ХРОНІЧНИЙ ГІПЕРПЛАСТИЧНИЙ ЛАРИНГІТ

Морфологічна суть гіперпластичного ларингіту характеризується розростанням сполучної тканини у власному шарі слизової оболонки за рахунок появи ексудату, що призводить до потовщення м'яких тка­нин.

Хронічний гіперпластичний ларингіт поділяється на дві форми.

1. Хронічний дифузний гіперпластичний ларингіт.

2. Хронічний обмежений гіперпластичний ларингіт.

При дифузній формі гіперплазії патологічних змін зазнає слизова оболонка майже всієї гортані, менш за все — надгортаника, більше — вестибулярних та голосових складок.

Симптомами хронічного дифузного гіперпластичного ларингіту є: першіння, відчуття стороннього тіла у гортані, кашель, який особливо час­то спостерігається при локалізації процесу в міжчерпакуватому просторі, зміни голосу від незначної захриплості до афонії, скупчення в'язкого сли­зово-гнійного мокротиння. При тривалій розмові голос втомлюється. Інко­ли з'являється біль у гортані. Діагноз ставлять після огляду гортані.

При дифузному гіперпластичному ларингіті застосовують в'яжучі і припікаючі речовини, які сприяють зменшенню об"єму тканин і секреції залоз. Широко використовується інгаляційна терапія.

Ефективні інгаляції антибіотиків з гідрокортизоном. Курс інгаляцій становить 10—12 процедур.

Ю.В.Мітін. Оториноларингохогія

Для інстиляції в гортань та інгаляцій використовують водні розчини хлоробутанолгідрата, галаскорбіну, масляний розчин вітаміна А, аєвіт, слабкі лужні розчини (утому числі - мінеральні води), 1—2% масляний розчин ментолу.

Важливою умовою лікування хронічного ларингіту, взагалі, та гіпер-пластичного, зокрема, є усунення шкідливих факторів, які можуть сприяти розвитку ларингіта. Такими факторами є надмірне голосове навантаження, зловживання алкоголем, куріння. Повітря, яким дихає пацієнт, повинно бути чистим, оптимальної температури й вологості. Проводять елімінацію патологічних процесів у носі та глотці. Рекомен­дуються загальнозміцнюючі заходи та гіпосенсибілізуючі речовини. Не­обхідно звернути увагу на стан серцево-судинної системи, тому що за­хворювання серця можуть призвести до застою у верхніх дихальних

шляхах.

Електрофізіотерапевтичні процедури хворим на гіперпластичний ла­рингіт призначати не потрібно, пам'ятаючи про онкологічну пильність.

При обмеженому гіперпластичному ларингіті патологічний про­цес уражує ділянки деяких відділів слизової оболонки гортані — голо­сових та вестибулярних складок, гортанних шлуночків, міжчерпакува-того простору. Виділяють слідуючі основні види обмеженого гіперпла-стичного ларингіту.

1. Епідермальні вузлики голосових складок, які утворюються на межі передньої та середньої третин голосових складок, на симетрич­ них ділянках, у вигляді напівшаровидних вип'ячувань розміром з мако­ ве або просяне зерно. Звичайно ці утворення виникають при тривалій перенапрузі голосового апарату, особливо часто у співаків, тому їх ще називають співочими вузликами.

Такою формою гіперпластичного ларингіту страждав відомий італійський тенор Енріко Карузо, з приводу чого був успішно прооперо­ваний. Епідермальні вузлики голосових складок у маленьких дітей інко­ли називають вузликами крикунів. Лікування хірургічне. Якщо голосові вузлики невеликі, то можливий їх зворотній розвиток при призначенні голосового режиму.

2. Монохордит — виражений стійкий запальний процес у одній го­ лосовій складці.

Ю.В.Мітін. Оториноларингохогія

3. Дискератози слизової оболонки гортані — лейкоплакія (або лейкокератоз) та пахідермія. Дискератози займають одне з головних місць серед передракових захворювань гортані. Дискератоз — це дис-плазія багатошарового плоского епітелію, яка морфологічно представ­лена гіпертрофією (збільшення об'єму клітин), гіперплазією (збільшен­ня кількості клітин), гіперкератозом (надмірне потовщення рогового шару), паракератозом (порушення процесу зроговіння — наявність в роговому шарі клітин, що мають ядра, та відсутністість зернистого ша­ру), спонгіозом (ексудативне запалення епідермісу) та акантозом (по­товщення епітелію з подовженням міжсосочкових відростків). Причи­ною виникнення дискератозів є хронічні запальні процеси слизової оболонки, що спричинені бактеріальними, хімічними та термічними факторами, а також причинами загального характеру — обмінна або харчова недостатність вітаміну А, гормональні порушення. Якщо у по­чатковій стадії розвитку дискератозу виключити причину, що викликає хворобу, то можливий зворотній розвиток процесу. Якщо вплив нега­тивного фактора не припиняється, відбувається посилення проліфе­рації епітелію, і передракова фаза далі переходить у злоякісний про­цес. Цим питанням традиційно займалась наша кафедра. Підсумки цієї роботи представлені у книзі "Передракові захворювання ЛОР-органів" (Мітін Ю.В., Юр'їв Л.П., Гладуш Ю.І. — Київ, 1992).

