ДОТС-стратегія
Сьогодні є досить методів та інструментів для діагностики й лікування хворих на туберкульоз. Проте, проблема щодо туберкульозу зумовлена недостатньо добре організованою службою виявлення і лікування хворих на цю недугу.
В даний час діючою та економічно вигідною вважається стратегія лікування під безпосереднім спостереженням, рекомендована ВООЗ і Міжнародним союзом по боротьбі з туберкульозом і хворобами легень (МСБТХЛ), - ДОТС-стратегія.Стратегія, що рекомендується ВООЗ, являє собою комплекс медичних і адміністративних заходів щодо боротьби з туберкульозом. Ця стратегія сприяє швидкому зниженню поширення інфекції, а також зниженню ризику розвитку туберкульозу з лікарською стійкістю - захворювання, лікування якого обходиться в багато разів дорожче і яке частіше приводить до летального результату.
Донині ДОТС-стратегія була однією з найефективніших програм по контролю за поширенням туберкульозу. ДОТС-стратегія, яка розроблена ВООЗ у 1994 р. включає 5 компонентів:
1. Постійна підтримка програми боротьби з туберкульозом з боку уряду і регіональних органів управління охороною здоров’я.
2. Виявлення випадків захворювання туберкульозом за допомогою мікроскопічного дослідження мокротиння усіх хворих, що звернулися в медичну установу з підозрою на туберкульоз.
3. Проведення стандартного режиму лікування від 6 до 8 місяців у всіх хворих з позитивним мазком мокротиння під безпосереднім спостереженням медичних працівників.
4. Регулярне, безупинне забезпечення всіма необхідними
протитуберкульозними препаратами.
5. Стандартна система реєстрації і звітності для проведення оцінки як результатів проведеного лікування, так і програми боротьби з туберкульозом у цілому.
Словом, ДОТС-стратегію складають п’ять основних елементів:
1) підтримка з боку влади і керівництва медичною службою адміністративні території,
2) мікроскопічні дослідження,
3) постачання препаратами,
4) система нагляду і моніторингу,
5) застосування ефективних режимів лікування під безпосереднім спостереженням.
Ця економічно вигідна і ефективна стратегія була розроблена на основі клінічних досліджень і практичного досвіду проведення ряду протитуберкульозних програм за останні 20 років. При правильному здійсненні ДОТС-стратегія:
• дозволяє досягти показника вилікування хворих 95 %, навіть у країнах з низьким доходом на душу населення;
• перешкоджає поширенню інфекції шляхом лікування заразних хворих і переривання епідемічного ланцюга;
• перешкоджає розвитку туберкульозу з множинною лікарською стійкістю.
Після того як пацієнту був поставлений діагноз "туберкульоз", медичні працівники повинні контролювати і реєструвати прийом пацієнтом антимікобактеріальних препаратів протягом усього курсу лікування (курс лікування триває від 6 до 8 міс.). Для лікування туберкульозу застосовуються основні антимікобактеріальні препарати (препарати першого ряду): ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол і стрептоміцин.
Для контролю за процесом лікування дослідження мокротиння повторюється через 2 (3) місяці після початку лікування, на 5-му місяці у процесі лікування, а для визначення результату лікування - наприкінці лікування.
Протягом усього курсу лікування ведеться документація, куди вносяться результати досліджень на різних етапах лікування.
У «Плані поширення програми ДОТС для боротьби з туберкульозом в Європейському регіоні ВООЗ на 2002-2006 роки» зазначені такі цільові напрямки для європейських країн:
• Політична воля і партнерство з метою розширення ДОТС-стратегії.
• Забезпечення протитуберкульозними препаратами для розширення ДОТС.
• Забезпечення моніторингу і нагляду за туберкульозом.
• Послідовна, стійка боротьба з туберкульозом і зміни в секторі охорони здоров’я.
• Створення необхідного потенціалу та можливостей для управління програмою ДОТС.
• Зміцнення лабораторних служб.
• Забезпечення прав людини і пацієнтів.
• Соціальна підтримка і соціальне страхування.
Стратегія ВООЗ була впроваджена в багатьох країнах світу, внаслідок чого мільйони хворих туберкульозом одержали ефективне лікування.
