<<
>>

КРАСНУХА

Синоніми: німецький кір, нічна висипка, рубела; лат.— rubeola. Гостре інфекційне захворювання, яке супроводжується гарячко­вою реакцією, катаральними явищами, висипкою на шкірних по­кривах і тератогенною дією на плід.

Актуальність. Захворюваність на краснуху висока у всіх краї­нах. Щоб уявити собі у всьому обсязі актуальність цієї інфекції, можна послатися на пандемію в США у 4964—1965 рр., під час якої перехворіло понад 12 млн людей. Під час пандемії та після неї у США було зареєстровано близько 20 000 мертвонароджених дітей і таку ж кількість новонароджених з дефектами розвитку. Згадана пандемія завдала астрономічних економічних збитків цій країні.

Краснуха — це захворювання, що уражує в основному дітей. За даними американської статистики, ускладнення з боку цент­ральної нервової системи зустрічаються в 1 випадку на 6000 хво­рих, а тромбоцитопенія — в 1 випадку на 3000 хворих. При зара­женні дорослих захворювання частіше має легкий перебіг. Але при захворюванні жінок у першому триместрі вагітності розвиває­ться синдром конгенітальної краснухи і як наслідок народжуються діти з різними дефектами розвитку органів.

Етіологія. Збудник — вірус, який належить до родини Togaviri- dae роду Rubivirus. Репродукція вірусу у первинних клітинах ни­рок мавп не супроводжується цитопатичним ефектом. У лабора­торних лініях клітин RK-13, SIRC, VERO репродукція вірусу су­проводжується цитопатичним ефектом. Лабораторні тварини, за ви­нятком деяких видів мавп, не заражуються і не хворіють на крас- нухоподібну інфекцію. Краснуха належить до антропонозних ін­фекцій, оскільки циркуляція збудника її забезпечується лише в людському суспільстві. Вірус термолабільний. При 56 oC вірус інактивується протягом 60 хв, а при 37 oC різко зменшується титр вірусу протягом 24 г. Добре зберігається при низьких температу­рах. Додавання до поживного середовища телячої сироватки знач­но підвищує терморезистентність.

Швидко інактивується спиртом,

ефіром, розчином формальдегіду та хлорвмісними дезинфектан­тами.

Джерело збудника — хвора людина, яка виділяє збудник у по­вітря уже в останні дні інкубації. Особливо інтенсивно збудник -виділяється у період продроми, а вже на 4-й день висипання хво­рий не становить небезпеки для оточуючих. Поряд із маніфестними формами інфекції можуть бути абортивні та інапарантні. Підтвер­дженням їх існування може бути той факт, що далеко не в усіх дітей в анамнезі звертають увагу на перенесену в дитинстві крас­нуху. Тим часом при серологічному обстеженні дітей віком до 13— 16 років специфічні антитіла виявляють у 90—92 %. Допускають, що у дітей співвідношення маніфестних та інапарантних форм складає 1 до 2, а у старших вікових груп — 1 до 6. Епідеміологіч­на небезпека інапарантних форм інфекції для оточуючих диску­тується.

Механізм передачі збудника від людини до людиин здійснюєть­ся через повітря. Вірус, розмножуючись в епітелії слизової оболон­ки верхніх дихальних шляхів, викликає запалення, а останнє є причиною експіраторних актів, у процесі яких величезна кількість збудника потрапляє у повітря. Враховуючи, що збудник, який по­трапляє у повітря, в умовах кімнатної температури руйнується протягом декількох годин, передача його через одяг або через за­бруднені збудником предмети побуту практично неможлива.

У заражених вірус циркулює у крові. Через плаценту у вагіт­них жінок він може потрапляти у кровоток плода і викликати тератогенну дію.

Захворюваність. Як уже відзначалося, краснуха — це масова інфекція у дітей, які після втрати материнського імунітету зара­жаються і хворіють переважно з гарячковою реакцією і висипкою. При зараженні жінок, особливо у І триместр вагітності, розвиває­ться синдром конгенітальної краснухи. При ураженні вірусом ем­бріона або плода може спостерігатися викидень, народження мертвого плода або народження дитини з дефектами розвитку. Якщо вірус проникає до плода у І триместр вагітності, синдром конгенітальної краснухи розвивається у 20—25 % новонародже­них.

