Принципи паліативної та хоспісної допомоги.

У 1990 р. ВООЗ визначила паліативну допомогу як «всеоб’ємну допомогу пацієнтам, чиє захворювання невиліковне. Головною задачею паліативної допомоги є усунення болю та інших симптомів, а також вирішення психологічних, соціальних ті духовних проблем.

Це визначення заслуговує на визнання, тому що на перше місце ставиться пацієнт; підкреслюється різноманіття проблем, що виникають у невиліковно хворого, і найвищою метою допомоги оголошується поліпшення якості життя. Однак, вживання слова «лікування» (curative treatment), або дослівно «зцілююче лікування», не має сенсу, тому що багато хронічних станів не можуть бути виліковні, хоча можуть бути і сумісні з життям багато десятиліть.

В основу стратегії паліативної допомоги повинні бути покладені цінності, що представляються на обговорення Радою Європи:

• права людини і права пацієнта,

• людська гідність,

• соціальна єдність,

• демократія,

• рівноправність,

• солідарність,

• рівні права людей незалежно від статі,

• свобода участі у прийнятті рішень і вибору.

Принципи паліативної допомоги, проголошені в Рекомендаціях Ради Європи Rec (2003) Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам по паліативній допомозі:

1. Паліативна допомога - необхідна і невід'ємна частина системи охорони здоров'я. Необхідно створити умови для її розвитку та функціональної інтеграції в стратегії розвитку національних систем охорони здоров'я.

2. Будь-яка людина, що потребує паліативної допомоги, повинна мати можливість отримати її без зволікання у відповідній установі, наскільки це реально здійснимо, відповідно з її потребами.

3. Основною метою паліативної допомоги є досягнення можливого максимальної якості життя пацієнта.

4. Завданням паліативної допомоги є рішення фізичних, психологічних та духовних проблем, що виникають при розвитку невиліковного захворювання.

5. Активні лікувальні заходи слід проводити лише в тому випадку, якщо пацієнт цього хоче, якщо немає згоди пацієнта - лікування слід припинити. У будь-якому випадку хворий повинен отримувати в повному обсязі паліативну допомогу.

6. Доступ до служб паліативної допомоги повинен бути заснований на клінічних показаннях, але не на нозологічній формі захворювання, місцезнаходженні хворого, його економічному статусі або інших подібних факторах.

7. Програми навчання з паліативної допомоги повинні бути включені в підготовку всіх зацікавлених медичних працівників.

8. Повинні проводитися наукові дослідження з метою поліпшення якості допомоги. Проведення усіх маніпуляцій і втручань в паліативній допомозі має бути ретельно обґрунтовано відповідно до даних наукових досліджень.

9. Паліативна допомога має отримувати адекватне і рівноправне фінансування.

10. Так само як і в інших галузях охорони здоров'я, медичні працівники, які надають паліативну допомогу, повинні завжди поважати права пацієнтів, виконувати професійні зобов'язання і стандарти допомоги і діяти тільки в інтересах хворого.

У 2004 році ВООЗ визначив сім ключових завдань при наданні паліативної допомоги для країн СНД. Хоспісне служіння в рамках паліативної медицини покликане втілювати цю концепцію.

В останньому визначенні паліативної допомоги ВООЗ (2002) робиться більший акцент на запобігання страждання:

«Паліативна допомога - напрямок медико-соціальної діяльності, метою якого є поліпшення якості життя хворих та їх родин, що зіткнулися з труднощами захворювання, яке відбирає життя, шляхом запобігання страждання і позбавлення від нього завдяки ранній діагностиці, ретельній оцінці і лікуванню болю та інших проблем, фізичних, психосоціальних і духовних».

Як додаток до останнього визначення ВООЗ стверджує основоположні принципи, відповідно до яких паліативна допомога:

1.

- Велика роль паліативної допомоги відображається в досягненні і підтримці оптимального рівня знеболювання і контролю інших симптомів. Це передбачає ретельну оцінку стану кожного хворого, у тому числі детальне вивчення історії хвороби, об'єктивне обстеження та проведення відповідних досліджень. Пацієнт повинен мати вільний доступ до всіх необхідних лікарських препаратів, у тому числі до різних видів і форм випуску опіоїдів. Лікування, спрямоване на боротьбу із захворюванням, також може мати позитивну симптоматичну дію і має бути досяжне при необхідності.

2. Стверджує життя і вважає вмирання природним процесом:

- Цей основний принцип покликаний зменшити деяке негативне ставлення населення до паліативної допомоги. По суті, єдина річ, яку ми усі, так чи інакше, визнаємо, це неминуча реальність нашої смерті. Хворі, які потребують паліативної допомоги, не повинні розглядатися як поразка медицини. Паліативна допомога прагне надати пацієнтам можливість жити. Вона надихає хворих на те, щоб вони прожили залишок свого життя з користю, продуктивно і активно. Неможливо переоцінити значення фізичної, психологічної і духовної реабілітації хворих.

3. Не має наміру ні наблизити, ні відстрочити настання смерті:

- Паліативна допомога не має наміру а ні прискорити а ні відстрочити настання смерті. Паліативна допомога не передбачає і не повинна допускати заходів, які спрямовані на передчасне переривання життя хворого. У той же час, важливо зазначити, що сучасні медичні технології для штучного продовження життя в паліативній допомозі не застосовуються. Лікарі не зобов'язані продовжувати лікування, яке є очевидно марним, і лікування, яке є обтяжливим для хворого.

