Організація протитуберкульозної допомоги населенню України
Протитуберкульозна допомога населенню України здійснюється мережею загальних лікувальних закладів та протитуберкульозною службою.
Перед фахівцями загальної лікарняної мережі стоїть задача - виявлення хворих на туберкульоз і направлення їх до фтизіатра, який відноситься до протитуберкульозної служби.
Із запровадженням стратегії ВООЗ перед сімейними, дільничними та іншими лікарями загальної лікарняної мережі ставитиметься задача - організація амбулаторного контрольованого лікування хворим на туберкульоз, передусім бактеріонегативним хворим та у фазі доліковування.Діюча в Україні протитуберкульозна служба (рис. 2.2.1) складається з мережі спеціалізованих установ, розташованих на всій території країни. Установи цієї мережі підпорядковуються Міністерству охорони здоров’я та Академії медичних наук України (центральний рівень) або місцевим органам влади (обласний та районний рівні). Крім того, протитуберкульозна допомога надається в медичних установах Державного департаменту України з питань виконання покарань (протитуберкульозні лікарні цього департаменту), Міністерства оборони (туберкульозні відділення військових шпиталів для військових і членів їхніх родин, а також туберкульозні санаторії для них), Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства транспорту та ін. Однією з умов успішної боротьби з туберкульозом є погоджена робота всіх міністерств і відомств.
Проведення протитуберкульозних заходів покладено на всі владні структури, наукові й лікувально-профілактичні заклади всіх рівнів.
Організаційно-методичне забезпечення протитуберкульозних заходів і контроль за ними здійснює МОЗ України. Консультативну й методичну допомогу йому надають установи АМН України, зокрема Інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України, на базі якого працює позаштатний фтизіатр МОЗ України, Українська референс-лабораторія з мікробіологічної діагностики туберкульозу, а також кафедри (курси) туберкульозу при медичних вузах і закладах післядипломної освіти. МОЗ України може створювати профільні центри на базі науково-дослідних установ, на які покладається координація протитуберкульозних заходів.
З цими органами центральної виконавчої влади й науковими установами співпрацюють відомчі протитуберкульозні заклади, наприклад, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерств оборони, внутрішніх справ, служби безпеки та ін.МОЗ України через МОЗ Автономної республіки Крим, управління охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, останні - через своїх заступників, позаштатних фахівців різних профілів, в т.ч. фтизіатрів, головних лікарів підвідомчих лікувально- профілактичних закладів координують протитуберкульозну роботу на своїх територіях. З ними тісно співпрацює санітарно-епідеміологічні станції (СЕС) всіх рівнів.
Рис. 2.2.1 - Організація протитуберкульозної допомоги населенню
Позаштатний головний фтизіатр МОЗ України, МОЗ Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров’я (обласних, Київської та Севастопольської міських) держадміністрацій організовує виконання наведених вище нормативно-правових документів на відповідній території, які стосуються всіх протитуберкульозних заходів - виявлення хворих на туберкульоз, їх лікування та профілактики туберкульозу. Він аналізує статистичну звітність і вносить пропозиції щодо поліпшення організації та рівня протитуберкульозної допомоги.
Протитуберкульозний диспансер, диспансерне відділення, туберкульозний кабінет поліклініки мають найбільші повноваження. Вони здійснюють загальне організаційно-методичне керівництво
протитуберкульозною роботою загальних лікувально-профілактичних закладів
згідно з чинними нормативно-правовими документами. На покладаються такі завдання:
Еще по теме Організація протитуберкульозної допомоги населенню України:
- І. Мережа, кадри і організація протитуберкульозної служби в адміністративній території
- Порядок ввезення на територію України лікарських засобів, що надходять у вигляді гуманітарної допомоги
- Неконтрольований Біль. Зобов’язання України забезпечити надання паліативної допомоги згідно з принципами доказової медицини, 2011
- Організація санітарно-освітньої роботи серед населення
- А.В. Царенко та ін.. Звіт за результатами дослідження щодо ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ ЛЮДЯМ, ЩО ЖИВУТЬ З ВІЛ в рамках проекту «Підтримка профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування та догляду для найуразливіших груп населення України» 2007- 2011р.р. за підтримки Глобального фонду боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією, 2010
- Пропозиції щодо поліпшення діяльності протитуберкульозної служби
- Централізований контроль якості протитуберкульозної роботи
- Розділ 4. Принципи та підходи до надання паліативної та хоспісної допомоги. Етичні принципи паліативної допомоги та духовна підтримка.
- Уровень жизни населения и неравенство доходов населения
- Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів МОЗ України
- Організація санітарно-освітньої роботи серед хворих
- Порядок ввезення на територію України незареєстрованих лікарських засобів
- Комплексная прогностическая оценка эффективности организации профилактической работы с населением, проживающим в отдаленных сельских населенных пунктах
- Відкриття рахунків у національній валюті України
- Санітарний огляд вантажів на митній території України
- Уряду України слід негайно:
- Розділ 15. Рекомендації. Кабінету Міністрів України:
- Співпраця громадських організацій та держави щодо забезпечення прав паліативних хворих в Україні.
- Міжнародна організація з стандартизації
- Організація охорони здоров’я в Стародавньому Римі