<<
>>

ПУХЛИНИ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

В останні роки значно зросла частота виникнення пухлин у дітей, пере­важно доброякісного характеру (у 5 разів більше випадків порівняно зі злоякіс­ними пухлинами), хоча в дитячому віці межі доброякісності і злоякісності ви­ражені меншою мірою і с відносно умовними.

Для пухлинних процесів у дітей виділяють два піки розвитку: на фоні активного формування імунної системи (4 — 6 років), при становленні ендокринної системи (10—14 років). Пухлини переважно локалізуються у яєчниках.

З     метою діагностики пухлин статевих органів дівчаток здійснюють обо­в’язковий огляд у різні періоди їх життя, виконують вагіноскопію у поєднанні з цитологічним дослідженням, лапароскопію, досліджують мазки, проводять біопсію патологічно зміненої тканини, ультразвукове дослідження, комп'ю­терну і магнітно-резонансну томографію, рентгенографію травного тракту, визначають пухлинні маркери (CA-125, альфа-фетопротеїн).

Пухлини вульви і піхви переважно доброякісні (гемангіома, атерома, лімфан- гіома, ліпома, кіста, фіброма). Злоякісні (меланома, карцинома) діагностують надзвичайно рідко.

Гемангіома — судинна доброякісна пухлина, шо призводить до косметич­них і функціональних порушень. Лікування може бути консервативним, за потреби — оперативним.

Пігментні невуси у дівчаток перебігають здебільшого доброякісно, а в пе­ріод статевого дозрівання виникає ризик переродження на злоякісні (мелано­ми), що вимагає хірургічного втручання.

Кіста поздовжньої протоки над'ясчника є ретенційною кістою, шо локалі­зується в припіхвовій клітковині по бічній стінці піхви. Лікування полягає у хірургічному видаленні кісти.

Фіброма піхви діагностується рідко і вимагає оперативного лікування.

Рак піхви характеризується наявністю воронкоподібної виразки або ди­фузних розростань на задній стінці піхви.

Йому властиве швидке поширення метастазів у матку й органи черевної порожнини. Для діагностики використо­вують вагіноскопію з біопсією та гістологічним дослідженням біоптату з вог­нища ураження. Лікування — хірургічне, хіміотерапія та променева терапія.

Гістологічно саркома піхви сформована з ембріональної сполучної ткани­ни, що є основою пухлини, із включеннями м’язових волокон, кровоносних і лімфатичних судин. Пухлина росте дуже швидко, заповнюючи весь простір піхви і виходячи за його межі гроноподібними масами. Саркома схильна до некрозу, розпаду та інфікування. Хворі скаржаться на гноєподібні, а іноді і кров’янисті виділення зі статевих органів, що нерідко трактують як прояви вульвовагініту. Появі саркоми піхви зрідка передують поліпи доброякісного характеру, що вимагає їх негайного видалення відразу після діагностування. Кращим методом лікування саркоми вважають радикальне оперативне втру­чання (екстирпація матки з видаленням більшої частини піхви і регіонарних лімфатичних вузлів) та хіміотерапію за схемами PVB, BEP, VlP.

Пухлини шийки матки. Серед злоякісних новоутворень шийки матки роз­різняють цервікальну аденокарциному, інтраепітеліальну неоплазію і плоско- клітинний рак. Неоплазіям нерідко передують фонові (псевдоерозія, лейко­плакія, цервіиит) і передракові (дисплазія) захворювання шийки матки. Висо­ка частота уражень серед дітей зумовлена станом вторинного імунодефіциту, дисфункціями нервової та ендокринної систем, інфекційними захворювання­ми статевих органів (цитомегаловірусна інфекція, хламідіоз, мікоплазмоз). До клінічних проявів відносять білі з гнильним запахом, кров’яні виділення зі статевих органів.

size=2 color=black face=Cambria>При І і II стадіях захворювання проводять розширену екстирпацію матки і променеву терапію, при IlI і IV — лише променеве лікування.

Пухлини матки.

Розвиток міоми у підлітків пов’язують з порушенням сте- роїдогенезу і обтяженою спадковістю, що здебільшого поєднується з порушен­нями менструальної функції за типом гіперполіменореї й альгодисменореї. Лікування цієї патології полягає у коригуванні гормональних порушень і про­веденні симптоматичної терапії. Серед гормональних препаратів перевагу відда­ють препаратам з гестагенною активністю.

Саркома тіла матки проявляється кров’яними виділеннями зі статевих органів, шо характеризує запущену стадію процесу. Діагностувавши саркому матки у дітей (цитологічне дослідження, аспіранійна біопсія, фракційне ви­шкрібання слизової оболонки), рекомендують радикальне оперативне ліку­вання та хіміотерапію за схемами CAF, CAP, VIP. Прогноз у зв’язку з пізнім виявленням хвороби і швидким поширенням пухлинного процесу, як прави­ло, несприятливий.

