ПЕРЕДРАКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШИЙКИ МАТКИ

Передракові захворювання шийки матки найпоширеніші серед усіх перед­ракових станів жіночих статевих органів.

Захворювання шийки матки класифікують на фонові стани, передракові (дисплазія), преінвазивний та інвазивний рак.

face=Cambria>Згідно з такою класифікацією до фонових хвороб відносять енлоцервікоз, поліп, папілому, прості форми лейкоплакії, ектопію (див.

До грутги передракових станів належать вогнишеві поодинокі або мно­жинні лроліферати з явищами атипії клітин (лисплазія, лейкоплакія з атипією клітинних елементів, аденоматоз). Передракові зміни, як правило, виникають на тлі фонових процесів, олнак іноді розвиваються і на незміненій шийці мат­ки. Морфологічно їх визначають як дисплазію, базальноклітинну гіперплазію, анаплазію, передракову метаплазію. В основі цих процесів — проліферація клітин базального шару багатошарового плоского епітелію і порушення дифе­ренціювання проліферуючих клітин з наступною їх атипією. Передракові зміни на шийні матки можуть розвиватися також унаслідок непрямої метаплазії приз­матичного епітелію енлоцервіксу.

Найскладнішою є діагностика передракових і початкових стадій прсінва- зивних форм раку шийки матки, оскільки ці процеси часто перебігають за типом фонових захворювань.

Частота доброякісних, або фонових процесів становить 80 — 85 % усіх патологічних змін па шийці матки. Морфологічно характеризуються нормо- плазією епітелію без порушення біохімічних процесів зі збереженням диплоїд- ного набору хромосом. До них відносять фонові процеси гормонального, за­пального і травматичного характеру, а саме ектопію, доброякісну зону транс­формації, скзо- й ендоцервіцит, субепітеліальний ендометріоз, ерозію.

Ектопія шийки матки — переміщення циліндричного епітелію від каналу шийки матки до периферії її піхвової частини.

Розрізняють незакінчену і закінчену доброякісну зону трансформації.

За наявності незакінченої зони або при проліфсруючому ендоцервікозі циліндричний епітелій по периферії частково замішений багатошаровим плос­ким. У цій зоні помітні отвори функціонуючих залоз. Гістологічно можуть визначатися елементи залозистої і папілярної ерозії.

При доброякісній закінченій зоні трансформації, або ендоцервікозі, що загоюється, на фоні багатошарового плоского епітелію спостерігають наботові кісти й окремі функціонуючі залози. Гістологічно виявляють фолікулярну або залозисту ерозію.

Субепітеліальний ендометріоз розвивається переважно внаслідок травма­тизації слизової оболонки шийки матки і проліферації імплантованих ендо- метріоіднихклітин. Кольпоскопічно візуалізуються темно-вишневі або синюшні утворення різного розміру, що дешо виступають над поверхнею. Перед менст­руацією з Цих утворень виділяється темна кров. Гістологічно визначаються ендометріоїлні клітини із залозистими структурами.

При справжній ерозії ділянка слизової оболонки піхвової частини шийки матки позбавлена покривного епітелію. І Іайчастішс цей процес розвивається після травми слизової оболонки, завданої, наприклад, під час необережного проведення гінекологічного огляду. Справжня ерозія може існувати на фоні нормального або атрофічного епітелію, кольпіту і вищезазначених фонових патологічних процесів. Можливе поєднання різних фонових процесів.

Поліпи шийки матки (див.

Оскільки до гіперпластичних процесів ендоцервіксу відносять і різні форми вогнищевих гіперплазій. їх слід диференціювати зі справжніми поліпами слизо­вої оболонки шийки матки. У диференціальній діагностиці враховують пролаб- іруючі наботові кіста, що надірвалися під час пологів, наявність шматочків тка­нини шийки матки, які іноді розцінюють як поліпи її піхвової частини.

У поліпі можливі вторинні зміни, а саме запальні процеси дифузного або вогнищевого характеру. Запальні процеси переважно пов’язані з травмою та її наступним інфікуванням. У поліпах ендоцервіксу часто виникає плоскоклітинна метаплазія, яка походить з непрямої метаплазії резервних клітин циліндрич­ного епітелію. Плоскоклітинна метаплазія іноді розвивається як наслідок за­пального процесу. До вторинних змін належать розлади кровообігу (без за­пальної реакції), що супроводжуються набряком строми і застійними явища­ми в судинах. У період вагітності в клітинах^- строми поліпа стаються зміни, подібні до децидуальних перетворень в ендометрії, так звані децидуальні по­ліпи. За наявності вторинних змін можливі патологічні виділення, у тому числі сукровичні (при травмах, розладах кровообігу, інфікуванні поліпів). Інші скарги хворих (біль, порушення менструальної і репродуктивної функцій тощо) обу­мовлені супутніми захворюваннями.

