Канада.

У країні надання медичної допомоги організовано за принципами системи Беверіджа, за якою держава забезпечує безкоштовну, загальнодоступну і кваліфіковану медичну допомогу своїм громадянам.

Система охорони здоров’я Канади має обґрунтовану законодавчу базу. Її формування відбувалося в кілька етапів.

На першому етапі (початок 40-х років XX ст.) законодавчо закріплено надання цільових субсидій для спеціальних програм охорони здоров’я та для будівництва лікарняних закладів. Така нормативно-правова база сприяла розвитку мережі лікарняних закладів у країні.

На другому етапі (1957 р.) було прийнято закон про медичне страхування, який закріпив федерально-провінційний розподіл фінансових ресурсів на медичну допомогу. При цьому якісні показники надання медичної допомоги визначалися національними вимогами.

На третьому етапі (1968—1979 рр.) було прийнято законодавчі документи, які формували канадську систему медичного страхування Медікер та встановлювали розподіл коштів на лікарняну та позалікарняну медичну допомогу. В 1984 р. в Канаді було прийнято закон про охорону здоров’я, який закріпив основні принципи Медікеру:

• забезпечення сучасного рівня медичної допомоги в лікарнях;

• забезпечення медичною допомогою всіх громадян та тих, хто має право на проживання в країні незалежно від їх фінансового стану;

• державне управління неприбутковими провінційними системами медичного страхування;

• проведення взаєморозрахунків за медичні послуги, отриманих у лікарнях Канади.