Характеристика деяких пневмоній залежно від величини та локалізації запального процесу у легенях (Тареев Е.М.,Сумароков А.В., 1993; Регеда М.С., Кресюн В.Й., 2003).

Крупозна пневмонія (КП) - гостре запалення легень, яке охоплює цілу частку або її окремі сегменти. При цій пневмонії уражається плевра, яка покриває частку легені, тому її ще називають плевропневмонією, частковою пневмонією.

Захворювання починається гостро. З підвищення температури тіла до 38°-40°С, сильного болю в ураженій половині грудної клітки, який посилюється під час кашлю та глибокого дихання. Іноді біль може локалізуватися у ділянці живота, що нагадує ознаки жовчно-кам'яної хвороби, апендициту в результаті ураження діафрагмальної плеври. Ураження плеври (язичкових сегментів) викликає біль у ділянці серця і за грудниною, яка нагадує стенокардію. У разі локалізації пневмонії у верхній частці може бути рефлекторне напруження потиличних м'язів, яке відмічається при менінгіті. У хворих спостерігається загальна слабість, задишка, серцебиття, біль у м'язах, кашель. Останній у перші дні захворювання, як правило, є сухий, а згодом вологий з виділенням кров'янистого харкотиння ("іржаве"). Під час огляду хворого виявляється гіперемія щік з ураженого боку, ціаноз губ, носа. Відмічається посилене голосове тремтіння, відставання в акті дихання цієї частини грудної клітки, де є запалення.

При перкусії на початку хвороби визначається укорочений перкуторний звук над ділянкою запалення, який надалі може набувати притупленого відтінку. Під час аускультації в перші дні захворювання вислуховується крепітація (crepitatio indux), яка зникає в міру розвитку хвороби - альвеоли заповнюються ексудатом і везикулярне дихання над ураженою ділянкою не вислуховується. У цьому випадку в легенях виявляється бронхіальне дихання. У стадії звільнення притуплений перкуторний звук поступово замінюється на легеневий. Бронхіальне дихання поступово стає жорстким, а потім везикулярним. У цей період можна вислухати кінцеву крепітацію (crepitatio redux).

В аналізі крові виявляється лейкоцитоз до (15-20) х 10⁹/л зі зсувом вліво, лімфопенія, моноцитоз, прискорена ШОЕ. Рівень глобулінів збільшується, альбумінів - зменшується. Появляється С -реактивний білок (+) - (+++), підвищується рівень сіалових кислот, серомукоїду.

Рентгенівські дані при крупозній пневмонії залежать від стадії хвороби. На початку хвороби виявляється посилений легеневий малюнок, особливо в ураженій частці, розширення тіні легеневого кореня,

затемнення частки або окремих сегментів. У сечі можна виявити білок, поодинокі еритроцити, лейкоцити.

Розрізняють повзучу та бродячу пневмонії. У цих випадках, коли процес переходить з однієї частки на сусідні, таку пневмонію називають повзучою. Пневмонія, яка "перескакує" з однієї частки на іншу, але не на сусідню, носить назву бродяча (Нейко Е.М., Шпак Б.Ю., 1990; Регеда М.С., 2000).

Вогнищева пневмонія - локальний запальний процес у межах сегменту, часточки або ацинуса. В останні роки вогнищева пневмонія реєструється частіше, ніж крупозна. Переважно вогнищева пневмонія починається з бронхіту, у зв’язку з чим її інша назва - бронхопневмонія. Це найчастіший вид позалікарняної і лікарняної вогнищевої пневмонії. Вона складає 80 - 85 % усіх пневмоній.

Захворювання починається гостро з лихоманки, інколи болю у грудній клітці, кашлю з виділенням слизистого або слизисто-гнійного харкотиння. При огляді пацієнта визначається помірна гіперемія щік, ціаноз кінчика носа, губ. Здебільшого дихання прискорене і складає 20-30 дихальних рухів за 1 хв.

Під час перкусії визначається легеневий перкуторний звук. У випадку зливної пневмонії може виявитись притуплення звуку над цією ділянкою легень. За допомогою аускультації на обмеженій ділянці грудної клітки над вогнищевим запаленням вислуховуються вологі дрібнопухирчасті, а нерідко одночасно і сухі хрипи (за наявності бронхіту).

В аналізі крові - лейкоцитоз, прискорена ШОЕ. Рівень глобулінів збільшується, альбумінів — зменшується. У сироватці крові підвищується вміст сіалових кислот, серомукоїду, рівень глобулінів, появляється С- реактивний протеїн, інколи в сечі знаходять еритроцити та білок. Рентгенівське дослідження легень дозволяє виявити вогнища затемнення, посилений судинний малюнок, розширення легеневих коренів.

Інтерстиціальна пневмонія

Інтерстиціальна пневмонія характеризується запальним ураженням інтерстиціальної тканини І-ІІ сегментів легень. Можливі перибронхіальні та периваскулярні дифузно розміщені інфільтрати.

Причинами інтерстиціальної пневмонії є мікоплазми, респіраторні віруси. При імунодефіцитах, зокрема, при СНІДі, цю пневмонію викликають пневмоцисти, цитомегаловірус, вірус герпесу.

Захворювання характеризується лихоманкою неправильного типу, інколи високою (до 39 ^oC), кашлем, задишкою, болем у грудній клітці,

"теплим" ціанозом. Під час об'єктивного дослідження грудної клітки у ряді випадків виявляють крепітацію, дрібно-міхурцеві вологі або сухі хрипи у легенях.

Рентгенологічно виявляють перибронхіальні інфільтрати, підсилення легеневого малюнку. Картина, крові може залишатись без суттєвих змін.

5.2.