Лейкоплакією називається захворювання, яке проявляється появою білих плям на гіперемованій слизовій оболонці гортані. Слово лейкоп­лакія походить від грецьких слів: leicos — білий і ріах — бляшка,Трива­лий час існуюча плоска лейкоплакія при відповідних умовах поступово починає підійматися над рівнем слизової оболонки, стає шершавою, ворсинчастою на вигляд.

Пахідермія також розвивається на фоні запального процесу і харак­теризується гіперплазією слизової оболонки із зроговінням епітелію. Пахідермія часто локалізується у задніх третинах голосових складок (контактні пахідермії) та міжчерпакуватому просторі. Потрібно відзна­чити, що до цього часу не має опису виникнення раку з контактної пахідермії. Виникнення раку первинно у міжчерпакуватому просторі -явище рідке. Пахідермії виникають частіше у віці від 40 до 60 років, пе­реважно у чоловіків. Ведучим симптомом є захриплість.

Лікування хронічних гіпертрофічних ларингітів і дискератозів вклю­чає усунення причин, що підтримують патологічний процес, санацію носа та приносових пазух, носоглотки та глотки, заборону куріння і вжи­вання алкоголю. Широко використовуються інгаляційна терапія та вли­вання лікувальних речовин у гортань. При цьому застосовують ан-

Ю.ВМітгн. Оториноларингологія

тибіотики широкого спектру дії, суспензію гідрокортизону, проте­олітичні ферменти, лужні розчини, масляний розчин вітаміну А. При відсутності ефекту від консервативного лікування гіпертрофовану обо­лонку видаляють — декортикація голосових складок, видалення гіпер-плазованого епітелію, лейкоплакії, пахідермії. Втручання потрібно про­водити за допомогою операційного мікроскопа. Видалена тканина на­правляється на гістологічне дослідження.

4. Ларингіт Гайека. Інша назва цієї форми обмеженого ларингіту — набряк гортані Рейнке. При цій формі ларингіта є набрякова при­ пухлість в передніх двох третинах голосових складок у вигляді паруса. Така локалізація набряку пов'язана з особливостями будови слизової оболонки в ділянці pars ligamentosa та pars cortilaginea. В ділянці pars cortilaginea голосових складок такий набряк не виникає. Ведучим симптомом захворювання є зміна голосу.

5. Гіперплазія слизової оболонки гортанного шлуночка, внас­ лідок чого відбувається її випадіння, пролапс (вона не вміщується у цьому просторі). Виглядає це так: між вестибулярною та голосовою складками утворюється червоного або синьо-червоного кольору ва­ лик, який частково або повністю закриває голосову складку. Клініка за­ хворювання визначається змінами голосу різного ступеню вираже- ності. Лікування хірургічне: видаляється гіперплазована ділянка сли­ зової оболонки.

В теперішній час широке розповсюдження має ендоскопична хірургія гортані. Для цього використовуються опорні ларингоскопи, оп­тика і спеціальний хірургічний інструментарій.

Одним із провідних виробників ларингоскопів в світі є компанія Карл Шторц. При цьому фірма постійно вдосконалює інструменти для ото­риноларингологічних втручань.

Ларингоскоп марки Карл Шторц забезпечує легке введення інстру­ментів без пошкодження тканин і оптимальний обзір всієї глотково-гортанної ділянки. Легка ергономічно оформлена рукоятка, якою наділені всі ларингоскопи марки Карл Шторц, спрощує введення інструментів і може бути швидко закріпленою за допомогою зовнішньої опори. Кутові рукоятки в поєднанні з нагрудними опорами, що випуска­ються, дозволяють проводити опорну ларингоскопію при значно більш стабільному положенні інструмента. Всі ларингоскопи вироблені з лег­кої нержавіючої сталі і придатні для застосування в лазерній хірургії.

Сьогодні найбільш розповсюдженою є методика операційної ларин­госкопії, яка проводиться з використанням мікроскопа. Компанією

Ю. В.Мітін. Оториноларингологія

Карл Шторц ця методика вдосконалена підключенням відеотехніки, для чого широко використовуються відеоларингоскопи, які включають в себе оптичні системи Хопкінса, і сучасні відеокамери з великою роздільною здатністю об'єктива.