Мастоїдит

Мастоїдит — запальне захворювання кістки сосковидного відростка. Як правило, мастоїдит буває вторинним - як ускладнення гострого гнійного середнього отиту, або розвивається в результаті загострення хронічного гнійного середнього отиту.

Переходу процесу на кістку сосковидного відростка і розвитку мас­тоїдиту сприяють наступні моменти:

1) висока вірулентність інфекції;

2) загальна слабкість організму;

3)затруднення відтікання ексудату з порожнини середнього вуха, пізня спонтанна перфорація барабанної перетинки;

4)нераціональне лікування гострого отиту, а саме - невчасно вико­нана тимпанопункція і парацентез.

Патологоанатомічний процес при мастоїдиті проходить такі стадії.

1. Запалення мукоперіоста клітин сосковидного відростка, мукоїдне набухання.

2. Остит —до процесу залучаються кісткові переділки між клітинами, які потім руйнуються, розплавляються.

3. Утворюється порожнина, заповнена гноєм, — емпієма сосковид­ ного відростка. Процес може перейти назовні, руйнується кортикаль­ ний шар кістки і гній проникає під окістя, розвивається субперіосталь- ний абсцес. Якщо процес розповсюджується углиб, у порожнину чере­ па, то розвиваються внутрішньочерепні ускладнення.

Клініка мастоїдиту. Розрізняють загальні та місцеві симптоми мас­тоїдиту. Загальні симптоми суттєво не відрізняються від проявів гострого гнійного середнього отиту: підвищення температури тіла, погане самопо­чуття, реакція з боку крові. Відсутність зниження температури тіла або навіть підвищення її, пульсуючий більу вусі при появі перфорації і гноєтечі без затримання гною викликає підозру відносно мастоїдиту, якщо не має інших причин для цього.

До місцевих симптомів мастоїдиту відносяться наступні.

1. Самовільний біль або біль при пальпації ділянки сосковидного відростка. Пізніше —характерний головний біль, особливо вночі. Болю при натискуванні на сосковидний відросток може не бути у людей по­ хилого віку з товстим кортикальним шаром сосковидного відростка, особливо при деструкції переважно у глибоких клітинах відростка.

2. Припухлість і пастозність м'яких тканин сосковидного відростка, гіперемія шкіри над ним, згладженість завушної складки, відстовбур- чення вушної раковини (легко розпізнається при порівнянні із здоро­ вою стороною).

3. Отоскопія: підсилюється гноєтеча, відновлюється пульсація гною, гній стає густим, барабанна перетинка стає гіперемованою (іноді - мідно-червоного кольору). Характерний отоскопічний симптом — на­ висання м'яких тканин задньо-верхньої стінки кісткової частини зовнішнього слухового проходу, що відповідає передній стінціантрума,

58

Ю.ВМітін. Оториноларингологія

Ю.ВМітін. Оториноларишологія

59

або концентричне звуження кісткового відділу слухового проходу. Цей симптом обумовлений запаленням окістя при наявності гною у печері і клітинах сосковидного відростка.

4. Іноді гній може проривати із сосковидного відростка через його зовнішній кортикальний шар. При цьому розвивається субперіосталь-ний абсцес. Зустрічається він переважно у молодих людей. У людей по­хилого віку коркова речовина стовщена, тому абсцес зустрічається значно рідше. В ділянці сосковидного відростка виникає різко вираже­на припухлість, флюктуація та відстовбурчення вушної раковини. Суб-періостальний абсцес може розповсюдитися за межі сосковидного відростка — на скронево-тім'яну, потиличну ділянки і привести до ут­ворення зовнішньої нориці.

Атиповість мастоїдиту може проявитися у розвитку його без перфо­рації барабанної перетинки і без гноєтечі з вуха, або виникають його прояви після того, коли запальний процес у вусі стихає, барабанна пе­ретинка і слух приходять до норми. Найчастіше при цьому внаслідок різкого набухання слизової оболонки барабанна порожнина відокрем­люється від антруму, клітин сосковидного відростка. В цьому випадку процес у сосковидному відростку розвивається, коли у барабанній по­рожнині він майже ліквідований. Тоді, незважаючи на мізерність симп­томів, кістка сосковидного відростка може бути значно зруйнованою, особливо у глибоких його відділах, які межують з порожниною черепа.

