<<
>>

ОСОБЛИВОСТІ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ВНД) У РАННЬОМУ ВІЦІ

Взаємодія організму з навколишнім середовищем здійснюється за допомогою безумовних (вроджених) і умовних (набутих) рефлексів. За принципом умовних рефлексів формуються поведінкові реакції.

Умовні рефлекси можуть бути вироблені як на безпосередні подразники дійсності (запах, звук, вид і т.ін.) - перша сигнальна система, так і на слова, що замінюють безпосередньо подразники, - друга сигнальна система. Вища нервова діяльність дитини раннього віку має свої особливості, знання яких допоможе уникнути багатьох помилок у вихованні дитини. Які ж цс особливості?

1. Умовні рефлекси виникають у дітей порівняно швидко, але закріплюються вони повільно. Багато умовних рефлексів, а отже, уміння, звички, правила поведінки навіть до трьох років не є досить стійкими. І якщо їх не підкріплювати, вони легко руйнуються. Тому формування звичок, правил поведінки в дитини можливе лише при постійному вправлянні, нагадуванні про них і при єдності вимог до дитини з боку всіх дорослих, що виховують її.

2. Вища нервова діяльність дітей раннього віку характеризується неврівноваженістю двох основних нервових процесів. Процеси збудження переважають над процесами гальмування. Позитивні умовні рефлекси виробляються швидше, ніж гальмівні. Дитину значно легше навчити щось робити, ніж навчити втримуватися від бажаної дії. Гальмівні умовні рефлекси вимагають більшого числа повторень, чим позитивні умовні рефлекси. Саме через ці особливості маленькій дитині дуже важко зберігати тривалий час гальмівні стани (наприклад, спокійно стояти біля мами і чекати, коли вона розв’яже усі проблеми з приятелькою). Дитина крутиться, а від мами йдуть розпорядження, що вона виконати не може: “Так постій же ти спокійно! Не крутися!”

Однак у ранньому віці дитина повинна навчитися розуміти значення слів “треба”, “можна”, “не можна” і відповідно поводитися.

Починати формувати гальмові умовні рефлекси, що затримують діяльність дитини на слово “не можна”, потрібно наприкінці 1 -го року життя.

Слово “не можна” повинно обов’язково супроводжуватися припиненням діяльності дитини. От він тягнеться до ножа, що лежить на столі, а йому кажуть “не можна” і забирають ніж, заміняючи його безпечним предметом. У даному випадку використовується метод відволікання. Але цим методом можна користуватися тільки на 1-му році життя. На 2-3-му році необхідно дитині пояснювати, чому не можна брати той чи інший предмет, чому треба припинити дії. “Танюша, ніж брати не можна. Він гострий. Можеш порізатися, буде боляче”, “Ірочка, грай, будь ласка, потихше, не кричи так голосно: бабуся відпочиває”. У дітей 2-го, а тим більше 3-го року життя можна виробити значне число гальмівних умовних рефлексів. Але робити це потрібно дуже обережно. Не можна постійно забороняти дитині, переривати її діяльність: “Не бігай, не кричи, поклади на місце” і т.д. Такі заборони можуть привести до зриву нервової системи: дитина в цьому випадку буває занадто збудливою чи, навпаки, пасивною. І те й інше - погано.

Отже, формувати гальмові рефлекси варто починати в ранньому віці, але робити це обережно і поступово, між активністю і заборонами - значить вирішити головне питання виховання, тобто виховати дитину активною особистістю, що вміє стримувати шкідливі бажання.

3. До особливостей вищої нервової діяльності дітей відноситься порівняно слабка рухливість нервових процесів. Діти не можуть швидко почати чи загальмувати яку-небудь дію. Тому не можна чекати від них швидкого переключення з одного виду діяльності на інший.

4. При правильному вихованні в дітей раннього віку переважає бадьора активна поведінка. Вони рухливі, багато посміхаються, що відповідає оптимальному стану збудливості їхньої нервової системи. Але треба мати на увазі, що в ранньому віці стан збудливості нервової системи нестійкий. Оптимальний стан може навіть від незначних причин переходити у фазу підвищеної чи зниженої збудливості. Поведінка дитини в цьому випадку різко порушується. Дитина може голосно кричати, відмовлятися виконувати звичні для неї дії, вередувати, чи, навпаки, стає млявою, байдужою до всього навколишнього.

Підвищення чи зниження збудливості спостеріга­ється в дітей порівняно часто. Однак це не можна визнати природнім для даного вікового періоду. Зміна збудливості найчастіше є результатом помилок виховання (порушення режиму, непосильні вимоги до дитини, часті заборони і т.д.). Врівноважена поведінка дітей може мінятися і внаслідок хвороби, неповного задоволення їхніх органічних потреб, дії неприємних дітям фізичних подразників. Поспостерігайте за дитиною, постарайтеся вчасно зрозуміти причини зміни поведінки дитини й усунути їх. Підвищене чи знижене збудження нервової системи, а отже, неврівноважена поведінка дитини може негативно позначається не тільки на її здоров’ї, але й на розвитку.

Отже, при вихованні дитини необхідно враховувати основні особливості нервової системи дитини, тоді дитина ростиме здоровою, врівноваженою, веселою, а її розвиток буде відповідати віковим нормам.

5.3.

<< | >>
Источник: Коцур Н.І.. Основи педіатрії і гігієни дітей раннього та дошкільного віку: Навчальний посібник. - Чернівці: Книги - XXI,2004. - 576 с.. 2004

Еще по теме ОСОБЛИВОСТІ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ВНД) У РАННЬОМУ ВІЦІ:

  1. Особливості перебігу гострого гнійного середнього отиту в ранньому дитячому віці
  2. ОСОБЛИВОСТІ ТА ГІГІЄНА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ В ДИТЯЧОМУ ВІЦІ
  3. Особливості педагогічної діяльності викладача психології.
  4. 66. Особливості врахування індивідуально-типологічних відмінностей особистості в практичній діяльності психолога.
  5. ОСОБЛИВОСТІ Й ГІГІЄНА ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ В ДИТЯЧОМУ ВІЦІ. ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ФУКЦІОНАЛЬНІ ПОРУШЕННЯ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ, ЇХ ПРОФІЛАКТИКА
  6. 49.понятие о внд павлов
  7. Реєстрація фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності з провадження господарської діяльності з медичної практики (без наймання робочої сили)
  8. Реєстрація фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності з провадження господарської діяльності з медичної практики (з найманням робочої сили)
  9. Авторитет викладача вищої школи, його складові та умови забезпечення.
  10. Лікування хворих на туберкульоз мозкових оболонок і центральної нервової системи
  11. Виявлення хворих на туберкульоз центральної нервової системи та мозкових оболонок
  12. ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЦЯ ТА СУДИН У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ, ЇХ ПРОФІЛАКТИКА
  13. Особистісні передумови виникнення конфліктів в студентському віці. Конфліктність та конфліктні форми поведінки.
  14. Прийоми активізації пізнавальної діяльності студентів на заняттях з психології.
  15. Організація діяльності викладача психології (види, етапи).
  16. Ліцензування діяльності з медичної практики, виробництвалікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами
  17. Регулювання фармацевтичної діяльності в країнах ЄС
  18. Принцип розвитку психіки в діяльності і його забезпечення при поясненні психологічного матеріалу.
  19. Сутність та основні риси діяльності закладів охорони здоров’я
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -