ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

size=2 color=black face=Cambria>Запальні захворювання статевих органів посідають перше місце у струк­турі гінекологічної патології дівчаток віком від 1 до 8 років.

Серед інфекційних чинників вульвовагінітів превалює змішана мікрофлора (стафілококи, стрептококи, кишкова патичка, ентерокок, кандиди). Причи­ною запалення часто стають сапрофітні мікроорганізми. На тлі зниження за­хисних сил організму нерідко активізуються мікоплазми, гарднерели, хламідії, віруси простого герпесу, дифтерійна патичка і мікобактерії туберкульозу, час­то спостерігають комбінацію декількох збудників (асоціації).

Шляхи інфікування — безпосередній контакт, інтраканалікулярно, гемато­генно, лімфогенно, по периневральному простору (вірусна інфекція).

Особливості обстеження. По-перше, слід ретельно зібрати анамнез, особ­ливо стосовно загальних захворювань (інфекційних, ексграгенітальних), по­трібно з’ясувати умови побуту, наявність захворювань у батьків (трихомоніаз, венеричні захворювання), умови харчування дитини, наявність ексудативного діатезу та інших алергійних захворювань, порушення обміну речовин, глистя­ної інвазії тощо.

Під час огляду піхви за допомогою вагіноскопа часто виявляють кров’я- нисто-фібринні нашарування, що локалізуються переважно в склепіннях піхви, а також петехїї і дрібні крововиливи. I(і прояви виражені тим яскравіше, чим гостріше перебігає запальний процес. У разі неможливості проведення вагі- носкопії виконують зондування піхви. Огляд завершують бактеріоскопічним дослідженням відділюваноїо зі статевих органів, сечівника, сечовою міхура і прямої кишки, ідентифікацією збудника, визначенням чутливості його до ан­тибіотиків, проведенням вірусологічного дослідження.

Бактерійні (неспецифічні) вульвовагініти. Клінічний перебіг вирізняється поступовим розвитком і значною тривалістю. Хворі скаржаться на печіння після сечовипускання, свербіж, біль у ділянці зовнішніх статевих органів. За­гальний стан практично не порушений. Характерна наявність білей (водянисті, жовті або серозно-гнійні, гнійні), які іноді мають неприємний специфічний запах. У гострий період біті рясні, іноді з домішкою крові. Поява білей спри­чинює свербіж і мацерацію шкіри. При вульвовагініті слід приділити значну увагу’дотриманню правил особистої гігієни (підтримка чистоти тіла, зовнішніх статевих органів, часта зміна білизни). Харчовий раціон має включати помірну кількість вуглеводів, слід вилучити з раціону гострі страви, приправи, каву.

У першу чергу лікують основне захворювання і підвищують захисні сили організму; призначають вітаміни, десенсибілізувальні засоби, стимулювальну терапію, місцеві процедури, такі як обережне промивання піхви за допомогою тонкого еластичного катетера розчинами риванолу (1 : 5000), фурациліну (1 : 10 000), водню пероксиду (3 % розчин).

Кандидозний вульвовагініт (збудник — гриби роду Candida) переважно роз­вивається внаслідок тривалого застосування антибіотиків, стероїдних препа­ратів, порушення обміну речовин. Хворі скаржаться на свербіж і сирнисті ви­ділення зі статевих органів. При бактеріоскопічному дослідженні виявляють міцелій і спори грибків. Терапія кандидозного вульвовагініту в дітей полягає у призначенні препаратів полієнового ряду (леворин, ністатин), похідних іміда- золу (клотримазол), трі азолу (дифлюкан, флуконазол), а також орунгалу, Гіно- Певарилу, пімафуцину, гержинану, нізоралу.

Хламідійний вульвовагініт (збудник — Chlamidia trachomatis). Для виявлен­ня хламідій використовують діагностичні методи полімеразної ланцюгової ре­акції, імунофлюоресценцїї, імуноферментного аналізу. Клінічні прояви слаб­ко виражені. У ході вагіноскопії діагностують цервіцит, петехіальні кровови­ливи, нерідко — ектопію шийки матки. Виділення мізерні, як правило, слизисті. Лікування полягає у призначенні антибіотиків (доксицикліну гідрохлорид, су- мамед, віброміцин), еубіотиків (біфідум- і лактобактерии).

При трихомонадному вульвовагініті (збудник — Trichomonada vaginalis) діти скаржаться на свербіж, рясні виділення жовто-зеленого кольору, подразнення шкіри внутрішньої поверхні стегон. Вульва набрякла, гіперемована, виділення пінисті. Методом бактеріоскопічного дослідження мазків виявляють трихомо­нади. Для лікування призначають специфічні препарати (метронідазол, ірихо- пол, флагіл, тинідазол, тиберал, солко-триховак).

Гонорейний вульвовагініт (збудник — Neisseria gonorrhoeae) клінічно прояв­ляється набряклістю, гіперплазією присінка піхви, гнійними, зеленуватими виділеннями зі статевих органів.

При простому генітальному герпесі (збудник — вірус простого герпесу) пере­важають скарги на печіння і біль у ділянці вульви. При огляді вділянні зовнішніх статевих органів спостерігають везикульозну висипку', набряк, гіперемію. Для діагностики використовують полімеразну ланцюгову реакцію, імунофермент- ний аналіз. Лікування проводять антивірусними препаратами (зовіракс, віро- лскс, ацикловір, протигерпетичний імуноглобулін), місцево призначають мазі “Алпізарин”, “Бонафтоп”, “Госипол”.

Бактерійний вагіноз (збудник — Gardnerella vaginalis) — патологічний про­цес, що характеризується появою рідких виділень сірого кольору зі специфіч­ним запахом гнилої риби. Діагноз встановлюють на підставі результатів аміно- вого тесту та бактеріоскопічного аналізу. Терапія полягає у призначенні дала- цину, тержинану.

Діагноз вульвовагініту, зумовленого глистяною інвазією, підтверджується за рахунок виявлення гостриків у відокремлюваному з піхви і навколовідхіднико- вих складок за наявності характерних скарг (свербіж у ділянці зовнішніх стате­вих органів, безсоння, дратівливість). Лікування полягає у призначенні спе­цифічних препаратів (пірантел, комбантрин).

Атонічний вульвовагініт виникає на тлі алергічних захворювань (ексуда­тивний діатез). При огляді слизова оболонка вульви стоншена, суха. Лікуван­ня полягає у вилученні з харчового раціону речовин, шо спричинюють діатез, призначенні антигістамінних препаратів (діазолін, супрастин, тавегіл), місце­во — естрогенів (овестин, естрожель).

Характерною ознакою вульвовагініту, спричиненого наявністю у піхві сто­роннього тіла, є гнійно-кров’яні виділення зі статевих органів.

Запальні захворювання матки і придатків у дівчаток мають переважно вто­ринний характер і виникають здебільшого внаслідок поширення запального процесу з органів черевної порожнини (апендикулярно-генітальний синд­ром), а також проникнення інфекції з віддалених уражених органів (тон­зиліт, паротит).

Клініка, діагностика і лікування запальних захворювань матки і придатків у дівчаток не відрізняються віт таких при цій патології у дорослих жінок.