Пухлини яєчників переважно виникають у період статевого дозрівання, коли в організмі дівчинки відбуваються найвираженіші гормональні зміни і посилюються процеси проліферації. Близько ЗО % кістозних утворень яєч­ників є ретеннійними кістами (фолікулярні ілютеїнові) або параоваріальними і не належать до справжніх пухлин.

Параоваріальна кіста розвивається з ембріонального придатка яєчника. Це тонкостінне серозне утворення локалізується між листками широкої мат­кової зв’язки. Яєчник — без змін. Параоваріальні кісти клінічно практично не проявляються і діагностуються лише під час проведення профілактичного уль­тразвукового дослідження. За наявності кісти значних розмірів може виникати больовий синдром. Лікування — хірургічне (видалення кісти).

Фолікулярна кіста — однокамерне тонкостінне пухлиноподібне утворен­ня, шо розвивається внаслідок накопичення рідини в переметуючому фолі­кулі. Клінічно може проявлятися порушенням MeHCTpyajIbHOro циклу (ювенільні кровотечі), больовим синдромом.

Невеликих розмірів фолікулярні кісти (до 6 см) здатні зазнавати зворотного розвитку, у зв’язку з чим можливе динамічне спо­стереження за хворою протягом 2 — 3 міс. При великих розмірах кісти або її ускладненнях проводять її хірургічне (лапароскопічне) видалення. Фолікулярні кісти нерідко виявляють у новонароджених дівчаток. їх виникнення зумовле­не впливом материнського хоріонічного гонадотропіну, що характерне для вагітних із гестозом, переношуванням, цукровим діабетом. У цьому разі вони перебігають безсимптомно і регресують до 6 — і0-го місяця життя.

Кіста жовтого тіла — серозно-геморагічне тонкостінне пухлиноподібне ут­ворення, з капсулою, вистеленою тека-клітинами. Клінічно проявляється амено­реєю або ациклічними кровотечами, виникає здебільшого у дівчаток пубертатно­го віку. Невеликих розмірів кісти здатні регресувати. При кістах великих розмірів або їх перекрученні показане хірургічне лікування шляхом лапароскопії.

Ендометріоїдна кіста переважно розвивається у дівчаток підліткового віку. Клінічно проявляється больовим синдромом і дисменореєю. Здебільшого з лікувальною метою призначають препарати гормональної контрацепції (три- регол, триквітар, марвелон), агоністи гонадотропних гормонів (даназол, лано­вая). При кістах великих розмірів показане хірургічне лікування.

Розрізняють герміногениі пухлини доброякісного (зріла тератома) і злоякіс­ного (дисгермінома, пухлина ендодермальної пазухи, ембріональна карцино­ма, поліембріома, хоріонкарцинома) характеру. Клінічно проявляються больо­вим синдромом, рідше — матковими кровотечами, лихоманкою.

Тератома (дермоїдна кіста) — однобічне однокамерне утворення, серед компонентів якої — шкіра, волосся, жир тощо. Дермоідні кісти слід видаляти зі збереженням тканини яєчника. Діагноз встановлюють за результатами УЗД. Лікування — хірургічне (лапароскопія).

Серозні, або муцинозні кістами розвиваються з целомічного епітелію сечо­статевої складки, ростуть повільно.

Хворі скаржаться на збільшсішя живота в об’ємі, часте сечовипускання. Лікування хірургічне в обсязі видалення кістоми зі збереженням тканини яєчника. Злоякісні епітеліальні пухлини яєчника (аде­нокарцинома) характеризуються швидкою дисемінацією пухлинного процесу очеревиною до великого сальника з розвитком асциту і іідротораксу. Хворі скар­жаться на біль унизу живота та збільшення його об’єму, кров’яні виділення зі статевих органів. Діагностика грунтується на результатах УЗД, пальпації, перкусії, ренті екологічного дослідження травного тракту і сечової системи. Лікування — оперативне, залежно від стадії захворювання, з подальшою хіміотерапією.

Метастатичні пухлини виявляють лише в 1 % випадків. Виникають при гострій лейкемії, лімфомах, на тлі поширення злоякісних новоутворень лімфо- генни.м, гематогенним або імплантаційним шляхом.

Враховуючи відносно невисоку' частоту пухлинних уражень статевих органів у дівчаток і можливість виникнення пухлинного процесу будь-якої локалізації, незалежно від віку пацієнтки, слід проводити ретельну' диференціальну діагно­стику з будь-якими патологічними процесами статевої сфери у дітей і підлітків.

<< | >>
Источник: Акушерство і гінекологія: У 2 кн. — Кн. 2: Гінекологія: підручник / Кол. авторів; за ред. В.І. Грищенка, М.О. Щербини. — K.: BCB “Ме­дицина”,2011. — 376 с. + 8 ст. кольор. вкл.. 2011

Еще по теме ПУХЛИНИ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ:

- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -