ПУХЛИНИ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
В останні роки значно зросла частота виникнення пухлин у дітей, переважно доброякісного характеру (у 5 разів більше випадків порівняно зі злоякісними пухлинами), хоча в дитячому віці межі доброякісності і злоякісності виражені меншою мірою і с відносно умовними.
Для пухлинних процесів у дітей виділяють два піки розвитку: на фоні активного формування імунної системи (4 — 6 років), при становленні ендокринної системи (10—14 років). Пухлини переважно локалізуються у яєчниках.З метою діагностики пухлин статевих органів дівчаток здійснюють обов’язковий огляд у різні періоди їх життя, виконують вагіноскопію у поєднанні з цитологічним дослідженням, лапароскопію, досліджують мазки, проводять біопсію патологічно зміненої тканини, ультразвукове дослідження, комп'ютерну і магнітно-резонансну томографію, рентгенографію травного тракту, визначають пухлинні маркери (CA-125, альфа-фетопротеїн).
Пухлини вульви і піхви переважно доброякісні (гемангіома, атерома, лімфан- гіома, ліпома, кіста, фіброма). Злоякісні (меланома, карцинома) діагностують надзвичайно рідко.
Гемангіома — судинна доброякісна пухлина, шо призводить до косметичних і функціональних порушень. Лікування може бути консервативним, за потреби — оперативним.
Пігментні невуси у дівчаток перебігають здебільшого доброякісно, а в період статевого дозрівання виникає ризик переродження на злоякісні (меланоми), що вимагає хірургічного втручання.
Кіста поздовжньої протоки над'ясчника є ретенційною кістою, шо локалізується в припіхвовій клітковині по бічній стінці піхви. Лікування полягає у хірургічному видаленні кісти.
Фіброма піхви діагностується рідко і вимагає оперативного лікування.
Рак піхви характеризується наявністю воронкоподібної виразки або дифузних розростань на задній стінці піхви.
Йому властиве швидке поширення метастазів у матку й органи черевної порожнини. Для діагностики використовують вагіноскопію з біопсією та гістологічним дослідженням біоптату з вогнища ураження. Лікування — хірургічне, хіміотерапія та променева терапія.Гістологічно саркома піхви сформована з ембріональної сполучної тканини, що є основою пухлини, із включеннями м’язових волокон, кровоносних і лімфатичних судин. Пухлина росте дуже швидко, заповнюючи весь простір піхви і виходячи за його межі гроноподібними масами. Саркома схильна до некрозу, розпаду та інфікування. Хворі скаржаться на гноєподібні, а іноді і кров’янисті виділення зі статевих органів, що нерідко трактують як прояви вульвовагініту. Появі саркоми піхви зрідка передують поліпи доброякісного характеру, що вимагає їх негайного видалення відразу після діагностування. Кращим методом лікування саркоми вважають радикальне оперативне втручання (екстирпація матки з видаленням більшої частини піхви і регіонарних лімфатичних вузлів) та хіміотерапію за схемами PVB, BEP, VlP.
Пухлини шийки матки. Серед злоякісних новоутворень шийки матки розрізняють цервікальну аденокарциному, інтраепітеліальну неоплазію і плоско- клітинний рак. Неоплазіям нерідко передують фонові (псевдоерозія, лейкоплакія, цервіиит) і передракові (дисплазія) захворювання шийки матки. Висока частота уражень серед дітей зумовлена станом вторинного імунодефіциту, дисфункціями нервової та ендокринної систем, інфекційними захворюваннями статевих органів (цитомегаловірусна інфекція, хламідіоз, мікоплазмоз). До клінічних проявів відносять білі з гнильним запахом, кров’яні виділення зі статевих органів.
size=2 color=black face=Cambria>При І і II стадіях захворювання проводять розширену екстирпацію матки і променеву терапію, при IlI і IV — лише променеве лікування.
Пухлини матки. Розвиток міоми у підлітків пов’язують з порушенням сте- роїдогенезу і обтяженою спадковістю, що здебільшого поєднується з порушеннями менструальної функції за типом гіперполіменореї й альгодисменореї. Лікування цієї патології полягає у коригуванні гормональних порушень і проведенні симптоматичної терапії. Серед гормональних препаратів перевагу віддають препаратам з гестагенною активністю.
Саркома тіла матки проявляється кров’яними виділеннями зі статевих органів, шо характеризує запущену стадію процесу. Діагностувавши саркому матки у дітей (цитологічне дослідження, аспіранійна біопсія, фракційне вишкрібання слизової оболонки), рекомендують радикальне оперативне лікування та хіміотерапію за схемами CAF, CAP, VIP. Прогноз у зв’язку з пізнім виявленням хвороби і швидким поширенням пухлинного процесу, як правило, несприятливий.
