Клініка і лікування лабіринтиту

Охарактеризуємо окремі форми тимпаногенного лабіринтиту. Лабіринтит обмежений (labyrinthitis circumscripta)

зустрічається при хронічному гнійному середньому отиті, ускладненно-му карієсом та особливо холестеатомою.

Хворий, який страждає на обмежений лабіринтит, пред" являє скарги на

періодичні запаморочення, які супроводжуються нудотою та блювотою, порушенням рівноваги. В період змальованих симптомів може з'являтися спонтанний ністагм, зазвичай спрямований в бік хворого вуха, оскільки цей лабіринт знаходиться в стадії збудження (подразнення). Спонтанний ністагм при цьому має наступні характеристики — горизонтальний або горизонтально-ротаторний, дрібно- або середньорозмашистий. Запамо­рочення є систематизованим: відчуття обертання навколишніх предметів або власного тіла проходить в якомусь одному напрямку.

Наступною важливою ознакою є фістульний симптом або пресорний ністагм. Внаслідок наявності нориці в бічному півколовому каналі при згущенні повітря в зовнішньому слуховому проході ураженого вуха з'являється ністагм в цей самий бік, при розрядженні — в бік здорово­го вуха. Зазвичай фістульний симптом викликають, надавлюючи паль­цем на козелок, іноді він з'являється при очистці вуха ватним тампо­ном, коли останнім доторкаються до медіальної стінки барабанної по­рожнини.

Ністагм, що спричинений подразненням лабіринту, супровод­жується запамороченням, нудотою та відхиленням або падінням в бік повільного компоненту ністагму, тобто протилежний хворому вуху (при згущенні повітря).

Збудливість лабіринту при цій формі лабіринтиту зберігається, хоча й знижена.

Після операції на вусі процес, як правило, припиняється. Грану­ляційний вал заміщується спочатку сполучною тканиною, а надалі кісткою. Якщо ж гнійне вогнище у скроневій ділянці не усувається, то більшою частиною рано або пізно загострення хронічного отиту та про­гресуючий деструктивний процес руйнують обмежений бар'єр і вини­кає гнійний лабіринтит. Самовиліковування без операції спос­терігається рідко.

Таким чином, анамнез з характерними лабіринтними атаками, на­явність фістульного симптому і збережений, хоча і знижений, слух доз­воляють правильно розпізнати захворювання.

Лікування обмеженого лабіринтиту. При загостренні процесу призначається ліжковий режим, антибіотики, сульфаніламіди, дегідратація.

Проводиться сануюча операція на середньому вусі. Грануляції в ділянці нориці обережно видаляються і нориця закривається вільним клаптем фасції скроневого м'язу.

Лабіринтит гострий дифузний серозний (labyrinthitis serosa diffusa acuta). Гострий дифузний серозний

76

Ю.ВМгтін. Оторино ларингологія

Ю.Ь.Мітін. Оторинолсірингологія

77

лабіринтит може розвинутись при гострому середньому отиті або заго­стренні хронічного гнійного середнього отиту. Збудник або токсини про­никають через сполучнотканинні утворення вікон присінка та завитки.

Патологічна анатомія. Реакція перетинчастого лабіринту проявляється в гіперемії і набряку, виникає гіперсекреція лабіринтної лімфи, нерідко виражені дегенеративні зміни нейроепітелію. При швидкій ліквідації запального процесу можливо повне морфологічне і функціональне відновлення структур лабіринту. При затяжному пе­ребігу запального процесу можуть виникнути стійкі зміни перелімфи, перетинчастого лабіринту та нейроепітелію. Якщо гнійне вогнище в по­рожнинах середнього вуха своєчасно не ліквідується, то можливе гнійне розплавлення сполучнотканинних бар'єрів вікон та розвиток гнійного лабіринтиту.

Клініка. Типові порушення як слухової, так і вестибулярної функції. Характерно виражене пониження слуху. З'являється ністагм в бік ура­женого вуха, який переходить потім в здоровий бік, запаморочення, ну­дота і блювота, порушення рівноваги. Таким чином, симптоматика при дифузному серозному лабіринтиті вкладається в класичне поняття пе­риферичного кохлео-вестибулярного синдрому.

Вестибулярні симптоми виражені різко. При зміні положення голови запаморочення посилюється та супроводжується блювотою. Запамо­рочення систематизоване. Збудливість вестибулярного апарату зни­жена.

Характерним для серозного лабіринтиту є повне або часткове відновлення слухової та вестибулярної функцій після ліквідації запаль­ного процесу.

Лікування. Призначаються спокій, протизапальна та дегідра-таційна терапія. При гострому середньому отиті консервативне ліку­вання нерідко приводить до видужання. При мастоїдиті та хронічному гнійному середньому отиті показане хірургічне лікування (сануюча опе­рація на середньому вусі), в протилежному випадку можлива не тільки втрата функцій лабіринту, але й виникнення внутрішньочерепних ус­кладнень. На фоні лікування антибіотиками оперувати потрібно не очікуючи закінчення гострої стадії лабіринтиту. Операція на лабіринті при серозному лабіринтиті ніколи не проводиться.