ХРОНІЧНИЙ КАТАРАЛЬНИЙ ЛАРИНГІТ

При катаральному ларингіті на перший план виступають розлади місцевого кровообігу та зміни покривного епітелію, який у окремих ділянках може метаплазуватися з циліндричного в плоский, розрихлю-ватися й злущуватися.

Основним симптомом, характерним для всіх форм хронічного ла­рингіту, є охриплість. Вираженість її різна — від незначної до афонії.

При катаральному ларингіті відзначається підвищена втомлюваність голосу, охриплість, покашлювання, значне виділення мокротиння. При загостренні процесу ці явища підсилюються.

Діагноз ставиться при ларингоскопії: змінюється колір слизової обо­лонки, що найбільш видно на голосових складках -*вони стають рожеви­ми. Звичайно зв'язки при цьому потовщенні, вільний край їх закруглений.

При лікуванні хронічного ларингіту обов'язковим є усунення всіх фак­торів, що сприяють розвитку цього захворювання. Особливо це сто-

сується перенапруги голосового апарату. Необхідна санація вогнищ інфекції у верхніх дихальних шляхах. При наявності утрудненого дихан­ня через ніс необхідно його нормалізувати. Найбільш розповсюджени­ми процедурами при лікуванні захворювань гортані є інстиляції (вли­вання) лікувальних розчинів у гортань та інгаляції.

При хронічному катаральному ларингіті у гортань вливають розчин антибіотиків, суспензію гідрокортизону, протеолітичні ферменти, хло-робутанолгідрат, галаскорбін, коларгол (протаргол), масляний розчин вітаміну А, аєвіт. Звичайно призначають вливання кожен день протягом 10 днів. Інгаляції можуть бути лужно-масляні, з 2% масляним розчином цитралю, з настоєм лікувальних рослин (календула, евкаліпт, масло шипшини та ін.).