Розділ 9. Підготовка кадрів та науковий супровід ПХД.

У багатьох країнах підготовка кадрів для медичних закладів, у тому числі і ПХД, проводиться на трьох рівнях: базовий рівень - для підготовки усіх медичних працівників; середній рівень - для підвищення кваліфікації медиків різних спеціальностей з питань паліативної допомоги, які продовжать роботу за наявною спеціальністю; вищий (спеціалізований) рівень - для тих, хто хоче отримати спеціалізацію і працювати в галузі

ПХД.

Так, до програми вищої медичної освіти Угорщини включено 10 годин з питань знеболювання і контролю симптомів у інкурабельних хворих, близько 30 годин присвячені вивченню психосоціальних питань паліативних пацієнтів та членів їхніх родин. Вивченню питань ПХД відводиться 80 години в програмі післядипломного навчання медичних сестер. Існує і післядипломна підготовка лікарів ПХД.

Лікарський Королівський коледж у Великобританії, Європейська асоціація паліативної допомоги розробили навчальні програми для студентів середніх і вищих медичних навчальних закладів. Досвід навчання студентів-медиків, навіть по обмежений програмі, показує, що викладання основних аспектів ПХД студентам є дуже важливим.

В усіх навчальних програмах з ПХД велика увага приділяється етичним проблемам. Важливими психологічними темами, які повинні бути висвітлені в процесі навчання, є «повідомлення поганих новин», діагностика і лікування психологічних порушень, таких як неспокій, депресія і сплутаність свідомості. Розпізнавання порушення когнітивних функцій також є важливою частиною програми. Крім того, увага має бути приділена психологічній підтримці, яку потребує хворий і члени його родини.

У процесі навчання важливо звернути увагу на соціальні аспекти, такі як умови життя пацієнта та його родини, необхідність практичної соціальної допомоги. Однією з найбільш типових навчальних тем є вивчення духовних і культурних аспектів паліативної допомоги.

Викладання організаційних питань включає знання організації системи охорони здоров'я і наявних служб, вивчення законодавчої бази, можливостей і недоліків роботи мультидисциплінарної команди.

Для оптимізації психотерапевтичної допомоги пацієнтам хоспісу необхідно проводити з медперсоналом психологічні тренінги, навчати навичкам ведення психотерапевтичної бесіди, особливостям свідомості і світовідчуття людини з невиліковним захворюванням.

В Україні існує велика потреба у підготовці кадрів для служби паліативної і хоспісної допомоги. Проте, на жаль, система охорони громадського здоров’я України та соціального захисту населення тільки починає звертати увагу на цю проблему. В Україні, на жаль, до цього часу не відбувалося регулярних навчальних заходів з паліативної допомоги згідно міжнародних стандартів. Українські фахівці, лікарі, соціальні працівники, геріатри, працівники громадських благодійних організацій тощо не володіють повним комплексом необхідних знань та навичок з паліативної допомоги. Це є причиною недоступності паліативної допомоги для пацієнтів (особливо це стосується знеболення), у багатьох випадках - ненадання або надання ПХД в обмеженому обсязі, часто недостатньої якості. Тому актуальною проблемою в Україні сьогодні є запровадження навчальних програм підготовки та навчання фахівців з ПХД, що є запорукою зміни ситуації та підходів в сфері охорони здоров’я щодо надання паліативної допомоги.

Підготовка кадрів в Україні для служби ПХД активізувалася в останні роки завдяки співпраці громади, науковців та керівників охорони здоров’я.

Починаючи з 2006 р., експерти Всеукраїнської Асоціації паліативної допомоги та Всеукраїнської Ради захисту прав і безпеки пацієнтів, фахівці з хоспісів та відділень ПХД, керівники охорони здоров’я і соціального захисту населення (усього близько 150 осіб) брали участь у навчальних візитах до Франції, Угорщини, Румунії, Молдови, Словаччини та Польщі.

З 3 по 20 листопада 2008 р. у м. Києві проходив навчальний семінар-тренінг для лікарів та медичних сестер хоспісів та паліативних відділень, який складався з лекційного та практичного курсів. Проведення семінару-тренінгу було ініційоване Інститутом паліативної та хоспісної медицини МОЗ України спільно з Всеукраїнською асоціацією з паліативної допомоги за підтримки програми “Ініціативи у галузі громадського здоров’я” Інституту відкритого суспільства (США), Інституту Паліативної Медицини Хоспісу міста Сан Дієго (США) та Міжнародного фонду “Відродження”.

20 листопада 2008 р відбулося засідання Координаційної ради з паліативної та хоспісної допомоги при МОЗ України з нагоди завершення першого етапу Міжнародної програми США-Україна “Якісна паліативна допомога. Перший курс практичної підготовки” та урочистого вручення сертифікатів та дипломів випускникам семінару- тренінгу “Організація та надання паліативної допомоги. Вікові аспекти”, на якому було зазначено, що проведення такого семінару - історична подія. Адже на протязі трьох тижнів медичні працівники, фахівці хоспісів, соціальні працівники з різних регіонів України проходили навчання під керівництвом команди провідних міжнародних і вітчизняних викладачів, співробітників Інституту Паліативної Медицини Хоспіса міста Сан Дієго (США) на базі Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика та клінічних закладів м. Києва. Вперше в історії України 32 українські медики пройшли підготовку та перепідготовку з ПХД за міжнародними стандартами та отримали відповідні сертифікати й посвідчення.

Новим етапом у роботі з підготовки та перепідготовки кадрів стало відкриття у січні 2010 р. на базі Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика кафедри паліативної і хоспісної медицини, яка розпочне підвищення кваліфікації лікарів ПХД, онкологів, хірургів, анестезіологів, дільничних терапевтів, сімейних лікарів, геріатрів, починаючи з березня 2010 р.

Певними можливими перешкодами на шляху розвитку наукових досліджень в галузі ПХД може стати процес відбору паліативних пацієнтів для проведення клінічних досліджень, який є досить складний і вимагає великих витрат часу у зв'язку зі специфікою цього виду допомоги. Проведення клінічних досліджень у стаціонарних паліативних відділеннях або у хоспісах утруднено через малі розміри цих установ. Крім того, пацієнти, стан яких досить стабільний для участі в експерименті, швидко залишають ці установи, а пацієнти з досить важким станом рідко можуть перенести навантаження, пов'язане з участю в дослідженні. У результаті цього складно набрати достатню кількість хворих для проведення дослідження в певний період часу.

На додаток до цього існують певні клінічні особливості, які ускладнюють проведення досліджень у цій області. Часто пацієнтами є літні люди, що мають множинну патологію, що звичайно обумовлює тяжкість їх стану і супроводжується безліччю конкуруючих симптомів. Захворювання прогресує, і симптоми змінюються дуже швидко, особливо в термінальній стадії хвороби.

Іншими можливими перешкодами на шляху розвитку наукових досліджень в паліативної допомоги є такі: недостатнє використання методів оцінки в звичайній практиці; різночитання в самому визначенні паліативної допомоги; недостатній інтерес з боку фармацевтичних компаній за винятком невеликого числа розділів, які приносять прибуток, таких як знеболювання, недостатня взаємодія між центрами паліативної допомоги, що здійснюють наукові дослідження.

Проведення досліджень за участю термінальних хворих розглядається деякими вченими як порушення етичних засад, особливо беручи до уваги особливу вразливість цієї категорії хворих і неможливість брати участь у прийнятті рішень (висока частота когнітивних порушень) та/або неможливість дати незалежну від обставин поінформовану думку (залежність від установи, в якому вони отримують лікування; почуття вдячності і т.і.).