МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНИИ КОНТРОЛЬ ЗА ФІЗИЧНИМ ВИХОВАННЯМ УЧНІВ. НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ РАПТОВІЙ СЕРЦЕВІЙ СМЕРТІ

МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ

КОНТРОЛЬ ЗА ФІЗИЧНИМ

ВИХОВАННЯМ УЧНІВ

Визначення поняття. Медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням — важлива час­тина навчального процесу та медичного обслуго­вування учнів у загальноосвітньому навчальному закладі.

Медико-педагогічний контроль здійснюється медичним персоналом лікувально-профілактичних закладів, медичними та педагогічними працівни­ками навчального закладу. Оздоровчий ефект за­нять фізичною культурою забезпечується за умо­ви повної відповідності фізичного навантаження функціональним можливостям організму.

Завдання медико-педагогічного контролю'.

— визначення рівня фізичного розвитку, стану здоров’я, функціональних можливостей організму та рівня розвитку рухових навичок учня з метою диференціації засобів і форм фізичного вихован­ня та дозування фізичного навантаження;

— систематичне спостереження за динамікою показників фізичного розвитку та стану здоров’я учня під впливом фізичних вправ, загартовуван­ня та інших засобів біокорекції для оцінки їх оздо­ровчого ефекту;

— виявлення функціональних відхилень і ран­ніх симптомів хвороб, що виникають під час за­нять фізичною культурою;

— профілактика шкільного, у тому числі спор­тивного, травматизму;

— проведення санітарно-просвітницької робо­ти та гігієнічного виховання учнів.

Організацію медико-педагогічного контролю в навчальному закладі, згідно з наказом МОЗ Украї­ни від 20.07.2009 р. № 518/674, забезпечує його ке­рівник. Оцінку стану здоров’я учнів з подальшим розподілом їх на групи для занять фізичною куль­турою здійснює медичний працівник навчально­го закладу за результатами:

— обов’язкових медичних профілактичних ог­лядів (рівень і гармонійність фізичного розвитку, наявність захворювань чи вад розвитку, травм, гострих хронічних захворювань, частота і трива­лість захворювань, патологічна ураженість);

— визначення рівня функціонального стану організму за допомогою функціональних проб з дозованим фізичним навантаженням;

— медико-педагогічних спостережень за різни­ми формами фізичного виховання у навчальному закладі.

Основні форми медико-педагогічного контролю'. диспансерний облік учнів, які за станом здоров’я займаються в підготовчій і спеціальній групах; ме- дико-педагогічні спостереження під час уроків з фі­зичного виховання, динамічної перерви, занять спортивних секцій, змагань та інших форм фізич­ного виховання; оцінка санітарно-гігієнічного ста­ну місць проведення уроків та інших форм фізич­ного виховання; медичний супровід змагань, ту­ристичних походів тощо; профілактика шкільно­го, у тому числі спортивного, травматизму; ме- дико-педагогічні консультації з питань фізичного виховання; санітарно-просвітницька робота; кон­троль за ефективністю організації фізичного вихо­вання у навчальних закладах.

Медико-педагогічне спостереження проводить­ся медичним працівником (лікарем або медсест­рою) спільно з учителем безпосередньо під час уро­ків з фізичного виховання, динамічної перерви, занять у спортивних секціях, змагань та інших форм фізичного виховання.

Завдання медико-педагогічного спостереження: контроль за фізичним навантаженням учнів, зара­хованих за станом здоров’я до основної, підготов­чої та спеціальної груп, під час проведення уроків із фізичної культури; ознайомлення з навчально- методичною документацією (класний журнал, ка­лендарно-тематичний план, конспект уроку); оцін­ка методики проведення уроків із фізичної куль­тури та фізкультурно-оздоровчих заходів, матері­ально-технічного забезпечення, відповідність нор­мативам щодо забезпечення обладнанням та ін­вентарем, їх справність; оцінка гігієнічних умов місць проведення уроків із фізичної культури (тем­пература та вологість повітря, ефективність вен­тиляції, рівень освітленості, якість і своєчасність вологого прибирання приміщень, дотримання пра­вил техніки безпеки, наявність засобів першої медич­ної допомоги тощо); контроль за відповідністю фі­зичного навантаження учнів за статтю; контроль за відповідністю одягу та взуття умовам проведення занять; вивчення реакції організму дітей на фізич­не навантаження, хронометраж уроку.

Під час проведення уроку враховуються основ­ні зовнішні ознаки втоми за схемою візуального

визначення втоми учнів під час фізичного наван­таження (табл.

Одночасно з хронометражем складових частин уроку фізичного виховання у 2-3 учнів різної ста­ті, які обираються об’єктами спостереження за критеріями достатньої активності, дисциплінова­ності та середньої фізичної підготовленості, про­водять пульсометрію. За стандартом підрахунок здійснюють протягом 10 с. Обов’язковим є вимірю­вання пульсу до уроку та після його закінчення.

Пульс вимірюють до початку занять, після вступної частини уроку, після проведення загаль­них вправ, після рухової гри, після заключної час­тини уроку та через 3-5 хв після закінчення уроку.

Графічне зображення кривої фізичного наван­таження будується так: за віссю абсцис (по гори­зонталі) від вихідної точки відкладають час уро­ку із зазначенням його частин, за віссю ординат (по вертикалі) — частоту пульсу за 1 хв, почина­ючи шкалу осі з вихідної точки «60» (рис. 23). За умови правильної побудови уроку фізіологічна крива повинна мати двовершинну (або одновер­шинну) параболічну форму.

За результатами оцінки частоти пульсу учнів за 1 хв фізичні навантаження поділяють так: легке — до 140 уд. за 1 хв; середнє — 141-160 уд. за 1 хв; значне — понад 160 уд. за 1 хв.

За результатами медико-педагогічного спосте­реження, у разі необхідності, проводиться корекція планування процесу фізичного виховання та дозу­вання фізичних навантажень учнів. Медичний пра­цівник навчального закладу на підставі довідки про стан здоров’я, у якій визначається група для занять на уроках фізичної культури, здійснює розподіл усіх учнів на групи для занять фізичною культурою.

Визначення індивідуального рівня функціонально­го стану організму учня проводиться за допомо­гою проби Руф’є. Функціонально-резервні можли­вості серцево-судинної системи дітей визначають­ся в амбулаторно-поліклінічних закладах медич­ним працівником. Результати проби вносяться до амбулаторної карти та довідки про дозвіл відві­дування навчального закладу з визначенням гру­пи для занять на уроках фізичної культури. Функ­ціонально-резервні можливості серцево-судинної системи визначаються за пробою Руф’є. У пробі Руф’є використовуються показники ЧСС у різні часові періоди відновлення після фізичних наван­тажень. У випробуваного, який знаходиться в по­ложенні сидячи, після 5 хв відпочинку виміряєть­ся ЧСС за 15 с (ЧСС 1), потім обстежуваний ви­конує ЗО глибоких присідань, викидаючи руки впе­ред, за 45 с і відразу ж сідає на стілець. Підрахо­вується ЧСС за перші 15 с після навантаження (ЧСС 2), потім в останні 15 с 1-ї хвилини після на­вантаження (ЧСС 3). Індекс Руф’є розраховується за формулою:

4 ■ (ЧСС 1 + ЧСС 2 + ЧСС 3) -200 Індекс Pyф ’є =

10

Оцінка рівня функціонального резерву серця на підставі індексу Руф’є: