ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ В УКРАЇНІ.

Історія медицини в Україні і у більшості інших країн починається історією народної медицини. До сих пір в багатьох селах існують вправні костоправи, травники, знавці так званих народних засобів вміння та навички яких передавались з покоління в покоління.

Перші медичні лікарні у Київській Русі були засновані в 11 столітті і були прикріплені здебільшого як притулків до церков.

У 14 і 15 століттях були побудовані нові лікарні і багато лікарів надавали першу допомогу жителям України і солдатам військ Богдана Хмельницького. Як правило війни сприяли розвитку хірургії. Хоча цим в військах, в середньовічні часи, досить часто займались цирульники, стригли і надавали медичну допомогу при травмах та пораненнях. Досить часто це були досить жорстокі методи. Наприклад, заливали гаряче рослинне масло в рани.

Оскільки кількість лікарів була не достатньою були відкриті медичні школи, які готували спеціалістів. Київська Академія була заснована в 1632 році, правонаступником якої вважається університет імені Т. Шевченка. Вона відігравала визначну роль у розвитку української медицини. Багато випускників Академії продовжували збагачувати свої знання за кордоном і одержали там докторські ступені. Багато колишніх студентів Академії стали відомими вченими. Це епідеміолог Д.С. Самойлович, акушер Н.М. Амбодик-Максимович, педіатр С.Ф. Чотовицький, анатом О.М. Шумлянський і багато інших.

З кінця 16 століття і до 19 століття медичні відділи були сформовані в університетах Харкова, Києва, Львова і Одеси. Загальна кількість лікарів зросла в Україні. В той час широко застосовувалась земська медицина, яка фінансувалась за рахунок громади. Земська медицина мала свої позитиви та негативні сторони. Про це писали видатні письменники: Чехов, Вересаєв, Булгаков .

Під час Кримської війни (1854 - 1856) по ініціативи Пирогова був підготовлений перший загін медсестер і посланий до Севастополя допомагати захисникам.

У 1886 році перша бактеріологічна станція була організована в Одесі, яка мала велике значення в розвитку мікробіології і епідеміології. Відомі вчені І.І. Мечников і М.Ф. Гамалія працювали на цій станції і досягли значного успіху в дослідженнях. Незважаючи на сприятливі умови для успішного розвитку природних наук в Росії багато відомих вчених працювали в Україні. Відомо, що геніальний вчений М.І. Пирогов і його послідовники, такі як В. О. Караваєв і О.Ф. Шимановський, М. В. Скліфосовський і інші зробили значний внесок в Українську медицину.

Відомі вчені В.П. Образцов і М. Д. Стражеско були засновниками Київської терапевтичної школи. Вони зробили величезний прогрес у галузі кардіології. Багато було зроблено у лікуванні багатьох очних хвороб визначним вченим, академіком В.П. Філатовим, який заснував інститут очних хвороб в Одесі. Багато інших відомих вчених працювали в Україні, чиї імена є відомі у всьому світі.

Історія медицини Чернігівщини

Медицина Чернігівщини почала розвиватися з давніх-давен, щонайменше 1300 років. Люди лікувалися переважно народними засобами. Велися спостереження за рослинами, тваринами. Цей досвід передавався з покоління в покоління. Відомі були охолодження і зігрівання, натирання, очищення, пускання крові. Рослинні засоби застосовувались у вигляді компресів, припарок, інгаляцій.

Після прийняття християнства на Русі (988), при монастирях почали зосереджуватися зародки медичної допомоги.

З історії відомо, що Чернігівський князь Володимир Мономах лікувався у першого лікаря Київської Русі Агапіта, а його онука Євпраксія-Зоя (1108-1172) вивчала народну медицину і навіть написала трактат "Алімма", що означає "Мазі".

На початку ХІІІ століття популярною лікаркою була Єфросинія Чернігівська, дочка князя Михайла Чернігівського.

В часи козацької доби з'являється і так звана "козацька" медицина (ХУ -ХУІІ ст.). Цікаво, що в той час велика увага приділялась при лікуванні не тільки фізичному здоров'ю, а й духовному стану хворого, тому що першопричиною хвороби вважалися скоєні гріхи, тягар яких призводив до тілесного занепаду, щоб людина могла замислитися і розкаятися.

Пізніше медична допомога почала надаватися в шпиталях, яких на Чернігівщині налічувалося на початку ХУІІІ ст. більше ста, але фахових медичних працівників довго не було і лише у 1737 році введено перші 56 посад міських лікарів. Серед них: Йоган Капс, Іван Віттих, Яків Узнянський та ін. Цей період розвитку медицини ввійшов в історію під назвою приказної, тому що медичною справою керував Приказ громадського опікування (1782-1865). На зміну їй прийшла земська медицина (1865-1917). Це була медицина для села. За цей період кількість лікарень збільшилося у 4,5 разів, а лікарів та фельдшерів - у 6 разів.

У 1863 році в Чернігові була організована жінкою губернатора Аглаїдою Андрієвською перша община сестер милосердя св. Феодосія. На той час Чернігів був у десять разів меншим сучасного і його населення складало близько 30 тис. чоловік. У місті тоді функціонувало дві лікарні: губернська - на 130 ліжок та лікарня св.Феодосія - на 177 ліжок. Плата за прийом складала 20 коп.

Зараз на Чернігівщині функціонує 939 медичних закладів, в яких розгорнуто 13,5 тис. ліжок. В них працює 4 тис. лікарів і 14 тис. середніх медпрацівників.

Як ми визначились медицина перед усім має справу з хворою людиною, пацієнтом.

Хвороба це любе погіршення стану здоров’я, що має свою причину, а також розпізнанні суб’єктивні та об’єктивні ознаки (симптоми); люба аномалія розвитку або неправильне його функціонування, за виключенням тих, що викликані безпосередньо фізичною травмою (пізніше, однак, це може бути причиною хвороби). Хворобу можна визначити як порушений плин життя, що пов’язаний з пошкодженням структури та функцій організму під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників при реактивній мобілізації в якісно-своєрідних формах його компенсаторно-регуляторних (адаптивних) механізмів; хвороба характеризується загальним або частковим зниженням пристосованості до середовища і обмеженням свободи життєдіяльності хворого.

Кожна хвороба має свою етіологію (причини), патогенез (механізм розвитку),симптоми (характерні прояви хвороби) синдром (одночасна наявність кількох специфічних ознак – симптомів).