Коронавірусний ентерит

Коронавірусний ентерит - висококонтагіозне вірусне захворю­вання собак, що характеризується геморагічним запаленням слизо­вої оболонки шлунково-кишкового тракту, зневодненням і загальним виснаженням організму.

Збудник - РНК-вірус, родини коронавірусів (Canine Coronavirus), який має на своїй оболонці своєрідні виступи у вигляді зубців корони, що і відображено у його назві. Незважаючи на спорідненість збудника коронавірусної інфекції собак з коронавірусами людини, котів та інших тварин, людині цей вірус від собаки не передається, хоча котів і сви­ней може інфікувати.

Вірус не стійкий у зовнішньому середовищі і зберігається у фека­ліях за кімнатної температури не більше двох діб. Також вірус чутли­вий до розчинників ліпідів (ефір, хлороформ), гине при 56 ^оС протя­гом 10 хвилин, 10 % розчин соди може зруйнувати його за 10 хвилин.

Епізоотологічні дані. Коронавірус поширений повсюдно, анти­тіла до нього виявляються в сироватці близько 54 % собак, що живуть в сім’ях, а в деяких популяціях, що утримуються групами у вольєрах, ця цифра досягає 100 %.

Хворіють собаки різного віку і порід, але найбільш сприйнятливі щенята у віці до п’яти місяців. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини та тварини-вірусоносії, які виділяють вірус із фекаліями. Термін виділення вірусу досягає 3-14 днів, іноді довше.

Найбільш поширеним є фекально-оральний (аліментарний) шлях передачі збудника, рідко - фекально-назальний (аерогенний) та контактний. Факторами передачі є контаміновані збудником корми і вода, грунт, повітря, іграшки та предмети догляду.

Інкубаційний період складає від одного до семи днів. Вірус виді­ляється в навколишнє середовище протягом 14 днів після захворю­вання, віруснейтралізуючі антитіла виявляють до п’ятого дня інфекції.

Патогенез.

Внаслідок пошкодження кровоносних судин відбувається гіпере­мія і набряк слизових оболонок, особливо шлунково-кишкового трак­ту. Під дією вірусу слизова оболонка кишківника некротизується, ут­ворюються дрібні ерозії і виразки. На місці ерозій і виразок відкрива­ються ворота для інших патогенних мікроорганізмів, що провокує ускладнення, інтоксикацію та виснаження.

Клінічні ознаки. Клінічні ознаки коронавірусного ентериту зале­жать від віку собаки, вірулентності й дози вірусу, імунного статусу тварини. Захворювання може відбуватися в клінічній (явній) і прихо­ваній формі. Клінічна форма характеризується надгострим і гострим перебігом.

Надгострий перебіг характерний для асоційованого прояву киш­кової вірусної інфекції (корона-, парво-, ротавірусний ентерити) у цуценят у віці 2-8 тижнів. Хворі тварини раптово відмовляються від їжі, стають млявими, апатичними. Згодом виникає постійна непри­боркана блювота, смердючий пронос; фекалії темно-коричневого кольору. Температура підвищується до 41 ⁰C. Тварини гинуть протя­гом 24-48 годин.

Гострий перебіг характерний для цуценят раннього віку. Захво­рювання починається блювотою, анорексією, різким зневодненням організму і розвитком серцево-судинної недостатності. Фекалії спо­чатку кашкоподібні, потім водянисті з домішкою крові і різким не­приємним запахом.

Прихована (латентна) форма, як правило, притаманна для собак старшого віку, характеризується тривалим безсимптомним перебігом. У період захворювання можуть спостерігати окремі слабко виражені клінічні ознаки вірусних кишкових інфекцій: депресія, втрата апетиту, хронічний пронос, порушення серцевої діяльності, виснаження.

Прихована форма може проявлятися у собак-вірусоносіїв, а та­кож у тварин з ослабленою імунною системою.

Діагностика. На сьогоднішній день існують експрес-методи для діагностики ентеритів собак (CITO TEST FPV Ag). Аналіз проводиться за допомогою спеціальних тест-смужок. Він досить легкий у поста­новці, не потребує додаткових зусиль (фото 55).

Лікування: Застосовують полівалентну сироватку проти чуми м’ясоїдних, парвовірусного, коронавірусного ентеритів і аденовірус­них інфекцій («Гиксан-5») і полівалентний імуноглобулін призначений для профілактики і лікування собак від чуми, парвовірусного, коро- навірусного ентеритів і аденовірусних інфекцій собак («Глобкан-5»), що випускає НВО «Нарвак». Найбільший терапевтичний ефект дося­гається при використанні імуноглобуліну на початковій стадії хворо­би. Препарат вводять тварині підшкірно або внутрішньом’язово: для профілактики вірусних інфекцій тваринам масою до 5 кг вводять 2,0 мл, понад 5 кг - 4,0 мл препарату; з лікувальною метою «Глобкан-5» вводять в зазначених дозах 1-3 рази з інтервалом 12-24 години в за­лежності від тяжкості патологічного процесу.

Також показані:

- імуностимулююча терапія;

- вітамінотерапія;

- антибактерійна терапія (для пригнічення вторинних бактеріаль­них інфекцій);

- компенсація втрат рідини і електролітів (крапельниці з відповід­ними розчинами);

- за необхідності використовуються симптоматичні препарати (спазмолітики, кровоспинні, сорбенти, протинудотні, лікувальні дієти).

Профілактика. Загальна профілактика вірусних кишкових інфекцій, особливо в разі групового методу утримання тварин, поля­гає в дотриманні комплексу ветеринарно-санітарних, зоотехнічних і організаційно-господарських заходів.

- охоронно-обмежувальні заходи при перевезеннях тварин і участі їх у масових заходах (виставки, виводки, ярмарки);

- збалансована годівля, правильне утримання (з урахуванням віко­вих груп) і раціональне використання тварин;

- планові профілактичні заходи щодо дезінфекції, дезінсекції, де­ратизації приміщень;

- попереднє карантинування нових тварин впродовж 30 діб.

Після прогулянок рекомендується мити собаці лапи 5 % розчи­ном гіпохлориту натрію або будь-яким інших хлорвмісним дезінфіку- ючим засобом. У випадку виявлення випадків парвовірусного енте­риту велике значення має ізоляція захворівших тварин і проведення ретельної багаторазової дезінфекції.

Для специфічної профілактики використовують асоційовані вак­цини проти коронавірусного ентериту собак:, «Vanguard Plus 5/L», «Biocan C».

При застосуванні «Duramune Max 5-CvK/4L» щенят щеплюють у віці 6-9 тижнів двократно у дозі 1 см³ з інтервалом 2-3 тижні. Вакци­ну вводять підшкірно. Колостральний імунітет заважає створенню поствакцинального імунітету.

При щепленні собак і цуценят старше 12 місяців вакцину вводять двічі по 1 мл з інтервалом 2-3 тижні. Стійкий імунітет формується через 8-10 діб після другого введення вакцини. У подальшому тва­рин ревакцинують один раз на рік. Застосування у першу половину вагітності забезпечує створення високих титрів антитіл.

4.2.