Адаптована ДОТС-стратегія

3. Адаптована ДОТС-стратегія в Україні затверджена наказом МОЗ України від 15.11.2005 р. № 610 “Про впровадження в Україні Адаптованої ДОТС-стратегії”. Ним затверджена така Концепція Адаптованої ДОТС- стратегії:

I.

II. Виявлення хворих на активні форми туберкульозу здійснювати:

• за зверненням в лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) за методом мікроскопії мазка та рентгенофлюорографії;

• шляхом проведення туберкулінодіагностики серед груп ризику у дітей;[3]

• шляхом проведення скринінгової флюорографії або мікроскопії мазка серед груп ризику у дорослих.[4]

III. Діагностику туберкульозу здійснювати шляхом:

• проведення мікроскопії мазка;

• посіву мокротиння і визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів;[5]

• рентгенологічної діагностики;

• використання інших лабораторних та інструментальних методів дослідження (за показанням).

IV. Лікування хворих на туберкульоз забезпечувати шляхом:

• проведення стандартизованого контрольованого короткострокового

режиму антимікобактеріальної терапії хворим 1, 2, 3 категорій під

безпосереднім контролем медичного працівника;

• призначення п’ятикомпонентного стандартизованого контрольованого режиму антимікобактеріальної терапії хворим на тяжкі форми туберкульозу;[6] [7]

• проведення стандартизованого п’яти-, шестикомпонентного режиму антимікобактеріальної терапії хворим на мультирезистентний туберкульоз до отримання тесту лікарської чутливості, а у подальшому призначення індивідуальних схем лікування;

• призначення хірургічного лікування туберкульозу за показанням;

• здійснення контролю за ефективністю лікування за когортним аналізом;

• проведення лікування в інтенсивній фазі переважно у стаціонарі, у фазі продовження - переважно амбулаторно під контролем медичного працівника;

• надання дозволу на призначення препаратів ІІ ряду за рішенням консиліуму обласних (Кримського республіканського, Київського та Севастопольського міських) протитуберкульозних диспансерів, в яких функціонують лабораторії з діагностики туберкульозу ІІІ рівня;

• здійснення паліативного лікування хворим з розширеною медикаментозною резистентністю у разі неможливості призначення чотирьох антимікобактеріальних препаратів І та ІІ ряду.

V. Забезпечення протитуберкульозних закладів

антимікобактеріальними препаратами проводити шляхом закупівлі препаратів І та ІІ ряду за рахунок Державного бюджету України та залучення позабюджетних коштів.

VI. Моніторинг за туберкульозом здійснювати шляхом:

• створення національного та регіонального комп’ютерного реєстру хворих на туберкульоз;

• створення системи моніторингу ефективності програми боротьби з туберкульозом;

• здійснення моніторингу діагностичних та лікувальних заходів;

• затвердження та впровадження рекомендованих ВООЗ обліково-звітних статистичних форм.

VII. Профілактику туберкульозу проводити шляхом:

• призначення хіміопрофілактики контактним, інфікованим мікобактеріями туберкульозу дітям, особам, які віднесені до контингентів групи ризику щодо захворювання на туберкульоз та ВІЛ-інфікованим;

• вакцинації та ревакцинації вакциною БЦЖ.

VHL Заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-асоційованого туберкульозу (поєднання туберкульозу та ВІЛ-інфекції) здійснювати шляхом координації національних програм з туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Найкоштовнішою вважається планова радянська система, найдешевшою - ДОТС-стратегії, найефективнішою і проміжною за вартістю - Адаптована ДОТС-стратегія.

Щоб втілити цю Адаптовану ДОТС-стратегію в практику, треба мати:

• Національну програма контролю за туберкульозом в Україні;

• Відповідальним за впровадження і контроль реалізації Національної програми може бути Національний центр контролю за туберкульозом, який слід створити в Україні, та керівник цього центру.

• План реалізації Національної програми та стандартизовані обліково- звітні форми.

• Програму проведення навчання фахівців за всіма аспектами Національної програми.

• Систему зовнішнього та внутрішнього контролю якості лабораторної служби, лікувально-профілактичних закладів, які виявляють хворих на туберкульоз та проводять їх лікування.

• Систему контрольованого лікування хворих, особливо на амбулаторному етапі.

• Систему регулярне постачання ліків та діагностичних матеріалів гарантованої якості.

• План проведення оцінки, курацій та моніторингу.

• План інформування громадськості і протитуберкульозної пропаганди.

Національна програма контролю за туберкульозом є важелем реалізації

всієї Адаптованої ДОТС-стратегії. Вона дозволяє вилікувати пацієнтів, швидко відновити їх можливості активно працювати та залишатись зі своїми сім’ями й у своєму оточенні. Для суспільства Національна програма дозволяє зупинити поширення туберкульозної інфекції і зменшити ризик захворювання та смерті, зменшити медико-соціальні й економічні затрати.

2.2.