РАХІТ, ЙОГО ПРОЯВИ І ПРОФІЛАКТИКА

Рахіт - захворювання, яке виникає внаслідок порушення мінерального обміну, насамперед фосфорно-кальцієвого, що призводить до розладу правильного формування скелета та функцій внутрішніх органів і систем.

Рахіт є поширеним захворюванням серед дітей. Захворюваність ним залежить від соціально-економічного, культурного рівня населення, гігієнічних умов життя, вигодовування дитини, генетичної схильності.

Кальциферол (вітамін ГД - єдиний вітамін, який сам може утворюватися в організмі з провітаміну дсгідрохолестерину, що міститься в епідермісі, капілярах шкіри. Під дією ультрафіолетового опромінювання дегідрохолсстерин у шкірі перетворюється на холекальциферол (вітамін Г)з).

Для правильного розвитку кісткової системи необхідні холекальциферол та інші вітаміни. Відсутність ретинолу та тіаміну веде до розвитку остеопорозу (розрідження кісток). Аскорбінова кислота сприяє кращому засвоєнню кальциферолу і посилює його дію. Тому рахіт треба розцінювати як полігіповітаміноз при основному значенні дефіциту кальциферолу. При рахіті потрібно враховувати дефіцит кальцію, фосфору та мікроелементів - цинку, заліза, кобальту, міді, магнію.

Явища рахіту можуть спостерігатися при недостатньому надходженні кальцію з їжею, при зв’язуванні його в кишках фітином і щавлевою кислотою, при підвищеному виділенні кальцію і фосфору з сечею, порушенні остеогенезу. Оптимальне всмоктування кальцію в кишках відбувається при добовому надходженні 300 ОД кальциферолу. Факторами, які сприяють виникненню рахіту, є недоношеність, раннє змішане і штучне вигодовування, нераціо­нальне харчування, погані побутові умови, часті захворювання органів дихання і травного каналу, народження дитини в осінньо- зимовий період.

На обмін кальцію впливають прищитоподібна, щитоподібна залози, надниркові залози й гіпофіз.

Згідно з сучасною класифікацією рахіту, розрізняють періоди хвороби, тяжкість процесу і його перебіг (таблиця 15).

Таблиця 15 Класифікація рахіту

Початковий період рахіту у дітей діагностується найчастіше у віці 2-3 міс. і проявляється змінами з боку вегетативної нервової системи. Дитина неспокійна, погано спить, спостерігається пітливість (особливо голови), підвищена вазомоторна збудливість і чутливість шкіри. Діти другого півріччя життя стають лякливими. На шкірі з’являється пітниця: піт, подразнюючи шкіру, спричинює свербіння. Дитина крутиться на подушці, витирає волосся на потилиці, з’являється облисіння.

Через 2-3 тижні після появи змін з боку нервової системи виявляють кісткові зміни. Краї переднього тім’ячка стають м’якими, піддатливими, виникає розм’якшення в ділянці заднього тім’ячка.

Рахітичний процес уражає увесь скелет, але передусім ті кістки, які в цей період ростуть найбільш інтенсивно. За кістковими деформаціями можна робити висновок про час появи рахіту. Деформація кісток голови виникає в перші 3 міс життя, кісток тулуба і грудної клітки - 3-6 міс, кінцівок - у другому півріччі.

При гострому перебігу переважають ознаки розм’якшення (остеомаляції) і деформації, при підгострому - розростання кісткової тканини (остеоїдна гіперплазія).

М’якість кісток черепа сприяє появі деформацій: плоска потилиця, асиметрії.

Одночасно з розм’якшенням кісток черепа збільшуються лобні і тім’яні горби, які надають голові квадратної форми, рідше - сідницсподібної. Зуби з’являються пізно, спостерігається схильність до карієсу, що зумовлюється дефектами емалі.

На грудній клітці в місцях з’єднання кісткової та хрящової частин ребер утворюються потовщення - чотки. М’якість ребер сприяє появі бічних здавлень, посилюється кривизна ключиць. З’являється деформація грудної клітки у вигляді поперечного заглиблення, розміщеного відповідно до лінії прикріплення діафрагми.

Після 6-8 міс. з’являються деформації кінцівок: а) “рахітичні браслетки”, “нитки перлів”, зумовлені потовщенням епіфізів кісток; б) викривлення довгих трубчастих кісток (найчастіше нижніх кінцівок) - О-подібні та Х-подібні ноги; в) деформація кісток таза (при тяжких формах) - плоский рахітичний таз.

З’являється розхитаність суглобів, збільшується кількість рухів у них (у зв’язку з гіпотонією м’язів) - діти можуть закидати ногу до обличчя, за голову. Збільшується живіт - жаб’ячий (гіпотонія м’язів черевного преса та гладких м’яків кишок).

Діти, хворі на рахіт, пізніше починають сидіти, стояти, ходити.

У період реконвалесценції основні симптоми рахіту затихають: відновлюється функція нервової системи, ущільнюються кістки, зменшується їхня деформація, нормалізуються обмінні процеси.

