Клініка.

Інкубаційний період триває від 15 год до 7 днів (частіше 1-2 дні). Захворювання починається гостро. Розгорнута картина хвороби формується вже через 12-24 годин від початку захворювання.

Характерний рясний рідкий водянистий стул без домішки слизу і крові. Більш важкий перебіг зазвичай зумовлено нашаруванням вторинної інфекції. У половини хворих відзначається блювота. У дорослих хворих на фоні помірно вираженої інтоксикації і субфебрильної температури з'являються болі в епігастральній ділянці, блювота і пронос. Лише в окремих хворих блювота повторюється на 2-3-й день хвороби. У дорослих нерідко виявляється гіперемія і зернистість слизової оболонки м'якого піднебіння, піднебінних дужок, язичка, а також гіперемія склер. Ознаки загальної інтоксикації відзначаються лише у 10% загального числа хворих, виражені слабо.

У всіх хворих спостерігається рясний водянистий стул з різким запахом, іноді випорожнення мутнувато-білясті, можуть нагадувати випорожнення хворого холерою. Характерно гучне бурчання в животі. Позиви до дефекації імперативного характеру, неправдивих позивів не буває. У деяких хворих наголошується домішка слизу і крові у випорожненнях, що завжди свідчить про поєднання ротавірусного захворювання з бактеріальною інфекцією (шигельоз, ешеріхиоз, кампілобактеріоз). У цих хворих більш виражені лихоманка і загальна інтоксикація. Ознаки запалення верхніх дихальних шляхів, які виявляються у частини хворих ротавірусними захворюваннями, деякі автори вважають наслідком нашарування вторинної вірусної інфекції.

При рясному рідкому стулі може розвинутися зневоднення. Дегідратація розвивається досить часто (у 75-85% госпіталізованих дітей), однак у більшості випадків (у 95%) вона виражена нерізко (I і II ступеня зневоднення за В. І. Покровському). Лише в окремих випадках розвивається тяжка дегідратація з декомпенсованим метаболічним ацидозом. У цих випадках можливі гостра ниркова недостатність і гемодинамічні розлади.

При пальпації живота відзначаються болючість в епігастральній і пупкової областях, грубе бурчання в правій здухвинній ділянці. Печінка і селезінка не збільшені. При ректороманоскопічному дослідженні у більшості хворих змін немає, лише у деяких хворих спостерігається помірна гіперемія і набряк слизової оболонки прямої і сигмовидної кишок. Ознаки ураження органів травлення зберігаються протягом 2-6 днів.

Кількість сечі в гострий період хвороби зменшено, в окремих хворих спостерігається альбумінурія, лейкоцити і еритроцити в сечі, підвищення вмісту залишкового азоту в сироватці крові. На початку хвороби може бути лейкоцитоз, який в періоді розпалу змінюється лейкопенією. ШОЕ не змінена.