ЗАХВОРЮВАННЯ ОЧНОЇ ЯМКИ

- один із найбільш складних розділів офтальмології. Складність ця зумовлена тим, що в невеликому об'ємі міститься багато різних за гістологічною будовою анатомічних структур, які забезпечують життєдіяльність і функції ока.

Основними симптомами захворювань очної ямки є зміщення очного яблука, обмеження його рухливості. Зміщення очного яблука супроводжується випинанням - екзофтальмом або западанням - енофтальмом (трапляється значно рідше). Відзначаються також зміщення очного яблука вбоки (мал. 3.21).

Екзофтальм виникає внаслідок збільшення вмісту очної ямки, у зв'язку з набряком, крововиливом, пухлиною або зменшенням порожнини ямки, зумов- ленними підвищенням тонусу симпатичної нервової системи, діенцефальними порушеннями, випинанням стінок в умовах запальних процесів, пухлин у придаткових пазухах носа. Екзофтальм може бути від ледь помітного до значного. Визначають його за допомогою екзофтальмометра Гертеля (мал. 3.3).

Мал. 3.3. Вимірювання вистояння очних яблук екзофтальмометром

Енофтальм спричинений збільшенням об'єму очної ямки при переломах її стінок і розходженні відламків кісток, атрофії клітковини ямки, паралічах і парезах симпатичного нерва (ураження його в шийному відділі призводить, окрім енофтальму, до птозу, міозу, гіпотонії очного яблука - синдрому Горнера).

Бічні зміщення очного яблука виникають водночас із екзо- або енофтальмом у разі локалізації процесу в бічній ділянці очної ямки. Зміщення часто супроводжується двоїнням зображення (диплопія).

Порушення рухливості очного яблука в бік, протилежний зміщенню ока, може бути від незначного до цілковитої нерухомості (офтальмоплегія).

Частота патологічних процесів в очній ямці становить 0,5 - 0,8% від загальної кількості всіх захворювань очей. Найбільш часто трапляються запальні захворювання та пухлини очної ямки (мал. 3.4).

Флегмона очної ямки - розлите запалення всієї клітковини очної ямки з подальшим її некрозом.

Етіологія і патогенез. Спричиняють захворювання білий або золотистий стафілокок, гемолітичний стрептокок, рідше - диплококи Френкеля,

Мал. 3.4. Комп ютерна томографія орбіт

диплобацили Фрідлендера. Флегмона очної ямки починається здебільшого, як тромбофлебіт або тромбартеріїт судин очної ямки з утворенням дрібних гнояків, що зливаються. Найчастіше специфічні тромботичні зміни судин зумовлені гнійними процесами в придаткових пазухах носа, рожистим запаленням обличчя, загальними інфекційними метастазуючими процесами в організмі й порожнині черепа. Можливе інфікування орбітальної клітковини при ушкодженнях, сторонніх тілах орбіти, операціях. Описані випадки розвитку флегмони очної ямки як ускладнення гнійного дакріо-

Проба Ширмера

Виворіт нижньої та верхньої повік

Мал. 3.6. Ячмінь верхньої повіки

Мал. 3.7. Абсцес повіки

Мал. 3.9. Хірургічне лікування халязіона нижньої повіки

Мал. 3.11. Контагіозний молюск

Ентропіон)

Мал.

Папілома повіки

»*>

Мал. 3.18. Флегмона слізного міхура

Мал. 3.21. Екзофтальм

циститу, панофтальміту, операцій на повіках, придаткових пазухах носа, а також при видавлюванні ячменів, фурункулів на обличчі.

Клініка. Флегмона очної ямки починається гостро. З'являються головний біль, почервоніння та набряк повік, половини обличчя, нерізкий екзофтальм. Протягом кількох годин, найближчі 1-2 доби, стан хворого погіршується, спостерігаються ознаки загальної інтоксикації (підвищення температури тіла, лихоманка, лейкоцитоз, збільшення ШОЕ). При цьому може відзначатися невідповідність між температурою тіла та сповільненим пульсом. Головний біль, гіперемія, набряк повік, екзофтальм посилюються, з'являється хемоз кон'юнктиви, рухливість ока різко обмежена, інколи аж до непорушності. Внаслідок розвитку невриту зорового нерва, тромбозу центральної вени сітківки зорові функції різко знижуються (іноді до світловідчуття або навіть сліпоти). Через кілька днів повіки м'якшають, у будь-якій ділянці очної ямки з'являється флюктуація, а згодом - нориця з виділенням гною (мал. 3.22). У складних випадках флегмона ямки ускладнюється виразкою рогівки, ней- ропаралітичним кератитом, стійким паралічем окорухових м'язів, косоокістю, птозом. Захворювання небезпечне, потребує негайної госпіталізації та лікування. Водночас із внутрішньом'язовим (у тяжких випадках - внутрішньовенним, внутрішньоартеріальним) введенням великих доз антибіотиків широкого спектра дії (ампіцилін, стрептоміцин, олететрин, неоміцин, олеандоміцин, канаміцин, гентаміцин, кефзол, цефазолін та ін.) призначають дезінток- сикаційну терапію, вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, сульфаніламідні препарати. Рекомендовані використання п'явок, осмотерапія, антикоагулянти, у деяких випадках - переливання крові.