KIP

Лат.— niorbilli. Гостре інфекційне захворювання, яке проявляє­ться гарячковою реакцією, катаральними явищами, висипкою на шкірних покривах, на слизових оболонках щік у вигляді плям Фі- латова—Копліка.

Актуальність. Інфекція поширена на усіх континентах, тому що до збудника кору сприйнятлива кожна людина, яка не перенес­ла цієї інфекції. Інтенсивність епідемічного процесу в країнах сві­ту можна поділити на дві групи. До першої слід віднести США, Канаду, низку країн Європи, в яких планову активну імунізацію проводять понад два десятиліття і де домоглися різкого стабіль­ного зниження захворюваності. У країнах, що розвиваються, де планова вакцинація лише розпочалася, захворюваність все ще за­лишається високою. Висока в цих країнах і смертність, особливо серед дітей віком від 6 міс до 3 років. В країнах Африки 10—20 % летальних випадків припадає на цю вікову групу дітей.

Тотальна сприйнятливість людини до корової інфекції протя­гом тисячоліть утвердила думку, що це неминуче лихо, яке «кожна людина мусить перенести, і краще, коли це станеться у перші роки життя. Але кір страшний тим, що його збудник може уражати центральну нервову систему, внаслідок чого виникає таке грізне ускладнення,’ як енцефаліт, що часто закінчується смертю. При більш легкому ураженні ЦНС людина одужує, однак, за даними американських лікарів, в середньому у 1 на 1000 перехворілих виявляють чітко виражене пригнічення інтелектуального розвитку. Тому заходи щодо запобігання захворюваності на кір є одною із важливих умов збереження і нормального інтелектуального роз­витку людської популяції.

Етіологія. Збудник — вірус, який належить до родини Paramy- Xoviridae роду Morbillivirus. Імунологічні та антигенні властивості усіх штамів ідентичні, незалежно від того, у яких регіонах і ко­лективах вони були виділені. Вірус термолабільний. Половинна інактивація при 37 ⁰C настає протягом 2 г, а при 56 ^oC повна інак­тивація— протягом кількох хвилин.

Вірус швидко знешкоджується спиртом, ефіром та іншими де- зинфекційними розчинами.

Теплокровним хазяїном збудйика у природі є хвора людина. Епідемічний процес підтримується лише у людському суспільстві. Заражена людин^ипочинае виділяти вірусі—останній день... інкуба­ційного періоду, якийдриває переважно 7—14 днів, а при введен­ні гамма-глобуліну може продовжуватися до 3—4 тиж. Найбільше виділення збудника відбувається у дні продроми і різко зменшує­ться воно у дні висипання. Вважають, що на 3—4-й день хворий не становить небезпеки для оточуючих.

Механізм передачі збудника — крапельний. Вірус, розмножую­чись в епітелії слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, зу­мовлює експіраторні акти — кашель, чхання, в процесі яких збуд­ник у величезній кількості виділяється у повітря. Хоча виділений збудник при кімнатній температурі знешкоджується протягом де­кількох годин, інтенсивне виділення його хворим, висока вірулент­ність та тотальна сприйнятливість неімунних людей призводить до швидкого поширення збудника.

Оскільки вірус термолабільний і швидко руйнується при кім­натній температурі, передача його через предмети побуту або одяг за межі сімейного осередку практично не відбувається. Вірус міс­титься у крові та інших біологічних рідинах, але їх значення у механізмі передачі збудника не доведено.

Захворюваність на кір можна поділити на два періоди: до ма­сової. імунізації дітей і після неї. До застосування живої корової вакцини близько 70 % випадків захворювань приходилося на дітей до 6 років і лише поодинокі захворювання реєструвалися у вікових групах 15 років і старше.

нологічні зміни. Але протягом .кількох років післявакцинальний імунітет знижується, щеплені стають сприйнятливими до кору і при зустрічі із збудником заражаються і хворіють. Особливих змін у захворюваності жителів міст і сіл та серед осіб різної статі не відбулося. Деякі автори відзначають періодичність підвищень за­хворюваності. Можна погодитися з думкою, що за відсутності циркуляції вірусу на якійсь обмеженій території буде збільшува­тися число дітей, котрі втратили імунітет і при заносі збудника захворюваність підвищуватиметься. Подібну ситуацію ми спостері­гаємо в Україні. Але оскільки підвищення чи зниження захворю­ваності відбувається не одночасно на території всіх областей, а ли­ше в окремих, то узагальнена захворюваність у нашій країні має стабільно невисокий рівень порівняно з довакцинальним періодом.

У країнах, де приділялась належна увага проведенню вакцина­ції та ревакцинації, захворюваність надзвичайно низька. Напри­клад, у Чехії д 1986 р. зареєстровано 7 випадків, у 1987 р.— 4; у 1988 р.— 8 випадків кору. Чешські фахівці вважають, що в краї­ні припинено циркуляцію збудника кору. Окремі захворювання зумовлені спілкуванням з хворими; які прибули із-за кордону в період інкубації.

Добрі наслідки профілактики кору одержано у США. Так, у 1982—1988 рр. захворюваність тут становила 1 і менше на 100 000 населення. Незначне підвищення спостерігалося у 1989— 1990 рр. Однак за 6 міс 1993 р. захворюваність знову зменшилась більше ніж у 10 разів.

Особливості епідемічного процесу. Якщо врахувати, що діти після народження швидко втрачають материнський імунітет, а та­кож широку циркуляцію збудника у довакцинальний період, ви­сока ураженість дітей кором у перші роки життя стає зрозумілою.

