Патогенез.

В умовах косоокості зорова лінія одного ока відхилена, тому зображення об’єкта фіксації потрапляють на різні ділянки сітківок і в зоровому кірковому центрі зорові образи не зливаються.

Якщо косить лише одне око, то постійне гальмування в ньому позбавляє око зорових вражень, а це веде до розвитку амбліопії. У разі дуже тривалого гальмування (надто на 1-му році життя, коли формування зорової системи ще не завершене) інколи трапляється невилікована амбліопія з неправильною монокулярною фіксацією і вкрай низькою гостротою зору.

Значно рідше виникає інший вид пристосування зорової системи - аномальна кореспонденція сітківок: двоїння усувається шляхом формування в зоровому кірковому центрі нового зв'язку між сітківками обох очей, і це дає змогу поєднувати зображення з неоднакових ділянок.

При постійному відхиленні одного ока в м'язі, що безперервно скорочується, розвивається спастичний процес, а згодом - фіброз і контрактура. М'яз коротшає, йому потрібне менше зусилля, щоб підтримувати відхилення ока. Натомість м'яз-антагоніст того самого ока внаслідок бездіяльності та постійного розслаблення піддається дії атрофічних процесів, тоншає, розтягується, сприяючи перебуванню ока у відхиленому стані. Аналогічні процеси розвиваються у м'язах другого ока. Фіброз і субатрофія, які виникають в окорухових м'язах, є основними пристосувальними змінами, що утримують око в постійній девіації.

Збіжна співдружна косоокість у дітей трапляється в 10 разів частіше, ніж розбіжна. За залежністю величини кута косоокості від акомодації виділяють 3 форми збіжної співдружної косоокості: акомодаційну, частково акомодаційну та неакомодаційну.