Цінні дані для уточнення діагнозу мастоїдиту дає рентгенографія скроневої кістки за Шюллером (A.Shuller, 1905). На рентгенограмі мож­на бачити вуаль, деструкцію і навіть порожнину.

Можуть зустрічатися атипові (особливі) форми мастоїдиту.

1. Зигоматицит є результатом розповсюдження гнійного запально­ го процесу при мастоїдиті на виличний відросток. Зустрічається при вираженій пневматизації скроневої кістки та розвитку клітин у вилично­ му відростку. Наявність набряку, а потім утворення абсцесу у виличній ділянці попереду і вище від вушної раковини свідчить про зигоматицит.

2. Верхівково-шийний мастоїдит, найбільш частою формою якого є Бецольдівський мастоїдит, фрідріх Бецольд (1842—1902) — німецький оториноларинголог. При цій формі мастоїдиту гній прори­ вається через внутрішню поверхню верхівки сосковидного відростку. Гній локалізується глибоко під грудино-ключино-сосковидним м'язом. Утворюється болюча, щільна припухлість саме під верхівкою сосковид­ ного відростка. Сосковидний відросток зовні не змінений, але контури верхівки не пальпуються.

може проникнути у межистіння, в над- і підключичні ямки, у передхре­бетний або заглотковий простори. Ця форма мастоїдиту може симулю­вати аденофлегмону шиї або шийний лімфаденіт.

Подібним за своїми проявами, але рідше зустрічається мастоїдит Чітеллі. Гній проривається в ділянку задньо-внутрішньої поверхні со­сковидного відростка, утворюється глибокий гнояк шиї, але верхівка відростка пальпується.

При мастоїдитах Бецольда і Чітеллі спостерігається профузна гноєте-ча із вуха. Нерідко характерний симптом — поява гною в зовнішньому слуховому проході при натискуванні на припухлість шиї. Цей симптом відсутній при прориві гною через зовнішню і нижню поверхні верхівки сосковидного відростка, що спостерігається при виключно рідких фор­мах захворювання — мастоїдиті Орлеанського і мастоїдиті Муре.

3. Скваміт — процес розповсюджується на клітини луски скроневої кістки.

4. Петрозит — в процес залучаються клітини пірамідної частини скроневої кістки. Для нього характерна тріада Граденіго: 1) гострий середній отит; 2) тригемініт — сильний біль у середині голови, резуль­ тат переходу запального процесу на передню грань піраміди скроневої кістки, де лежить трійчастий вузол (ganglion trigeminale), розміщений на impressio n.trigemini, на верхівці піраміди скроневої кістки; 3) парез або параліч відвідного нерва, який проходить у верхівці піраміди скро­ невої кістки, збоку від кавернозного синуса.

У дітей першого року життя пневматизація сосковидного відростка обмежується, як правило, тільки наявністю антрума. Тому у них слушно говорити не про мастоїдит, а про антрит.

Антрит (синонім — отоантрит) — запалення слизової оболонки пе­чери сосковидного відростка та остеомієліт периантральної ділянки. Виникає у дітей перших місяців життя. Сприяють його розвитку штучне годування, гіпотрофія, рахіт, диспепсія, дизентерія, бронхопневмонія. Розрізняють дві форми антриту.

1. Явну, яка проявляється яскравими симптомами гострого середнь­ ого отиту, нерідко з утворенням субперіостального абсцесу.

2. Латентну, при якій місцеві симптоми середнього отиту незначні, а переважають загальні явища токсикозу.

Лікування мастоїдиту. Розрізняють консервативне і хірургічне ліку­вання мастоїдиту.

Консервативне лікування мастоїдиту проводять так само, як і гос­трого гнійного середнього отиту в другій стадії: туалет вуха, введення дезінфікуючих розчинів у вухо, активна протизапальна терапія, проти­гарячкові і гіпосенсебілізуючі препарати.

При неефективності консервативного лікування показана операція — трепанація сосковидного відростка. Цю операцію називають антро-

60

Ю.БМітін. Оторинолирингологія

Ю.БМітін, Оториноларинго.логія

61

томія, антромастоїдотомія або антромастоїдектомія. Мета операції -розкрити антрум. Ф.Бецольд писав, що можна зробити резекцію май­же всього сосковидного відростка, але не розкрити антрум - і мета операції не буде досягнена.

Абсолютними показаннями до операції є наявність субперіостально-го абсцесу або розвиток внутрішньочерепних ускладнень.