявляється у зосередженості на фактах, проблемах внутрішнього, особистісно-індивідуального світу;

2) корд о центричність - сентименталізм, чутливість, емпатія, любов до природи, яскрава обрядовість, естетичність народного побуту;

3) анархічний індивідуалізм, проявами якого виступають різноманітні форми опосередкованого прагнення до особистої свободи за умови відсутності організації, стійкості та дисципліни;

4) перевага емоційного, почуттєвого над волею та інтелектом. У порівнянні з українським менталітетом ознаками російського менталітету виступають:

- розрив між теперішнім і майбутнім;

- зануреність у майбутнє;

- відсутність особистої свободи, а отже й відповідальності за прийняті рішення у ситуаціях ризику і невизначеності;

- відкритість.

У менталітеті сучасної української молоді виділяють такі три складові:

1. Зміна акселогічних параметрів в оцінюванні суспільного та індивідуального життя. Щастя не в постійних перемогах над собі подібними, а у приборканні тваринних інстинктів та соціальних схильностей, які розмивають межі між біологічним і соціальним.

2. Відмова від психології жертвування, оскільки готовність жертвувати собою зумовлює появу спокуси принести в жертву інших.

3. Реабілітація цінностей повсякденного життя, які утворюють дійсну основу менталітету високоморальної особистості (за М.І. Пірен).

Отже, менталітет є складною ієрархічною системою, що визначає спрямованість людини, окремих соціальних груп, націй у соціумі, їх цілі та мотиви життєдіяльності.

Ментальність українського етносу сформована історично не на деструктивних, а на конструктивних духовно-творчих джерелах, на силі гуманізму, життєлюбства, життєпримирення з представниками інших етносів у межах своєї території (І.Лисяк-Рудницький, Є.Маланюк, І.Мірчук, М.Шлямкевич, Д.Чижевський, В.Янів та ін.). Це підтверджено і в дослідженнях структури української ментальності (О.Вишневський, П.Кононенко, М.Пірен, Б.Попов, А.Фурман, М.Шугай).

Дослідники ментальності українського народу (М.Костомаров, І.Нечуй-Левицький, В.Липинський, Є.Онацький, О.Кульчицький, Б.Цимбалістий, М.Шлямкевич, В.Дорошенко, С.Білокінь, Я.Ярема, С.Ярмусь, В.Янів, П.Юркевич, В.Храмова та ін.) вважають, що духовний світ українства вирізняється емоційно-почуттєвим характером, кордоцентричністю та характеризується дуалістичною цілісністю несвідомого і надсвідомого, ірраціонального і розумового, почуттів і волі. Вершинною формою вияву української ментальності є духовність як квінтесенція свідомого творчого життя - служіння високим ідеалам істини, добра, краси і мудрості.

Виявом ментальності народу є його національна ідея. Вона згуртовує народ в єдине ціле. Про національну ідею говорять тоді, коли народ помічає свою єдність, свій внутрішній зв’язок, свій історичний характер, свої традиції свою долю, призначення і робить їх предметом своєї свідомості.

Менталітет українського народу, його психічний склад характеризується чотирма системотворчими ознаками.

Перша інтровертованість вищих психічних функцій у сприйняті навколишньої дійсності, що виявляється у зосереджені ось на фактах, проблемах внутрішньою особистістю індивідуального світу.

Друга кордоцентричність виявляється в сентименталізації, чутливості, емпатії (схильних до співпереживання), любові до природи, яскравій обрядовості, естетичні, пісенному фольклорі.

Третій анархічний індивідуалізм виявляється у різних формах відсередкованого прагнення до свободи, без належної стійкості витривалості, дисципліни та організації.

Четверта перевага емоційного почуттєвого над волею та інтелекту.