8.2.1. Доброякісні пухлини слизової оболонки порожнини рота, язика
У структурі пухлинних захворювань слизової оболонки порожнини рота чільне місце займають злоякісні пухлини. Доброякісні пухлини трапляються рідко. Клінічний перебіг, лікування пухлинних процесів слизової оболонки порожнини рота зумовлене складною анатомічною будовою цієї ділянки.
Близько 50% злоякісних пухлин слизової оболонки рота припадає на язик, 20% становлять пухлини дна порожнини рота. Рідше підлягають ураженню слизова щік, твердого та м'якого піднебінь, альвеолярних країв верхньої та нижньої щелеп, передніх піднебінних дужок.Розвиткові раку ротової порожнини звичайно передують передракові захворювання. До них належать хвороба Боуена (облігатний передрак), лейкоплакія, лейкокератоз, папіломатоз, червоний плоский лишай (факультативні передраки).
Хвороба Боуена є особливою формою дис- кератозу, що часто переходить у рак.
Лейкоплакія— це плоскі білясті ділянки слизової оболонки, гладкі і м'які при пальпації.
Лейкокератоз— це розростання плоского епіталію, поверхневі шари якого мають тенденцію до ороговіння, а глибокі— до розростання поліморфних клітин з мітозами. Клінічно лейкокератоз є різні за розміром і формою білясті ділянки, що виділяються над поверхнею слизової. Звичайно їх поверхня має бородавчастий вигляд, можливі тріщини та ерозії. Утвори мають досить щільну консистенцію.
Папіломатоз — це сосочкові розростання сполучної тканини, вкриті багатошаровим плоским епітелієм. Епітелій папілом схильний до ороговіння і також має білястий колір. Папіломи часто супроводжуються запальними процесами, виразкуван- ням і некрозом.
Особливу увагу слід звернути на хронічні виразки і тріщини, які виникають внаслідок впливу погано пристосованих протезів, коронок, поранення слизової оболонки гострими і каріозними зубами. Тривале вживання тютюну (куріння, жування), хронічні опіки слизової, зокрема, етиловим алкоголем, кислотами, прянощами, гарячою їжею часто є передумовою виникнення раку слизової порожнини рота. Лікування передракових захворювань слизової оболонки порожнини рота хірургічне: висічення, кріодеструкція, електрокоагуляція.
До лікувально-профілактичних заходів належать санація ротової порожнини, усунення невдалих стоматологічних засобів, відмова від шкідливих звичок.До доброякісних епітеліальних пухлин язика належать папіломи, які є утворами розміром від кількох міліметрів до 2 см, округлої або овальної форми, м'якої консистенції, на ніжці. Зазнаючи
постійної травматизації, вони виразкують і врешті- решт малігнізуються. Лікування полягає в радикальному їх висіченні разом з основою.
Серед неепітеліальних доброякісних пухлин розрізняють: фіброми, ліпоми, міоми, нейрофіброми, а також гемангіоми та лімфангіоми. Пухлини тривалий час розвиваються в товщі язика, ростуть повільно, мають чітко окреслені межі і майже не непокоять хворого. Клінічно ці пухлини, крім судинних, розрізнити важко. Остаточно діагноз уточнюється після гістологічного дослідження видаленої пухлини. Лікування полягає в повному видаленні пухлини разом з капсулою. Розвиток гемангіом і лімфангіом пов'язують з вадами розвитку судин. Розрізнються три типи гемангіом: капілярна, кавернозна та гілляста.
Гемангіома — це плоский утвір рожево-червоного або синюшного кольору, який, виростаючи з товщі язика, поширюється також на інші відділи порожнини рота. Консистенція їх м'яка, при натискуванні інтенсивність забарвлення пухлини слабне. Лікування гемангіом здебільшого хірургічне і полягає у видаленні пухлини, її кріодеструкції або діатермокоагуляції. У лікуванні капілярної гемангіоми з успіхом застосовується променева терапія.
Лімфангіоми язика мають тістоподібну консистенцію, неболючі, вкриті незміненою слизовою оболонкою. У процесі розвитку вони мають здатність до виразкування. Лікування полягає в хірургічному видаленні пухлини.