Методологічні аспекти викладання вікової психології.

При роботі зі студентами під час викладання вікової психології результативними є такі методи:

1. Активне використання суб’єктного досвіду студентів щодо всіх вікових категорій.

Викладачеві необхідно заохочувати студентів висловлювати свої думки, коригувати їх вислови, аналізувати, виділяти суттєвий зміст і узагальнювати на науковому рівні. Можливо, для деяких це поштовх для подальшої самоосвіти або корекції рівня самооцінки.

За таких умов знання, які необхідно засвоїти, стають особистісно значущими для кожного.

2. На етапі мотивації навчальної діяльності необхідно залучати студентів, які мають виробничий досвід. Тут доцільно запропонувати згадати ситуації виробничої практики, що відповідають навчальній темі заняття, яка пропонується до уваги. Відбувається подвійна мотивація опанування навчальної інформації: з точки зору теоретика і практика, який до того є ще співучнем, носієм професійного досвіду.

3. При опрацюванні навчального матеріалу на всіх етапах заняття (переважно семінарського) ефективним є розв’язування змодельованих проблемних ситуацій. Модель може бути запропонована або викладачем, або учнем, який працював на виробництві і володіє певною інформацією, цікавою і змістовною з навчальної точки зору. Головною умовою є наявність професійної спрямованості окремо для кожної академічної групи: чи то для учнів, які опановують професію «секретар керівника», чи «оператор комп’ютерного набору», «конторський службовець», «контролер ощадбанку» тощо.

Саме за цієї умови відбувається реалізація головної мети – залучення всіх до обговорення проблеми, активізація розумової діяльності, подолання байдужості і невіри у власні потенційні можливості.

Головним завданням викладача є керівництво процесом пошуку рішень, аналіз всіх запропонованих варіантів, упорядкування та наукова структуризація, підбиття підсумку, який може мати вигляд опорного конспекту з теми заняття, системи термінів, таблиці, схеми тощо.

4. Збагачення активного лексичного запасу студентів термінологією з предмета, тобто формування інформаційної культури. Навіть будучи висококласним спеціалістом, без вміння спілкуватися на відповідному науковому рівні, не володіючи знаннями загальновживаних термінів, які узагальнюють соціальний досвід, факти, події, явища загальнолюдського чи виробничого характеру, випускник вищого навчального закладу залишиться безробітним.

Викладач вищого навчального закладу – режисер свого уроку. Якщо він знає мету навчання, розуміє, який внесок в основне завдання навчального закладу вносить його предмет, він намагається планувати свою діяльність упродовж всього періоду навчання і конкретно на кожному занятті, пристосовуючи її до конкретної мети – здобуття студентами обраної професії.

1.