ДОТС- стратегія, рекомендована ВООЗ, мала успіх у великій і маленькій, багатій і бідній країнах світу (Сполучені Штати Америки, Перу, Китай, Нідерланди, В’єтнам, Чеська Республіка). Серед країн колишнього Радянського Союзу ДОТС-стратегія з успіхом застосовується у Литві, Латвії, Естонії, Вірменії. Пілотні проекти ДОТС-стратегії проводяться у всіх країнах пострадянського простору. В Україні такі проекти проводилися у Донецькій області та м. Києві, а тепер за кошти позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) в рамках проекту “Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні” Адаптована ДОТС-стратегія реалізовуватиметься на всій території України. Для цього:♦ наказом МОЗ України від 08.12.2005 р. № 693 “Про затвердження тимчасових форм первинної облікової документації і форм звітності з туберкульозу та інструкцій щодо їх заповнення” затверджені обліково-звітні форми, що адаптовані до міжнародних стандартів;
♦ наказом МОЗ України від 15.11.2005 р. № 610 “Про впровадження в Україні Адаптованої ДОТС-стратегії” затверджена концепція Адаптованої ДОТС-стратегії;
♦ розроблені навчальні модулі для лікарів, лаборантів, середніх медичних працівників, менеджерів, працівників засобів масової інформації;
♦ буде затверджена Державна цільова програма щодо контролю за туберкульозом в Україні на 2007-2011 роки та концепція до неї, що адаптовані до міжнародних стандартів.
За умови правильного проведення стратегія ВООЗ може істотно вплинути на боротьбу з туберкульозом там, де вона застосовується.
В українських пілотних проектах по боротьбі з туберкульозом, що ґрунтуються на стратегії ВООЗ, здійснена адаптація української стратегії до міжнародних стандартів. Виявлення випадків туберкульозу проводилося відповідно до рекомендацій МОЗ України і містило в собі: виявлення захворювання у осіб з підозрою на туберкульоз, що звернулися в лікувальні установи; активне обстеження сімейних контактів і регулярне обстеження декретованих контингентів (лікарів, учителів, осіб, що знаходяться в місцях позбавлення волі й т.д.).
Для діагностики туберкульозу, крім досліджень мокротиння, проводилося рентгенологічне дослідження органів грудної клітки. Кожному пацієнту призначався стандартний курс антимікобактеріальної терапії під безпосереднім спостереженням (6 міс. для уперше виявлених хворих і 8 міс. для хворих з рецидивом туберкульозу), причому інтенсивну фазу лікування, як правило, проводили у стаціонарі. Було забезпечено безперебійне постачання протитуберкульозними препаратами. Крім цього, місцеві влади і Червоний Хрест надавали соціальну допомогу пацієнтам (забезпечували їх безплатними проїздом у громадському транспорті, продуктами харчування).Для оцінки результатів лікування був проведений когортний аналіз отриманих даних. Успішне лікування (пацієнти з бактеріологічно підтвердженим вилікуванням і пацієнти, що закінчили лікування) серед уперше виявлених хворих було досягнуте майже у 80 %, а серед пацієнтів, що знаходилися на повторному лікуванні, - до 60 % випадків. Серед ув’язнених цей показник був вищий (95 %) при відсутності тих, що перервали лікування. Це дослідження показує, що стратегія ВООЗ може бути успішно впроваджена українською системою охорони здоров’я після адаптації української та міжнародної стратегій.
Рекомендована ВООЗ стратегія боротьби з туберкульозом дозволяє запобігти смерті від туберкульозу і втрати працездатності серед найбільш активної вікової групи населення. Водночас ця стратегія допоможе ефективно використовувати обмежені ресурси за рахунок скорочення термінів госпіталізації, зменшення кількості ліжок і раціонального використання фондів.
Застосування рекомендованої ВООЗ стратегії приведе до зменшення поширеності туберкульозу порівняно з рівнем, що спостерігається в даний час, а також до зниження щорічного ризику інфікування. Крім того, через кілька років знизиться показник смертності від туберкульозу. Таким чином, за рахунок скорочення масштабів передачі інфекції серед населення відбудеться зниження щорічного числа нових випадків туберкульозу, що в остаточному результаті приведе до неухильного зниження показника захворюваності.
Для неефективно лікованих та хворих на хіміорезистентний туберкульоз застосовують ДОТС-плюс-стратегію, яку проводять на територіях, покритих ДОТС-стратегією.
2.1.3.