Великі спалахи захворювань мали місце у США в 1935, 1943 р., у 1964—1965 рр. там виникла пандемія. У наступні роки реєструвалося від 24 до ЗО хворих на 100 000 населення. У 1970 р. розпочалася масова вакцинація, що сприяла різкому зниженню захворюваності. Так, у 1972 р. захворюваність знизилась до 7,0, а в 1990 р.— до 0,5 на 100 000 населення. Із 576 випадків захворю­вань у США, розподілених за віком, 338 випадків (58,7 %) прихо­дилось на дітей до 14 років, 219 (38,2%)—на осіб від 15 до 39 років.

В останнє десятиліття в Україні на підставі існуючих офіційних даних також можна говорити про значну захворюваність. Наприк-

лад, у 1988 р. показник на 100 000 населення становив 98,1, у 1989 р.— 94,7, а у 1990 р.— 118,6. Враховуючи стан діагностики, можна допускати, що захворюваність дещо вища. Розподіл хво­рих за віком свідчить про переважну захворюваність дітей до 14 років.

Імунітет після перенесеної інфекції зберігається протягом де­кількох років. Однак, оскільки збудник часто заноситься в колек­тиви, зараження викликає бустерефект, і у значної частини насе­лення як наслідок періодичної зустрічі імунітет зберігається про­тягом життя.

Специфічна терапія поки що не розроблена.

Специфічна профілактика розроблена. Нині тривакцина, яка включає аттенуйовані віруси кору, краснухи та паротиту, введена в календар щеплень у США, Канаді, країнах Західної Європи. Масове застосування її дало гарні наслідки. У нашій країні ана­логічна вакцина перебуває у стадії розробки.

Протиепідемічні заходи є обмежувальними. Хворих дітей ізо­люють удома і допускають у дитячі колективи не раніше 6-го дня з моменту висипання. В.дитячому колективі вводять карантин на 21 день після ізоляції останнього хворого. У зв’язку з тим, що у дітей, які спілкувалися з хворим, вірус виявляють у слизі верхніх дихальних шляхів з 11-го до 21-го дня, вони можуть відвідувати дитячі колективи до 10-го дня, а з 11-го по 21-й день їх ізолюють у домашніх умовах. Оскільки вірус не стійкий в умовах кімнатної температури, у приміщеннях дитячих колективів проводять звичай­не гологе прибирання.

Тератогенна дія вірусу може проявлятися як при маніфестних, так і при інапарантних формах інфекції у вагітних жінок. У зв’яз­ку з цим необхідне уважне клінічне і лабораторне обстеження усіх гарячкових захворювань у них з метою підтвердження або виключення краснухи. Такі обстеження особливо важливі у вагіт­них жінок, які самі захворіли або доглядали за дітьми з діагнозом краснухи. Наявність вірогідних даних про зараження вагітної жін­ки краснухою в перші триместри після зачаття в усіх країнах є абсолютним показанням для аборту.

Епідеміологічний нагляд включає надсилання до CEC терміно­вого повідомлення на усі випадки краснухи. З огляду на важливе значення раннього виявлення вагітних в осередку краснухи, обсте­ження осередків повинен вести лікар-епідеміолог. Не допускається відвідування осередків краснухи жінками у перші 3 міс вагітності.

<< | >>
Источник: ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. Навчальний посібник.

Еще по теме КРАСНУХА:

  1. Глава 22. Иммунологические методы диагностики инфекционных заболеваний
  2. Краснуха
  3. Краснуха.
  4. Диагностика краснухи.
  5. Краснуха.
  6. Краснуха
  7. Предметный указатель
  8. РОЛЬ ОТДЕЛЬНЫХ ФАКТОРОВ В РАЗВИТИИ ВРОЖДЕННЫХ И НАСЛЕДСТВЕННЫХ БОЛЕЗНЕЙ У ДЕТЕЙ
  9. Краснуха
  10. Детские инфекции
  11. TORCH-ШФЕКЦП У НОВОНАРОДЖЕНИХ
  12. КРАСНУХА
  13. Корь, краснуха, эпидемический паротит.
  14. Краснуха
  15. КРАСНУХА .
  16. Приложение 5 Перечень зарубежных биопрепаратов, зарегистрированных в РФ по состоянию на январь 2003 г.
  17. Экологическая эпидемиология
  18. КРАСНУХА
  19. ИММУНОПРОФИЛАКТИКА ИНФЕКЦИОННЫХ БОЛЕЗНЕЙ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ
- Pediatrics - Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -