ОСОБЛИВОСТІ ТА ГІГІЄНА ШКІРИ ДИТИНИ

Важливе значення у забезпеченні життєздатності здорової дитини має нормальне функціонування шкіри. Шкіра - це складний орган, який виконує дуже важливі функції. Вона захищає організм дитини від шкідливих зовнішніх впливів, бере участь у теплообміні, обміні речовин, водо-і газообміні, розподілі крові в організмі, сприйнятті подразнень, виконує секреторні й екскреторні функції, і, нарешті, шкіра є місцем, де створюється запас енергетичного матеріалу - жирів.

Морфологічні дослідження показали, що до моменту народження шкіра складається з трьох шарів: епідермісу (надшкір’я), дерми (власне шкіри) і підшкірного шару (підшкірної жирової клітковини). Ці шари шкіри у дітей мають чимало морфологічних і біохімічних особливостей.

Епідерміс у дітей, особливо новонароджених, тонкий, ніжний, пухкий. Його товщина у 2,5-3 рази менша, ніж у дорослих. Найтонший і наиніжніший епідерміс на обличчі та в складках шкіри, тоді як на долонях і підошвах він більш виражений. Епідерміс у дітей, як і в дорослих, складається з 5 шарів, але блискучий шар, на відміну від дорослих, визначається тільки на долонях і підошвах. Це дає змогу деяким дослідникам цей шар епідермісу у дітей навіть не визначати. Крім того, в ростковому (основному) шарі епідермісу до 6-місячного віку відсутній пігмент меланін, який захищає організм від шкідливого впливу УФ-променів. У зернистому шарі епідермісу відсутній також пігмент меланін, якій надає шкірі блідого забарвлення. Клітини поверхневого шару епідермісу, рогового, легко злущуються і відпадають, оскільки міжклітинні зв’язки дуже слабкі.

Зазначені особливості зумовлюють легкість мацерації шкіри і появу ерозій, що може спричиняти розвиток бактеріальних інфекцій та виникнення сепсису (зараження крові).

Дерма у дітей також має певні відмінності порівняно з дорослими. У дітей дерма зберігає ембріональний характер будови, містить багато клітинних елементів і мало морфологічно нсоформлених, недостатньо диференційованих волокнистих структур.

У дитячому віці дерма гідропічна, містить значно більше води, ніж дерма дорослих. У новонароджених вміст води в дермі складає 80 %, наприкінці 1 -го року жи ття - 50 %, і на шкіру дитини припадає 10-17 % всієї води організму, тоді як в дермі дорослих її міститься тільки 6- 8 %.

Шкіра у дітей має дуже розвинену капілярну сітку і добре кровопостачання. Капіляри шкіри у дітей не тільки відносно, але й абсолютно ширші, ніж у дорослих.

Важливо відзначити, що у дітей недорозвинена базальна мембрана, яка відділяє дерму від епідермісу. Цс призводить до того, що навіть при незначних патологічних процесах у шкірі епідерміс легко відділяється від дерми з утворенням пухирів. Така особливість зумовлює специфічність клінічної картини природженого сифілісу у новонароджених. Зокрема, у новонароджених сифілітична пухирчатка локалізується переважно на долонях і підошвах, тоді як в інші періоди дитинства і у дорослих такої локалізації не спостерігається.

Товщина підшкірного шару у дітей відносно більша, ніж у дорослих. У дорослих вона складає не більше ніж 8 % від загальної маси тіла, а у дітей раннього віку - не менше ніж 12 %. Жирові клітини підшкірної клітковини морфологічно незрілі, мають ембріональну будову. Розміри клітин зменшені, а їхні ядра досить великі. У процесі росту розміри клітин збільшуються, а їхніх ядер - зменшуються. У підшкірній жировій клітковині у дітей міститься досить велика, кількість (1-3 %) специфічної жирової тканини, яку називають бурою. Ця тканина відрізняється від інших більшим вмістом мітохондрій, коензимів і цитохрому, що забезпечує інтенсивний термогенез, незалежний від скорочення м’язів. На холоді в бурій жировій тканині у дітей відбувається інтенсивне окислення жирних кислот з утворенням великої кількості тепла, що дозволяє підтримувати сталу температуру тіла.

