Знеболюючі препарати, ефективні для полегшення і усунення болю у наркозалежних пацієнтів хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД.

Накопичений досвід досліджень онкологічних захворювань переконує, що цілком можливо адекватно контролювати біль в осіб, що зловживають наркотиками і які страждають від захворювань, які становлять загрозу життю.

При вирішенні питання адекватної програми фармакологічного впливу для паліативних пацієнтів, хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, що вживають наркотики, доцільно звернутися до класифікації анальгетиків, запропонованої експертами ВООЗ. Такий підхід передбачає вибір анальгетиків залежно від тяжкості болю. Крім того, велику допомогу у виборі анальгетиків може надати визначення природи больового синдрому (наприклад, невропатичний або соматичний біль). Для полегшення і усунення болю у хворих на ВІЛ- інфекцію/СНІД в діапазоні інтенсивності від легкої до середньої тяжкості рекомендується призначати хворим неопіоїдні анальгетики, такі як нестероїдні протизапальні препарати і ацетамінофен.

При наростаючих болях, а також при болях в діапазоні інтенсивності від середньої тяжкості до тяжкої слід застосовувати опіоїдні анальгетики. Допоміжні засоби (наприклад, проносні і психостимулюючі препарати) можуть принести користь не тільки у профілактиці, а й в усуненні побічних ефектів опіоїдів (запорів, седативної дії та інш.). В комбінації з опіоїдами і нестероїдними протизапальними препаратами на всіх рівнях анальгезії цілком можуть бути застосовні допоміжні анальгетики, наприклад препарати з груп антидепресантів і протисудомних препаратів, але особливу користь ці препарати можуть надати при використанні їх з метою полегшення і усунення невропатичного болю.

Таким чином для паліативних пацієнтів, хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД,:

• Оптимальна тактика полегшення і усунення болю заснована на мультимодальному і багатопрофільному підході: вона включає як фармакологічні, так і нефармакологічні методи впливу.

• Для полегшення і усунення сильного болю часто потрібні опіоїдні анальгетики, і ці препарати можна призначати таким хворим, спираючись на відповідні клінічні протоколи.

• Дозу анальгетика потрібно підбирати індивідуально, залежно від інтенсивності і характеру болю, домагаючись усунення або значного полегшення болю.

• Призначати анальгетики потрібно виключно "щогодини", вводячи чергову дозу препарату до припинення дії попередньої.

• Анальгетики застосовувати "по висхідній", тобто від максимальної дози слабодіючого опіоїду до мінімальної дози сильнодіючого.

• На всіх щаблях знеболювання анальгетики можуть поєднуватися з ад'ювантними засобами: кортикостероїдами, антидепресантами, транквілізаторами та ін.

• У разі призначення анальгетика, недостатнього для усунення болю, біль зберігається і починає швидко наростати за рахунок сумації больових стимулів і перезбудження нервових структур - в результаті формується важко контрольваний біль, т.зв. "прорив болю".

• Лікування болю потужними опіоїдами 3-ї ступені триває стільки, скільки потрібно для полегшення страждань хворого.

10.7.