Шляхи виділення вірусів з організму

Вивільнення вірусу з макроорганізму - необхідна ланка інфекційного процесу.

Віруси, що уражують шкіру, кон'юнктиву або слизові оболонки, зазвичай елімінують з ексудатами або секретами з місць ураження.

Віруси можуть виділятися з організму з такими біологічними рідинами: респіраторні секрети (слина й мокротиння), екскре­менти, кров, сеча, сперма та грудне молоко. Також вони можуть виділятися при ушкодженні шкіри.

Шлях виділення вірусів з організму реалізується залежно від їх тропізму. Наприклад, дерматропні віруси виділяються з ексудатами й секретами, пневмотропні - з респіраторними секретами, енеротро- пні - з фекаліями та з мозку загиблих людей, а пантропні віруси - з фекаліями, сечею, носовими та іншими ексудатами.

Екскреція зі слиною та мокротинням. При деяких захво­рюваннях, наприклад паротиті, вірус екскретується зі слиною, оскільки інфекція локалізується в слинних залозах. Вірус може міститися в слині при місцевих ураженнях слизової оболонки роту, зокрема при простому герпесі, кору, віспі; саме тому слина є важливим фактором зараження. Екскреція вірусу з мокротою має місце при інфікуванні нових хазяїв при респіраторних захворюваннях.

Екскреція з калом. Ентеровіруси часто виявляють у калі, що є наслідком розвитку інфекції слизових оболонок кишок, а іноді - в інших тканинах і органах.

Місце розмноження вірусів, що виділяються з кишок, може бути різним. Вони можуть виділятися з тканини стінки кишечнику, верхніх відділів шлунково-кишкового тракту або дихальних шляхів, потрапляти в кишки з жовчю, можливо - з панкреатичними секретами.

Поліовірус часто виділяється зі слизової оболонки верхніх дихальних шляхів у гострій стадії хвороби. Деякий час він може виживати в шлунковому соку, пройти крізь шлунок і з'явитися в калі без розмноження в кишках. Проте виявлення вірусу в стінках товстої кишки при паталогоанатомічних дослідженнях і значна тривалість кишкової екскреції в осіб, яким увели атенуйовані штами, дають підставу підтверджува­ти його репродукцію в стінках кишок.

Різні типи ЕСНО-вірусів можуть викликати генералізовані захворювання з ураженням ЦНС, у таких хворих вірус легко виділяється з калу. Очевидно, генералізація інфекції також відбу­вається з місця первинної репродукції вірусу в кишках. Те саме спостерігається щодо екскреції з калом вірусів Коксакі. Вони вияв­ляються в деяких здорових дітей і зрідка обумовлюють генералізо­вані захворювання, асептичний менінгіт або герпангіну.

Аденовіруси також можуть виявлятися в калі, хоча вони й викликають ураження кон'юнктиви та верхніх дихальних шляхів. Імовірно, ці віруси потрапляють у кишки при проковтуванні, але також можлива репродукція деяких штамів у стінках кишок, що доведено виділенням їх у дітей, хворих на гастроентерит і мезентеральний аденіт.

При інших генералізованих інфекціях кишки можуть уражу­ватися вторинно, наприклад при тяжких формах віспи.

Екскреція із сечею. Деякі віруси, зокрема віспи, викликають специфічне ураження нирок. Окрім того, при генералізованих інфекціях віруси виділяються із сечею впродовж стадії вірусемії. Із сечі виділяються віруси епідемічного паротиту, кору, червоної висипки, Коксакі та ін. Наявність вірусу в сечі під час генералізо­ваних інфекцій може бути наслідком виділення його з крові, і якщо екскреція із сечею більш тривала, то, можливо, вірус розмножуєть­ся в клітинах нирок або ділянках сечового каналу.

Очевидно, для поширення цих захворювань екскреція вірусу із сечею не має великого значення, оскільки існують шляхи, за допо­могою яких вірус може проникати легше й у більшій кількості.

При гострих генералізованих інфекціях вірус зазвичай виділяєть­ся впродовж гострої фази захворювання, іноді - у період реконвале­сценції. Проте при деяких інфекціях його екскреція з місцевих уражень може спостерігатися протягом кількох місяців або років.

При поліомієліті сироваткові антитіла обмежують вірусемію. У більшості випадків вірус з'являється в крові лише на ранніх стадіях паралітичних форм хвороби або перед розвитком паралічу. Екскреція з калом, що триває впродовж кількох місяців після появи антитіл, очевидно, є результатом персистенції вірусу в стінках кишок.

При деяких гострих інфекціях слизових оболонок, особливо заразній нежиті та грипі, екскреція вірусу після гострої стадії захворювання зупиняється, що обумовлено швидкою деструкці­єю та відторгненням інфікованих клітин слизових оболонок, а також появою місцевих противірусних антитіл, що зв'язуються з вірусом грипу та нейтралізують його.

3.9.