16.6. Рак піхви

Первинний рак піхви трапляється рідко— в

2.. .3% випадків. Найбільша частота (60%) раку піх­ви припадає на вік від 50 до 60 років.

У більшості випадків рак піхви локалізується на задній стінці та в задньому склепінні, бувають цир­кулярні форми раку, гістологічно в 90% випадків трапляється плоскоклітинний роговіючий рак.

Доволі велика частина пухлин піхви не первин­ні, а метастатичні. При гістоструктурі аденокарци­номи слід виключити первинну локалізацію раку в тілі матки, яєчнику, нирці, шийці матки та хоріо- карциному.

Регіонарні лімфатичні вузли для верхніх 2/3 піхви є тазові лімфатичні вузли, для нижньої третини— пахвинні лімфатичні вузли.

— 207 —

Клініка. Преінвазивний рак піхви подібно до раку вульви та раку шийки матки перебігає без­симптомно. При інвазивній фазі росту скарги хво­рих зводяться до виділень різного характеру. Кро­в'янисті виділення з'являються у вигляді контактних або т. зв. «безпричинних» (70%). Больові симптоми вказують на стиснення нервових стовбурів таза глибоким розростанням пухлини.

Макроскопово рак піхви спостерігається у ви­гляді: 1) виразки зі щільними, валикоподібними кра­ями і щільним дном, брудно-сірого кольору; 2) пух­лини папілярної будови, грибовидної форми на тонкій ніжці або широкій інфільтративній основі, яка обмежує рухомість вагінальної стінки; 3) ін­фільтративного ущільнення стінки піхви, яке вик­ликає звуження піхви. Далі рак поширюється на пряму кишку, сечовий міхур, на вульву і матку. Ме­тастазує рак вагіни в параректальні, сакральні, па- раметральні і гіпогастральні лімфатичні вузли.

Часто первинною локалізацією раку піхви є пролежні від песарія та післяопераційні чи пост­травматичні рубці в піхві.

Діагностика. Діагноз базується на обстежен­ні стінок піхви в дзеркалах за допомогою кольпос- копа з обов'язковим забором цитологічного ма­теріалу та біопсії для гістологічного дослідження. Найбільш підозрілими є вогнища лейкоплакій — плоских кондилом — на стінках піхви. Такі утвори краще візуалізуються при обробці стінок піхви розчином 3% оцтової кислоти. Саме вони поряд з виразками, вузликами різного генезу є об'єктом прицільної біопсії. Обов'язково проводиться паль­пація стінок піхви.

Труднощі при диференціальній діагностиці ви­никають при папіломах або кондиломах з сосоч­ковими розростаннями, при фіброматозних вуз­лах у підслизовому шарі з виразкуванням поверх­ні, при сифілітичних і туберкульозних виразках, при ендометріозі.

Остаточний діагноз встановлюється на підставі результатів гістологічного дослідження.

Лікування раку піхви частіше поєднано-про- меневе: телегамматерапія з внутрішньопорожнин- ним введенням радіоактивних препаратів. Зовніш-

— 208 —

нім опроміненням необхідно охопити обидві пах­винні, здухвинні і крижові ділянки та промежину. Внутрішньопорожнинна радіотерапія здійснюється за допомогою спеціальних аплікаторів кольпостатів.

Хірургічне втручання застосовується вкрай рід­ко, і воно зводиться до радикального видалення піх­ви разом з маткою і додатками, а при потребі — з резекцією прямої кишки комбінованим абдомі- нально-вагінальним доступом, інколи сакральним.

Прогноз при раку піхви несприятливий у зв'яз­ку зі швидким поширенням пухлини на навколишні тканини, особливо на пряму кишку. Абсолютний відсоток вилікуваних — 15%, відносний відсоток вилікування (п'ятирічне виживання)— 30%. При екзофітних формах прогноз кращий— п'ятирічне вилікування спостерігається в 40...45% хворих; при виразкових формах— у 10...15%.