Діагностика поліпів слизової оболонки каналу шийки матки неутруднена. їх виявляють під час огляду шийки матки, методом кольпоскопії та цервіко- скоїш. Невеликі поліпи здебільшого розпізнають у ході гістологічного досліджен­ня зскрібка зі слизової оболонки, одержаного шляхом діагностичного вишкрі­бання каналу шийки матки.

Поліпи видаляють методом відкручування з наступною коагуляцією його ніжки. За умови локалізації ніжки в ділянці зовнішнього вічка її клиноподібно висікають, на ранову поверхню накладають кетгутове шво, після чого здійсню­ють вишкрібання слизової оболонки каналу шийки матки. Високо розташо­вані поліпи видаляють прицільно під контролем гістероскопа (гістсрорезек- тоскопія). Це обгрунтовано тим, шо поліпи часто розвиваються на фоні гіпер- пластичних процесів ендометрія й ендоцервіксу. Успішно використовують кріодеструкцію ложа поліпа після його видалення. Перевагою цього методу є обмеження частоти рецидивів, яка після діагностичного вишкрібання досягає 10 — 12 % випадків.

Частота передракових захворювань (дисплазій) становить 15 — 18 % усіх патологічних процесів шийки матки. Розвиваються ці процеси переважно на фоні доброякісних патологічних новоутворень, рідше — зони незміненого багатоша­рового плоского епітелію. Види дисплазії розрізняють кольионервікоскопічно.

При епітеліальній дисплазії (див. кольорову вклейку, мал. 4) поля мають вигляд мономорфних білувато-рожевих або білих ділянок полігональної, ромбо­подібної чи овальної форми, розмежованих лініями яскраво-рожевого або чер­воного кольору. Гістологічно поля визначаються як комплекси дисплазовано- го багатошарового сквамозного епітелію, розмежованого лініями у вигляді діля­нок здорової або стоншеної слизової оболонки, через яку' просвічують судини сполучної тканини.

Папілярна зона епітеліальної дисплазії (див. кольорову вклейку, мал. 5) кольпоскопічно визначається як біті або біло-рожеві ділянки слизової оболон­ки шийки матки з чіткими контурами і численними мономорфними червони­ми цяточками однакових форми, розмірів і ступеня поширення. Гістологічно під тонким шаром дисплазованого багатошарового епітелію сосочків виявля­ють врослі судини.

Папілярну епітеліальну дисплазію слід диференціювати з атрофічним цер- вінитом і сосочковим рельєфом слизової оболонки шийки матки у вагітних.

Передракова зона трансформації відрізняється від доброякісної наявністю у ділянці отворів функціонуючих залоз білуватих мономорфних обводів, аж до повного зроговіння устя.

Морфологічно при передракових захворюваннях різного ступеня вираже- ності виявляють дисплазію багатошарового сквамозного епітелію: проліфера­цію, гіперкератоз, паракератоз, спонгіоз, акантоз і різного ступеня атипію клітинних елементів.

Проліферуюча лейкоплакія (див. кольорову вклейку', мал. 6) проявляється обширними білими, жовтими, сірими зроговілими плямами з горбистим, лус­ковим, бородавчастим рельєфом. Нерідко виникають дефекти у вигляді тріщин і виразок. Патологічне вогнище виступає над прилеглим покривним епітелієм. Такі вогнища зняти тампоном не вдається. Діагноз підтверджують гістологічно.

Поля атипічного епітелію (див. кольорову вклейку, мал. 7) — це поліморфні (різної форми, розмірів і висоти) полігональні прозорі ділянки білого, рожево­го, сірого і жовтого кольору, розмежовані червоними лініями.

Зона трансформації атипічного епітелію обмежена поліморфним епітелі­альним обводом білого, жовтого або рожевого кольору, що виступає навколо отворів проток залоз, іноді повністю їх вкриваючи.

До цієї групи відносять і атипічні судинні розростання з різко вираженим поліморфізмом (судини мають вигляд штопора, ліній, шо обриваються). Суди­ни не скорочуються під дією 3 % розчину оптової кислоти.

При дисплазії сквамозного епітелію шийки матки проводять комплексне клініко-морфологічне обстеження хворих і призначають радикальне лікування (діатермоексцизію або конізацію, кріодеструкцію, лазерне лікування, ампута­цію шийки матки) у зв'язку’ з ризиком розвитку раку шийки матки.