Медико-економічні аспекти флюорографії

ВООЗ і рекомендована нею ДОТС-стратегія не рекомендує суцільної скринінгової флюорографії населення, оскільки це високовартісне обстеження має низьку ефективність виявлення хворих на туберкульоз.

- Туберкульоз, чи новоутворення, чи грибкове ураження, чи пневмонія?

Для того, щоб визначити скринінгову доцільність флюорографії треба зробити деякі розрахунки. Середньоукраїнська вартість одного флюорографічного дослідження становить 27,74 грн. з урахуванням плівки, реактивів, затраченої електроенергії, частки заробітної плати рентгенолога та рентгенлаборанта, частки сплачених комунальних послуг флюорографічних кабінетів, а також недоданого валового внутрішнього продукту (ВВП) за рахунок відсутності на роботі під час флюорографічного дослідження тощо.

В Україні із профілактичними цілями методом флюорографії було обстежено 20297230 чоловік дорослого віку протягом року і затрачено 563045160,20 грн., бо 20297230 чоловік • 27,74 грн. = 563045160,20 грн.

При профілактичній флюорографії виявлено 18130 (0,09 %) хворих на туберкульоз органів дихання, на обстеження яких затрачено 502926,20 грн., бо 18130 хворих • 27,74 грн. = 502926,20 грн.

Щоб визначити вартість виявлення одного хворого на туберкульоз, робимо такий розрахунок: 563045160,20 грн. / 18130 хворих = 31055,99 грн.

Отже, при реально витрачених 563045160,20 грн., удалося виявити 18130 хворих. Таким чином, виявлення одного хворого на туберкульоз органів дихання методом флюорографії обійшлося 31055,99 грн., тоді як на лікування одного дорослого хворого стандартними схемами антимікобактеріальної терапії потрібно 750,00 грн.

Для виявлення одного хворого методом флюорографії треба обстежити цим методом 1120 осіб, бо 20297230 чоловік / 18130 хворих = 1119,54, в середньому 1120 чоловік.

Виходячи з викладеного противники скринінгової флюорографії аргументують, що непотрібна суцільна скринінгова флюорографія , бо вона:

• має малий відсоток виявлення хворих на туберкульоз (0,09 %), хоча в 9,0 разів більший, аніж скринінгова туберкулінодіагностика (0,09 % проти 0,01 %; P < 0,001).

• високозатратна і економічно невигідна, бо замість виявлення одного хворого, можна виявляти при звертанні, а на зекономлені кошти пролікувати 41 хворого.

Зважаючи на викладене ВООЗ вважає, що достатньо проводити флюорографію лише серед груп ризику, бо це економічно вигідніше. Вони посилаються на те, що скринінгова флюорографія має менше переваг (за короткий термін обстежуємо багато осіб) і більше недоліків:

• важко організовувати масову флюорографію;

• результат отримують не зразу, а мінімум на 2-3-й день при масовому обстеженні чи на виїзді;

• чутливість флюорографії - висока, а специфічність - низька;

• вартість - надзвичайно висока;

• ефективність - низька, бо після флюорографії потрібні додаткові обстеження і не ясна етіологія знайденої тіні.

Різні автори рекомендують різні групи ризику для проведення флюорографії. Ми вважаємо, що доцільно скористатися визначеними нами вище групами ризику:

1) за соціальними чинниками: безпритульні; мігранти; біженці; ув’язнені й особи, що звільнилися з місць позбавлення волі та члени їх родин; малозабезпечені особи; безробітні; особи, що знаходяться на обліку в службі зайнятості; особи, що звернулися у відділ субсидій; особи у приймальниках- розподільниках; особи, що в ізоляторах тимчасового утримання;

2) за медико-біологічними чинниками: хворі на цукровий діабет; хворі на силікоз; хворі, що тривало лікувалися кортикостероїдами; хворі, що отримували імуносупресивне і променеве лікування; хворі на рак (особливо, лейкемія, хвороба Ходжкіна (злоякісний лімфогранулематоз); ВІЛ-інфіковані; хворі на СНІД; особи з тяжкими хронічними соматичними хворобами (важкі захворювання нирок, деякі кишкові захворювання та ін.); особи з дефіцитом маси тіла (на 10 % і нижче ідеальної); особи, що зловживають алкоголем; особи, що зловживають наркотиками; пацієнти, що знаходяться в наркологічних і психіатричних установах; особи із залишковими змінами після спонтанно вилікуваного туберкульозу; особи, які вилікувались від туберкульозу; усі рентгенпозитивні особи;

3) за епідеміологічними чинниками: контактні із хворими на туберкульоз та члени їх сімей.

До цієї когорти можна додати й інші верстви населення, якщо серед них буде висока захворюваність на туберкульоз, наприклад, шахтарі, хворі на силікоз тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. № 143 “Про затвердження Порядку проведення обов’язкового профілактичного огляду певних категорій населення на виявлення туберкульозу” зазначено, що обов’язковому профілактичному огляду на виявлення туберкульозу (далі - обов’язковий огляд) підлягають: діти та особи віком до 21 року; працівники, зайняті на важких роботах; працівники, зайняті на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці; працівники окремих професій виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення; особи, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи; особи, звільнені з установ кримінально-виконавчої системи; особи, які понад один рік зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, та безробітні; члени малозабезпечених сімей, які понад один рік отримують державну соціальну допомогу; особи, які перебували під медичним (диспансерним) наглядом у протитуберкульозних закладах; особи, які перебувають під медичним (диспансерним) наглядом у наркологічному чи психоневрологічному закладі.

У цілому слід зазначити, що групи ризику фтизіатричного, пульмонологічного й онкологічного профілів тісно стикаються між собою. Однак за останні роки, на тлі погіршення показників здоров’я населення країни, фтизіатри й онкологи намагаються розширити діапазон своїх груп ризику. Це ускладнює вирішення загальних організаційних питань флюорографічних оглядів: утруднений облік, губиться зміст проведення вибіркових оглядів.

Таким чином, ми вважаємо, що в групах ризику слід проводити активне флюорографічне обстеження на туберкульоз. При наявності фінансових ресурсів групи ризику можуть розширюватися і деякі багаті країни можуть дозволити собі суцільне скринінгове флюорографічне обстеження населення.

4.3.2.3.