ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ

До внутрішньочерепних риногенних ускладнень відносять слідуючі захворювання.

1. Екстрадуральний абсцес.

2. Субдуральний абсцес.

3. Абсцес мозку.

4. Менінгіт.

5. Тромбоз печеристого та верхнього поздовжного синусів, риноген- ний сепсіс.

Екстрадуральний абсцес. При цьому відбувається скупчення гною між твердою мозковою оболонкою та кісткою. Абсцес локалізований при фронтиті та етмоїдиті у передній черепній ямці, при сфеноїдиті — у середній. Екстрадуральний абсцес нерідко є випадковою знахідкою під час операції. Найбільш характерними клінічними проявами є головний біль, може з'являтися блювота.

Субдуральний абсцес. Симптоми більш виражені, приєднуються оз­наки ураження мозкових оболонок та речовини мозку. Субдуральний аб­сцес при порушенні грануляційного бар'єру переходить у гнійний менінгіт.

Абсцес лобної долі мозку. Розрізняють чотири стадії: 1) початкова; 2) прихована; 3) явна; 4) термінальна. В явній стадії всі симптоми мож­на розділити на чотири групи.

1. Загальні симптоми, що притаманні будь-якому гнійному процесу: слабкість, відсутність апетиту, обкладений язик, підвищення темпера­ тури тіла, запальний зсув у крові.

2. Загальномозкові симптоми, що залежать від підвищення внутрішньочерепного тиску (гіпертензіонний синдром): головний біль,

154

Ю. Б.Міпгін. Оториноларингояогія

Ю.В.Мітгн. Оторинолирингологія

155

блювота, брадикардія, зміни на очнім дні.

3. Мозкові явища, що обумовлені реакцією більш або менш віддале­ них від абсцеса частин мозку (дислокаційні симптоми): парези, па­ ралічі, розлади мовлення.

4. Локальні (вогнищеві) ознаки, що залежать від порушення функцій ураженої ділянки мозку. Спостерігається лобна атаксія у вигляді розладів стояння (астазія) та ходи (абазія).

Розлитий гнійний менінгіт. Для нього характерними є симптоми, що обумовлені підвищенням внутрішньочерепного тиску: головний біль, нудота, блювота.

Захворювання є дуже важким гнійним запаленням, що проявляється високою температурою тіла та значним запальним зсувом у крові.

Патогномонічними для цього захворювання є менінгеальні симпто­ми: ригідність потиличних м'язів, симптом Керніга, симптоми Бруд-зинського верхній та нижній. Може спостерігатися поза рушничного курка або лягавого собаки.

Заключний діагноз встановлюється на основі дослідження спино-мозкової рідини: ліквор під час люмбальної пункції витікає під підви-щенним тиском, мутний, плеоцитоз, збільшений вміст білку, позитивні глобулінові реакції Панді та Нонне-Апельта, концентрація цукру та хло­ридів знижується.

Тромбоз кавернозного та верхнього поздовжного синусів. Це найбільш часте риногенне внутрішньочерепне ускладнення. Печериста пазуха є колектором для багатьох вен та венозних сплетінь, в неї впа­дають: верхня та нижня орбітальні, кутова, лобна, надорбітальна, лице­ва, задня вушна та потилична вени, вени мозку, криловидне, ґратчасті, крилопіднебінні, глоткові сплетіння.

У клиничній картині цього захворювання розрізняють дві групи симптомів.

1. Загальні симптоми, що є характерними для сепсису: гектична температура, підвищення якої супроводжується ознобом, а падіння — профузним потом; метастатичні гнійники.

2. Місцеві симптоми, що обумовлені порушенням кровотоку.

Для тромбозу кавернозного синусу характерні слідуючі місцеві симптоми, що спричинені порушенням відтоку крові по орбітальним венам: екзофтальм, обмеження рухів очного яблука, набряк повік та кон'юнктиви, хемоз, крововиливи у сітківку, застійний диск та неврит зорового нерва.

Для тромбозу (тромбофлебіту) верхнього поздовжного синусу ха­рактерними є такі місцеві симптоми: набряк тканин та гіперемія шкіри у ділянці перенісся та лоба, які поширюються на волосисту частину го­лови, займаючи переважно серединне положення, набряк повік, не­значний екзофтальм.

Лікування риногенних внутрішньочерепних ускладнень

Лікування хворих з внутрішньочерепними риногенними ускладнен­нями залежить від форми ускладнення та характера ураження прино-сових пазух. Комплексна терапія таких хворих складається із слідую­чих компонентів: своєчасного широкого розтину основних гнійних во­гнищ інфекції (гайморотомія, етмоїдотомія, фронтотомія), адекватної антибактеріальної, дегідратаційної і дезінтоксикаційної терапії, при­значення вазоактивних препаратів.

Абсцеси лобної долі, що прилежать до лобної пазухи, можуть бути розкриті через мозкову стінку пазухи.

В патогенезі тромбозу кавернозного та верхнього поздовжного си­нусів лежить фактор тромбоутворення, тому комплексне лікування по­винне включати в себе антикоагулянти. У випадках вираженого тром­боутворення використовують масивні дози гепарину, фібрінолізін. Ви­користовують також антикоагулянти непрямої дії (синкумар по 0,004 2 рази на добу, дикумарин або нєодикумарин по 0,5 2 рази на добу, аце­тилсаліцилова кислота по 0,5 3 рази на добу).

Прогноз риногенних внутрішньочерепних ускладнень залишається важким. Широке використання масивних доз антибіотиків певною мірою знизило смертність, але вона всеж залишається високою і ста­новить від 14 до 33%. Абсцеси лобної долі головного мозку характери­зуються найбільш високою летальністю, порівняно із іншими внутрішньочерепними риногенними ускладненнями. Але за нашими даними, вона значно нижча і становить 10%. Особливо важким стає прогноз при поєднанні абсцесу лобної долі головного мозку та менінгоенцефаліту. У цих випадках дуже важко встановити діагноз та провести диференційну діагностику. В наш час прогноз при тромбозі кавернозного синусу та риногенному сепсисі у більшості випадків сприятливий, а летальність дорівнює 2—4%.

Ю.В.МІтін. Оторинол(іришолаія