Основним завданням паліативної допомоги є досягнення максимальної якості життя пацієнта. Час наближення природного завершення життя хворі повинні провести в умовах максимального фізичного, емоційного та духовного комфорту. Евтаназія і суїцид, здійснений за допомогою лікаря, не включені ні в одне з визначень паліативної допомоги.

4. Включає в себе психологічні і духовні аспекти допомоги хворому:

- Ефективний контроль фізичних симптомів, звичайно, має величезне значення, але цього недостатньо. Ми не повинні применшувати значення людини і розглядати її як тільки біологічну істоту.

5. Пропонує систему підтримки, що дозволяє пацієнту жити наскільки можливо активно до самої смерті:

- Пацієнт сам визначає свої цілі і переваги. Роль медиків полягає в тому, щоб надати можливість і допомогти хворому досягти поставленої мети. Буває і так, що пріоритети деяких пацієнтів можуть з часом змінюватися досить драматично. Працівники охорони здоров'я повинні знати, що такі зміни можливі, і враховувати це у своїй діяльності.

6. Пропонує систему підтримки родичів хворого під час його хвороби і в період тяжкої втрати:

- У паліативної допомоги об'єктом допомоги є вся сім'я хворого. У членів сім'ї з'являються свої власні проблеми та труднощі, які необхідно виявити і допомогти з ними впоратися. Заходи щодо профілактики патологічного перебігу періоду тяжкої втрати повинні бути розпочаті ще до смерті пацієнта.

7. Для задоволення усіх потреб хворого і його родини паліативна допомога використовує командний метод роботи, в тому числі при необхідності психологічне консультування в період тяжкої втрати (bereavement counselling):

- Для здійснення паліативної допомоги потрібно створення згуртованої команди. Вирішити всю безліч складних проблем не можна одній людині або представнику однієї спеціальності. Зазвичай основна команда, що складається з лікаря, медичної сестри та соціального працівника, може забезпечити необхідну допомогу. Але часто буває необхідне залучення більш широкого кола медичних фахівців. Для того, щоб така команда працювала згуртовано, надзвичайно важливо, щоб її членів об'єднували спільні цілі і завдання, а також в її розпорядженні були ефективні і швидкісні засоби комунікації.

8. Підвищує якість життя хворого і може позитивно вплинути на перебіг захворювання:

- Метою паліативної допомоги є поліпшення якості життя хворого.

9. Починається на ранніх стадіях хвороби в сукупності c іншими методами лікування, спрямованими на продовження життя, такими як хіміотерапія, радіотерапія, антиретровірусна терапія і включає дослідження, необхідні для кращого розуміння і контроль клінічних ускладнень.

- Історично склалося так, що цей вид допомоги асоціювався з допомогою хворим злоякісними новоутвореннями в термінальній стадії, але на даному етапі розвитку системи охорони здоров’я і виклику, який людство прийняло від епідемії ВІЛ/СНІД, зараз це стосується і паліативної допомоги при захворюванні на ВІЛ-інфекцію та СНІД. Загальновизнано, що паліативна допомога повинна надаватися хворим та їхнім родичам на більш ранніх стадіях захворювання, принаймні, з того моменту, коли прояви захворювання яскраво виражені, і подальше прогресування не може бути призупинено. Отже, служби паліативної допомоги повинні бути інтегровані в широке коло інших стаціонарних і амбулаторних служб охорони здоров'я.

Як випливає з наведених вище визначень ВООЗ, показання для паліативної допомоги не обмежуються конкретним захворюванням або нозологічною групою захворювань. Вона надається пацієнтам усіх вікових груп на підставі оцінки ймовірного прогнозу і конкретних потреб хворого.

Концепція паліативної допомоги полягає в тому, що боротьба з болем, вирішення психологічних, соціальних чи духовних проблем пацієнтів здобуває першорядне значення, а метою паліативної допомоги стає досягнення не на словах, а на ділі максимально можливого в таких випадках результату підвищення якості життя хворих, а також підтримку родичів хворого до і після його смерті.

Наступні принципи, які можуть бути застосовані при наданні паліативної допомоги:

- Пацієнтам має бути надана можливість вибору місця свого лікування і смерті.

- Організація допомоги має бути достатньо гнучкою і скоординованою для того, щоб була можливість перевести хворого з однієї установи в іншу в залежності від клінічної ситуації і його особистого бажання.

- Основне завдання служб паліативної допомоги - забезпечити спеціалізовану допомогу всім нужденним.

У Наказі МОЗ України N 368 від 03.07.2007 р. «Про затвердження Клінічного протоколу надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії хворим на ВІЛ-інфекцію/СНЩ» зазначаються «Основні принципи надання паліативної допомоги» та «Підходи до надання паліативної допомоги», зокрема:

Основні принципи надання паліативної допомоги

Провідними принципами паліативної допомоги є:

- полегшення болю та інші симптомів захворювання для підвищення якості життя пацієнта;

- поєднання медичних, психологічних і духовних аспектів догляду за пацієнтом;

- якомога довша підтримка повноцінного активного життя пацієнтів;

- навчання членів родини пацієнта правилам полегшення страждань близької людини, та надання допомоги після смерті пацієнта, щоб справитися з горем, пов’язаним з втратою;

- використання досвіду та спілкування між пацієнтом та надавачем послуг (медична сестра, лікар, член сім'ї, ін.) для забезпечення оптимальної комбінації втручань і медикаментів;

- утвердження життя та розцінювання смерті як природного процесу;

- неможливість прискорити або відстрочити смерть.

4.2.