У віці 2-3 років після перенесеного рахіту середнього або тяжкого ступеня у дитини спостерігаються залишкові зміни - кісткові деформації, збільшені печінка та селезінка.

Розрізняють три ступені тяжкості рахіту:

I ступінь (легкий) - характеризується слабко вираженими ознаками з боку нервової та кісткової систем: пітливість, неспокій, розм’якшення кісток черепа незначні, чотки нечітко виражені.

II ступінь (середньої важкості) - розвивається через 1,5- 2 міс від початку захворювання. Порушується загальний стан дитини, спостерігаються помірно виражені зміни з боку нервової, м’язової та кісткової систем, можуть збільшуватися печінка та селезінка.

III ступінь (важкий) - ураження нервової та кісткової систем значні, знижується тонус м’язів, суглоби розхитані, виражені кісткові деформації, збільшені печінка та селезінка. Спостерігаються порушення з боку серцево-судинної та дихальної систем, травного каналу.

Рентгенологічно рахіт характеризується остеопорозом (розрідженням) кісток у зв’язку зі зменшеною кальцинацією. Порушується трабскулярна структура кістки, особливо в зонах росту. В місцях, де навантаження на кістку велике, кісткова речовина може розсмоктуватися.

Профілактика рахіту повинна проводитися ще до народження дитини (антенатальна) та в перші два роки життя (постнатальна).

Профілактику рахіту в антенатальному та постнатальному періоді поділяють на неспецифічну та специфічну.

Антенатальна неспецифічна профілактика - це: 1) руховий режим; 2) перебування на свіжому повітрі; 3) збалансоване харчування; 4) вживання овочів, фруктів, молока, молочних продуктів, м’яса, моркви, риби, печінки.

Антенатальна специфічна профілактика: 1) УФО в останні 2 міс. вагітності; 2) призначення вітамінних препаратів (1 драже ергокальциферолу ІОООМО 1 раз на день); 3) “Гендсвіт” по 1 драже (250 МО ергокальциферолу) 2 рази на день в останні місяці вагітності, всього на курс 60 000 МО ергокальциферолу.

Неспецифічна постнатальна профілактика рахіту: 1) руховий режим; 2) прогулянки; 3) повітряні ванни; 4) масаж; 5) ЛФК; 6) збалансоване харчування: а) грудне вигодовування; б) адаптовані суміші при змішаному та штучному вигодовуванні; в) соки, овочевий прикорм, печінка, м’ясо.

Специфічна постнатальна профілактика у недоношених дітей починається з двотижневого віку. Призначають ергокальциферол (олійний або спиртовий розчин) або відехол (25 днів по 20 000 МО на добу, на курс 500 000 МО препарату разом з препаратами кальцію). Закінчивши профілактичне введення ергокальциферолу або відехолу, на 1 міс призначають цитратну суміш, потім проводять УФО (25 сеансів). У разі потреби (осінньо-зимовий період, обтяжений антенатальний період) курс УФО повторюють через 1-2 міс.

Доношеним дітям з 20-30-го дня життя призначають ергокальци­ферол або відехол протягом 15-20 днів по 20 000-25 000 МО на добу (на курс 300 000 - 400 000 М0). Після закінчення курсу ергокальциферолу або відехолу на 1 міс.

Лікування при рахіті складається з неспецифічних або специфічних заходів. До неспецифічних належать: 1) дієтотерапія (корекція харчування, соки, овочеві страви на 1 міс. раніше, печінка, м’ясо, жовток); 2) руховий режим, пові тряні ванти, прогулянки; 3) масаж і ЛФК; 4).лікувальні вашій (солоні і хвойні); 5) теплові процедури (парафін, пісок).

Специфічні заходи: призначення ергокальциферолу або відехолу (доза в залежності від ступеня тяжкості процесу). Препарати кальцію призначають при гострому перебігу рахіту. При м’язовій гіпотонії вводять вітаміни (тіамін, рибофлавін, піридоксин, нікотинову та аскорбінову кислоти, АТФ. дибазол) при анемії - антиансмічні препарати. Після закінчення курсу ергокальциферолу або відехолу призначають цитратну суміш на 1 міс, після неї 2 курси УФО з перервою 1-2 міс.

Дітей з І і II ступенями рахіту доцільно лікувати в амбулаторних умовах, а з III ступенем - у стаціонарі. Якщо призначають високі дози ергокальциферолу, щотижня потрібно проводити пробу Сульковича (вміст кальцію в сечі). Загальна кількість ергокальци­феролу, яку може одержати дитина протягом першого року життя, не повинна перевищувати 1 000 000 МО.

1. Які причини виникнення рахіту?

2. Як проявляється рахіт в різних періодах хвороби?

3. Які органи і системи уражуються у дітей при захворюванні рахітом?

4. Як проводиться профілактика рахіту? Які вона містить заходи?

У дитячому дошкільному закладі:

1. У прикріпленій групі на основі особистих спостережень і огляду виявити дітей з наслідками перенесеного рахіту.

2. Перевірити свої спостереження з даними медичної документації.

5.6.