ТРАВМИ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

У структурі гінекологічної захворюваності дівчаток на травми статевих органів припадає близько 6 % випадків. Вони виникають унаслідок механічного по­шкодження і порушення цілості як статевих органів, так і прилеглих ділянок.

Причини травм.

Чинниками травм статевих органів у дівчаток є анатомічні особливості — слабко виражена підшкірна жирова клітковина в ділянці статевих органів, пси­хологічні особливості — допитливість, підвищена рухливість, імпульсна недо­сконалість координації рухів, а також відсутність нагляду з боку' дорослих. Ступінь травматизації варіює від невеликого садна до розривів статевих органів з проникненням у черевну порожнину. Здебільшого порушується пьтість вуль- ви, утворюються гематоми різних розмірів.

Клінічну картину травм статевих органів формують такі симптоми: зовнішня або внутрішня кровотеча і больовий синдром. Як ускладнення виникають ане­мія, геморагічний, больовий шок, розлади сечовипускання, гематурія, інфіку­вання рани.

Огляд хворої звичайно проводять під анестезією, встановлюють наявність садна, гематоми, джерело кровотечі. Обов’язково здійснюють загальний огляд, перкусію і пальпацію органів черевної порожнини, які нерідко виявляються пошкодженими одночасно зі статевими органами. Особливу увагу звертають на ознаки внутрішньої кровотечі (блідість шкіри та видимих слизових оболо­нок, артеріальна гіпотензія, тахікардія, запаморочення).

Дс> комплексу обстеження пацієнтки включають вагіноскопію, цистоско­пію, уретроскопію, ректоскопію, рентгенографію, УЗД, діагностичну лапароско- пію.

Лікування. Невідкладна допомога при травмах статевих органів дівчаток в умовах стаціонару розпочинається з профілактики правцю, туалету ділянки, що оточує рану, обробки рани антисептичними розчинами (розчином фура- циліну і водню пероксиду), видалення згустків крові і нежиттєздатних тканин, забезпечення ретельного гемостазу (лігуванггя, тампонування). Первинну хірур­гічну обробку здійснюють без посічення країв і дна рани. Відновлення цілості уражених ділянок (накладання первинного щва) можливе лише за умови, якщо з моменту пошкодження минуло не більше ніж 12 год. За наявності явиш інфікування, а також якщо минуло понад 24 год після травмування шви не накладають, а видаляють некрогизовані тканини, проводять дренування, при­значають антибактеріальну терапію. Накладення вторинних швів можливе лише через 7 —• 14 днів за умови появи грануляції.

Лікування гематом: при невеликій гематомі накладають стисну пов’язку, прикладають холод, у разі розростання її розтинають, видаляють згустки крові, лігують судини, шо кровоточать, і накладають пошарово шви з наступним дренуванням гумовою смужкою.

У разі розривів прямої кишки накладають шви, починаючи з проксималь­ного кінця рани, на слизову оболонку' кишечнику, потім відновлюють цілість фіброзної тканини і задньої стінки піхви. Під час виконання маніпуляцій у ділянці сечівника слід на період ушивання залишати в ньому катетер, а при маніпуляціях на задній стінці піхви доцільно вводити в ампулу прямої кишки розширювач Гегара.

У разі виявлення стороннього тіта в піхві його слід відразу видалити. При проникних пораненнях піхви показана лапаротомія. З медикаментозних за­собів застосовують антибактеріальні препарати, засоби для профілактики прав­цю, знеболювальні і седативні засоби.

При травмах унаслідок згвалтування крім надання лікарської допомоги в повному обсязі показане обстеження на наявність гонококів, сперматозоїдів у видітеннях з піхви, дослідження крові на сифіліс і ВІЛ-інфекцію. Інформацію про випадок згвалтування доводять до відома відповідних органів. Огляд осіб, яким не виповнилося 16 років, проводять лише у присутності батьків.