Рак піхви

Первинний рак піхви спостерігається рідко — у 2—3% випадків. Найбільша частота (60%) раку піхви припадає на вік від 50 до 60 років.

У більшості випадків рак піхви локалізується на задній стінці та в задньому склепінні.

Доволі велика частина пухлин піхви не первинні, а метастатичні. При дослідженні гістоструктури аденокарциноми слід виключити первинну локалізацію раку в тілі матки, яєчнику, нирці, шийці мат­ки та хоріокарциному.

Регіонарними лімфатичними вузлами для верхніх 2/3 піхви є тазові, для нижньої третини піхви — пахвинні лімфатичні вузли.

Преінвазивний рак піхви подібно до раку вульви та раку шийки матки перебігає безсимптомно. За інвазивної фази росту скарги хво­рих зводяться до виділень різного характеру. Кров'янисті виділення з'являються у вигляді контактних або так званих безпричинних (70% випадків). Больові симптоми вказують на стиснення нервових стовбурів таза внаслідок глибокого розростання пухлини.

Макроскопічно рак піхви може мати вигляд: 1) виразки зі щільними, валикоподібними краями і щільним дном, брудно- сірого кольору; 2) пухлини папілярної будови, грибоподібної фор­ми на тонкій ніжці або широкій інфільтративній основі, яка обме­жує рухомість вагінальної стінки; 3) інфільтративного ущільнення стінки піхви, яке викликає звуження піхви. Далі рак поширюється на пряму кишку, сечовий міхур, вульву і матку. Метастазує рак піх­ви в параректальні, крижові, параметральні і гіпогастральні лімфа­тичні вузли.

Часом рак піхви виникає на місці пролежнів від маткового кільця (песарія) і післяопераційних чи посттравматичних рубців у піхві.

Діагностика базується на дослідженні стінок піхви у дзеркалах за допомогою кольпоскопа з обов'язковим забором цитологічного матеріалу та біопсією для гістологічного дослідження. Найбільш підозрілими є вогнища лейкоплакії — плоскої кондиломи — на стінках піхви. Такі утворення краще візуалізуються при обробленні

стінок піхви 3%-ним розчином оцтової кислоти. Саме вони, по­ряд з виразками, вузликами різного ґенезу, є об'єктом прицільної біопсії. Обов'язково проводять пальпацію стінок піхви.

Труднощі при диференціальній діагностиці виникають при папіломах або кондиломах із сосочковими розростаннями, при фіброматозних вузлах у підслизовому шарі із звиразкуванням поверхні, при сифілітичних і туберкульозних виразках, ендо- метріозі.

Остаточний діагноз установлюють на підставі результатів гістологічного дослідження.

Лікування раку піхви частіше поєднанопроменеве: телегам- ма-терапія з внутрішньопорожнинним уведенням радіоактивних препаратів. Зовнішнім опроміненням необхідно охопити обидві пахвинні, здухвинні і крижові ділянки та промежину. Внутрішньо- порожнинну радіотерапію здійснюють за допомогою спеціальних аплікаторів кольпостатів.

Хірургічне втручання застосовують украй рідко і воно зво­диться до радикального видалення піхви разом з маткою і при­датками, а за потреби — з резекцією прямої кишки комбінованим абдомінально-вагінальним доступом, інколи сакральним.

Прогноз при раку піхви несприятливий у зв'язку зі швидким по­ширенням пухлини на прилеглі тканини, особливо на пряму киш­ку. Абсолютний відсоток вилікуваних — 15%, відносний відсоток вилікування (5-річна виживаємість) — 30%. За екзофітної форми раку прогноз кращий — п'ятирічне виживання спостерігається в 40—45% хворих; за виразкових форм — у 10—15%.

Таким чином, онкогінекологія виділяється як із загальної гіне­кології, так і зі загальної онкології як окрема спеціальність, якій притаманні свої діагностичні і лікувальні підходи до пухлинної па­тології дітородних органів. Тому такі хворі повинні концентрува­тись у спеціалізованих відділеннях, у яких можливо застосувати всі сучасні методи діагностики і комплексного лікування. Неувага до вказаних особливостей патологій як з боку пацієнток, так і лікарів можуть призвести до діагностичних і лікувальних помилок, що не­гативно відбивається на прогнозі хворих.

11.6.