Особливості впливів на організм малих доз іонізуючих випроміню­вань.

Опромінення клітини активує функції авторегуляції гомеостазу. Зна­чення їх полягає в мобілізації компенсаторних механізмів, призначених для запобігання пошкодження або активації відновлення пошкоджених структур і порушеного динамічної рівноваги опромінених системи.

Порушення структури генетичного матеріалу при опроміненні спосте­рігаються в різних клітинах людини. Дослідження цитогенетичних порушень в лімфоцитах широко використовують як біодозиметр, починаючи з впливу в дозі 0,05 Гр. Імунокомпетентні клітини здатні зберігати і накопичувати гене- 102

тичні порушення - це може привести до розвитку функціональної неповно­цінності цих клітин та імунної системи в цілому.

У клінічній практиці як ранні детерміновані ефекти хронічного опромі­нення зареєстровані зміни морфологічного складу периферичної крові - лей­копенія та / або тромбоцитопенія, рідше лімфоцитопенія. У осіб, які тривалий час контактують з джерелами іонізуючих випромінювань, початкові зміни морфологічного складу крові реєструвалися при максимальних річних дозах 25-50 сЗв. При річній дозі 35-50 сЗв з'являлася тенденція до зниження кілько­сті лейкоцитів, тромбоцитів, нейтрофілів. Патологічні зміни в інших органах і системах не встановлені. При зниженні потужності опромінення морфоло­гічні показники крові відновлювалися і знаходилися в межах фізіологічної норми. При максимальній річній дозі опромінення понад 50 сЗв зміни мор­фологічного складу крові поглиблювалися, ставали більш стійкими, що явля­ється показанням до розгляду питання про можливе формування професійно­го захворювання - хронічної променевої хвороби.