Пухлини яєчників переважно виникають у період статевого дозрівання, коли в організмі дівчинки відбуваються найвираженіші гормональні зміни і посилюються процеси проліферації. Близько ЗО % кістозних утворень яєчників є ретеннійними кістами (фолікулярні ілютеїнові) або параоваріальними і не належать до справжніх пухлин.
Параоваріальна кіста розвивається з ембріонального придатка яєчника. Це тонкостінне серозне утворення локалізується між листками широкої маткової зв’язки. Яєчник — без змін. Параоваріальні кісти клінічно практично не проявляються і діагностуються лише під час проведення профілактичного ультразвукового дослідження. За наявності кісти значних розмірів може виникати больовий синдром. Лікування — хірургічне (видалення кісти).
Фолікулярна кіста — однокамерне тонкостінне пухлиноподібне утворення, шо розвивається внаслідок накопичення рідини в переметуючому фолікулі. Клінічно може проявлятися порушенням MeHCTpyajIbHOro циклу (ювенільні кровотечі), больовим синдромом.
Невеликих розмірів фолікулярні кісти (до 6 см) здатні зазнавати зворотного розвитку, у зв’язку з чим можливе динамічне спостереження за хворою протягом 2 — 3 міс. При великих розмірах кісти або її ускладненнях проводять її хірургічне (лапароскопічне) видалення. Фолікулярні кісти нерідко виявляють у новонароджених дівчаток. їх виникнення зумовлене впливом материнського хоріонічного гонадотропіну, що характерне для вагітних із гестозом, переношуванням, цукровим діабетом. У цьому разі вони перебігають безсимптомно і регресують до 6 — і0-го місяця життя.Кіста жовтого тіла — серозно-геморагічне тонкостінне пухлиноподібне утворення, з капсулою, вистеленою тека-клітинами. Клінічно проявляється аменореєю або ациклічними кровотечами, виникає здебільшого у дівчаток пубертатного віку. Невеликих розмірів кісти здатні регресувати. При кістах великих розмірів або їх перекрученні показане хірургічне лікування шляхом лапароскопії.
Ендометріоїдна кіста переважно розвивається у дівчаток підліткового віку. Клінічно проявляється больовим синдромом і дисменореєю. Здебільшого з лікувальною метою призначають препарати гормональної контрацепції (три- регол, триквітар, марвелон), агоністи гонадотропних гормонів (даназол, лановая). При кістах великих розмірів показане хірургічне лікування.
Розрізняють герміногениі пухлини доброякісного (зріла тератома) і злоякісного (дисгермінома, пухлина ендодермальної пазухи, ембріональна карцинома, поліембріома, хоріонкарцинома) характеру. Клінічно проявляються больовим синдромом, рідше — матковими кровотечами, лихоманкою.
Тератома (дермоїдна кіста) — однобічне однокамерне утворення, серед компонентів якої — шкіра, волосся, жир тощо. Дермоідні кісти слід видаляти зі збереженням тканини яєчника. Діагноз встановлюють за результатами УЗД. Лікування — хірургічне (лапароскопія).
Серозні, або муцинозні кістами розвиваються з целомічного епітелію сечостатевої складки, ростуть повільно.
Хворі скаржаться на збільшсішя живота в об’ємі, часте сечовипускання. Лікування хірургічне в обсязі видалення кістоми зі збереженням тканини яєчника. Злоякісні епітеліальні пухлини яєчника (аденокарцинома) характеризуються швидкою дисемінацією пухлинного процесу очеревиною до великого сальника з розвитком асциту і іідротораксу. Хворі скаржаться на біль унизу живота та збільшення його об’єму, кров’яні виділення зі статевих органів. Діагностика грунтується на результатах УЗД, пальпації, перкусії, ренті екологічного дослідження травного тракту і сечової системи. Лікування — оперативне, залежно від стадії захворювання, з подальшою хіміотерапією.Метастатичні пухлини виявляють лише в 1 % випадків. Виникають при гострій лейкемії, лімфомах, на тлі поширення злоякісних новоутворень лімфо- генни.м, гематогенним або імплантаційним шляхом.
Враховуючи відносно невисоку' частоту пухлинних уражень статевих органів у дівчаток і можливість виникнення пухлинного процесу будь-якої локалізації, незалежно від віку пацієнтки, слід проводити ретельну' диференціальну діагностику з будь-якими патологічними процесами статевої сфери у дітей і підлітків.