У перші дні гарячкового періоду (продроми) діагноз кору по­ставити важко, а саме у цей період хворий найбільш активно ви­діляє збудник. Коли ж розпочинається висипання і діагностика стає реальною, виділення вірусу різко зменшується, і на 3—4-й день хворий не становить небезпеки для оточуючих. Іншими сло­вами, коли хворий є небезпечним джерелом збудника, діагностика утруднена, а коли, можна поставити діагноз, хворий перестає ви­діляти збудник і вже немає потреби ізолювати його.

Важливою нині є диференціація кору і краснухи. Розроблена серологічна діагностика кору, але для постановки високоспецифіч- ної реакції гамування гемаглютинації (РГГА) необхідні еритроци-

Таблиця 19.Найхарактерніші диференціально-діагностичні ознаки кору і краснухи

ти мавп, що значно лімітує її використання у практиці. Більш до­ступною є реакція непрямої гемаглютинації (РИГА), але за наяв­ності значної кількості захворювань обстеження парних сирова­ток крові усіх, хто захворів, також створює певні труднощі. Тому варто використовувати значні розбіжності у клінічній симптома­тиці кору та краснухи (табл. 18)^

Оскільки вірус термолабільний і протягом декількох годин руйнується при кімнатній температурі, потрапляння його на пред­мети побуту, одяг практичного значення не має.

Хоча вірус кору у хворого міститься у деяких біологічних рі­динах (сльози, сеча та ін.), практичного значення у передачі збуд­ника оточуючим вони не мають.

Kip у сприйнятливих осіб найчастіше має перебіг з вираженою клінічною картиною. Підтвердженням цього може бути спалах кору, описаний у 1953 р.

Імунітет після перенесеної інфекції напружений. Питання три­валості його нині переглядається. Найвірогідніше’ що довічний іму­нітет зумовлюється не біологічними властивостями збудника, а специфікою епідемічного процесу. В осіб, які перехворіли на кір, імунітет суттєво знижується протягом 5—7 років. Занос збудника в населені пункти до початку масових щеплень відбувався через З—5 років. Під час спалаху крапельний механізм поширення збуд­ника створював умови, при яких більшість осіб в осередку зара­жалися. Масовими обстеженнями доведено, що зустріч з вірусом індивідуума зі зниженим імунітетом супроводжується значною стимуляцією продукції специфічних антитіл. Оскільки такі періо­дичні зустрічі із збудником відбуваються протягом усього життя,

вони є причиною підтримання несприйнятливості до корової ін­фекції.

Специфічна терапія не розроблена. Пропонується вводити гам- ма-глобулін у перші дні продромального періоду для полегшення клінічного перебігу хвороби та запобігання ускладненням. Якщо гамма-глобулін вводять у. період інкубації, розвивається мітиго- ваний кір. .

Специфічна профілактика здійснюється щепленнями живої ко­рової вакцини. До 1970 р. для масових щеплень використовували 2 вакцини — із штаму Ленінград-16 (Л-16), технологія приготу­вання якої була розроблена колективом співробітників під керів­ництвом А. О. Смородинцева, та зі штаму ЕШЧ, технологію при­готування якої розроблено під керівництвом М. П. Чумакова. Оби­два вакцинні штами були високоімуногенні, але технологія виго­товлення вакцини зі штаму ЕШЧ окрім високої її імуногенності дозволяла організувати великомасштабне виготовлення і повністю забезпечити високоімуногенним препаратом усю країну.

Одноразове щеплення живої корової вакцини викликало спри­ятливі імунологічні зміни. Завдяки щепленню в Україні вдалось домогтися значного стабільного зниження захворюваності. Але оскільки післявакцинальний імунітет протягом декількох років зни­жується, невдовзі почала зростати захворюваність серед раніше щеплених — школярів та підлітків. Епідеміологічні спостереження показали, що профілактичний захист щеплень живою коровою вак­циною у частини дітей значно знижується протягом 5—7 років. Тому у низці країн дійшли до висновку про необхідність ревакци­нації. Проведення їх протягом кількох років дозволило домогтися дальшого зниження захворюваності аж до поодиноких випадків, значна частина яких припадає на осіб, які приїхали в країну в період інкубації.

У нашій країні використовують таку схему активної імунізації пройти кору: на 2-му році життя роблять одноразове щеплення, а перед поступленням до першого класу школи усім дітям проводять ревакцинацію.

Протиепідемічні заходи. Хворі на кір з важким перебігом за­хворювання, особливо з ускладненнями, підлягають госпіталіза­ції. Оскільки хворий на 4-й день висипання уже не виділяє збудник і не становить небезпеки для оточуючих, необхідності у його ізо­ляції у цей період немає. У дитячих колективах, щеплених живою коровою вакциною, термін карантину 17 днів, а в колективах, у яких хоча б частина дітей отримала гамма-глобулін, карантин про­довжують до 21 дня. У колективі, в якому виявлено хворого, про­

водять дезинфекцію, медичне спостереження за дітьми, які спілку­валися з хворим. В осередках інфекції дітей, не щеплених живою коровою вакциною, якщо немає протипоказань, терміново вакци­нують, при наявності протипоказань — вводять гамма-глобулін.

Епідеміологічний нагляд включає надсилання термінового пові­домлення до CEC на усі випадки інфекції, контроль за якістю протикорової імунізації, повнотою охоплення усіх дітей, які під­лягають вакцинації та ревакцинації, і дотриманням карантинних заходів.