Зауважимо ще одну особливість підшкірного шару у дітей: підшкірна жирова клітковина у них відкладається у певному порядку - спочатку на обличчі, потім на кінцівках і грудній клітці і, нарешті, на передній стінці черевної порожнини. У разі порушення функції органів травлення або нераціонального харчування підшкірна жирова клітковина у дитини зникає насамперед зі стінки живота, з тулуба, потім з кінцівок, а далі з обличчя. Відтак стан живлення дитини ніколи не можна оцінювати по обличчю, і під час обстеження дітей їх потрібно оглядати роздягненими.

Порядок зникнення підшкірної жирової клітковини важливо враховувати у діагностиці ступеня гіпотрофії. Так, при гіпотрофії 1 ступеня (дефіцит маси II - 20%) потоншання підшкірного шару спостерігається на животі, при гіпотрофії II ступеня (дефіцит маси 21 -30%) — підшкірна жирова клітковина зникає на тулубі та кінцівках, а при гіпотрофії III ступеня (дефіцит маси понад ЗО %) -підшкірної жирової клітковини немає також і на обличчі.

Відзначені особливості шкіри і підшкірного шару у дітей зумовлюють недосконалість захисної і терморегуляторної функції, а також функції пігментоутворення. Однак такі функції шкіри, як дихальна, резорбтивна, обмінна, рецепторна виражені досить добре і мають велике значення для життєдіяльності дитячого організму.

Гігієна шкіри. У профілактиці захворювань шкіри і інших органів, особливо шлунково-кишкових, важливе значення має гігієна шкіри. З моменту народження дитини для догляду за шкірою потрібно мати спеціальні ванночки для купання, м’які мочалки, дитяче мило стерильне вазелінове або соняшникове масло, риб’ячий жир, розчини перманганату калію та борної кислоти, марлеві тампони, ножиці.

В перші місяці життя дитини обличчя і руки протирають ватними тампонами, змоченими в кип ’яченій воді. З 5-6 місяців дитину можна умивати водою кімнатної температури.

Дитину починають купати після відпадання пуповини. В першу половину року, коли шкіра дитини ще ніжна і легкоранима, гігієнічну ванну потрібно робити кожен день, з 6 місяців - через день, після року — 2 рази в тиждень, а після 3 років — 1 раз у тиждень і обов’язково кожен день мити ноги. В перші 2 місяці життя дитини купають в кип’яченій воді з додаванням слабкого розчину перманганату калію. Перед купанням потрібно промити ванночку гарячою водою з милом, на дно її покласти чисту пелюшку і налити воду, температура якої 36-37°С. Температура повітря в приміщенні, де купають дитину в перші місяці її життя повинна бути 22^ПС, а потім 20"С. Дитину обережно занурюють у воду, голівку кладуть на передпліччя. Тіло миють м’якою губкою, з милом купають 2-3 рази в тиждень. Тривалість купання не повинна перевищувати 5-7 хвилин. Під час купання потрібно стежити, щоб вода не попадала в очі, вуха, ніс. Після миття тіла миють голову й обличчя, а потім повертають дитину вниз обличчям, обливають водою, температура якої на 1- 2"С нижча від температури води у ванночці. Після купання тіло дитини обсушують м’якою пелюшкою, шкірні складки змащують стерильним вазеліновим маслом. Піїті на пальцях рук і ніг обрізають ножицями. Ніс і вуха очищають ватними джгутиками, змоченими рослинним або вазеліновим маслом.

З 2-2,5 років прищеплюють гігієнічні навички по догляду за своїм тілом: правильно умиватися, мити руки перед їдою, після ігор, після відвідування туалету тощо. Дитині потрібно коротко стригти нігті, стежити за їх чистотою.

Вихователі дошкільних закладів повинні оглядати шкіру дитини на наявність змінн ії кольору або різних висипань. У таких випадках дитину потрібно ізолювати до з’ясування причини. Якщо на шкірі дитини є дрібні травми (тріщини, подряпини), їх треба негайно промити кип’яченою водою і змазати йодною настойкою або розчином брильянтового зеленого.