ДЕЗИНСЕКЦІЯ

Дезинсекція — це вчення про методи і засоби боротьби із чле­нистоногими. Цей термін, вперше застосований М. Ф. Гамалією для визначення засобів боротьби з комахами, зберігся і після того, як було встановлено, що кліщі також беруть участь у розповсю­дженні збудників інфекційних хвороб.

Боротьба із членистоногими ведеться у двох напрямках: 1) про­філактичному— створення умов, які стримують їх розмноження, і 2) винищувальному — винищення імагінальних та передимагі- нальних стадій.

Основним із цих напрямів є профілактичний, тобто система са­нітарно-гігієнічних заходів, зокрема, таких, як систематичне миття тіла і зміна білизни, часте прибирання приміщення, планова очист­ка населених місць від сміття, меліоративні роботи тощо.

Система винищувальних заходів включає застосування фізич­них, біологічних та хімічних агентів.

До фізичних засобів можна віднести: а) механічні (очищення віниками, щітками, виловлювання членистоногих за допомогою пасток, хлопавок, липкої маси), що у відриві від інших методів не можуть забезпечити знищення якогось виду членистоногих і висту­пають як допоміжні засоби; б) фізичні (токи УВЧ, низька темпе­ратура, висока температура у вигляді відкритого вогню, гарячої води, пари та сухого гарячого повітря).

Біологічний метод боротьби із членистоногими заснований на використанні їх природних ворогів (хвороботворних мікробів, па­разитичних та хижих комах), а також іонізуючого опромінення з метою позбавити їх можливості відтворювати повноцінне потом­ство.

До хімічних засобів належать речовини, що знищують членис­тоногих — інсектициди, кліщів — акарициди, личинок — ларвіциди, яєць — овоциди, що відштовхують їх — репеленти, приваблюють — атрактанти.

Хімічні речовини застосовуються у такому вигляді: 1) дуст — дрібнопомелений інсектицид, змішаний з інертним наповнювачем (тальк, каолін, шляховий пил тощо); в більшості дуетів інсектицид складає 1—2 % усієї маси; 2) порошок, що змочується,— це інсек­тицид, наповнювач, поверхнево-активні сполуки, допоміжні речо­вини; 3) гранульований порошок, що вміщує частинки інертної ре­човини, на яких адсорбовано інсектицид; 4) мікрокапсульований препарат, у котрому інсектицид покритий тонкою полімерною плів­кою, через яку препарат повільно виділяється в навколишнє се­редовище, забезпечуючи тривалий ефект; 5) довгочасно діючий препарат — інсектицид, уведений в лаки, фарби, полімери; 6) кон­центрат, що емульгує,— дисперсна система з двох рідин, які не змішуються; 7) аерозоль — дисперсна система, що складається з

твердих (дим) або рідких (туман) частинок, які перебувають у за­вислому стані; 8) приманка (суха чи рідка).

Залежно від шляхів проникнення інсектицидів в організм чле­нистоногих їх поділяють на такі групи: 1) дихальні отрути, або фуміганти (синільна кислота та речовини, створені на її основі, бромід метилу, окис етилену, піхтова олія); 2) кишкові отрути (тальфтон, боракс, супромит, супрозоль, борна кислота, формалін, байгон); 3) контактні отрути (піретрофос, неопін, неопінат, нітті- фор, крезол, лізол, препарат К, креолін, гас); 4) отрути комбінова­ної дії (інсектолан, диброфос, хлорак, хлоропін, інсорбцид ХЛ, інсектополімер, ДДВФ, хлороль, тролен, неоцид, трихлофос, аце- тофос, карбофос, «Прима-У», карбозоль, неофос-2, перфос-2, піре- троль-2, фенозоль-2, сульфідофос, сульфопін, педисульф та ін.).

Репеленти використовують у тих випадках, коли неможливо знищити членистоногих за допомогою інсектицидів (відкрита міс­цевість}. За допомогою репелентів можна захистити не тільки окрему людину, а й цілі колективи лісорубів, геологів, гідромеліо­раторів, будівельників та ін. Захисна дія репелентів пов’язана з тим, що вони нейтралізують запах шкіри людини, діють на нюх членистоногих, відлякуючи їх, а також забезпечують механічний захист шкіри.

Для захисту дітей доцільно використовувати крем «Евкалат» та емульсію «Тіль», для захисту дорослих — дибутилфталат, диме- тилфталат, репудин, ДЕТ, ребепін, ретофезоль, РЕДЕТ, а також різні лосьйони та креми.

Речовини, що приваблюють комах (атрактанти), підвищують дію інсектицидів та зменшують їх витрати.

Найчастіше використовують як атрактанти формалін на молоці, карбонат амонію, оцтову кислоту, цукор, кормову та цукрову па­току, хлібний квас, пиво, розчин хлорофосу, складні ефіри карбо­нових кислот, спирти, есенції.

Засоби дезинсекції у боротьбі з окремими членистоногими дещо відрізняються і залежать від їх виду та місця і часу проведення цих робіт.

Боротьбу з мухами проводить управління комунального госпо­дарства (плановий збір та регулярний вивіз побутових відходів у містах), ветеринарна служба (збір та видалення гною з ферм).

У комплексному плані боротьби з інфекційними хворобами CEC передбачено розділ протимушиних заходів, виконувати який зобов’язані всі керівники підприємств та організацій.

Заходи по благоустрою та санітарному очищенню населених місць повинні запобігти розмноженню мух в органічних відходах. Цього можна досягнути постійним додержанням чистоти в примі­щеннях та на територіях, правильним збиранням та знезаражен­ням покидьків.

Для знищення мух застосовують такі засоби: 2 % хлорофосні

мухомори з карбонатом амонію, 2—4 рази на місяць, 0;5 % водну емульсію дихлофосу, 2—3 рази на місяць, 0,3—0,5 % водну емуль­сію дикрезилу, 3—4 рази на місяць, 0,2 % водну емульсію тролену, 2—3 рази на місяць, альфацид — таблетки, їх розчиняють у солод­кій воді, тампоном наносять на місця посадки мух (рами, кафель, віконне скло і т. ін.), кілзар — порошок, використовують так само, примацид — рідина, використовують так само, ріапан-М — розчин препарату 1 : 3, використовують так само, перфос-1 — аерозоль, пі- ретроль-Л — аерозоль, мусканол — готова до‘ вживання рідина.

Непоганий ефект при застосуванні на харчових об’єктах дає інсектицидний екран: 10—20 % цукру змішують з 10 % розчином хлорофосу. Оброблений цією рідиною папір висушують. Перед роз­вішуванням змочують звичайною водою.

Для боротьби з мухами використовують паперові стрічки, на які нанесено липку масу такого складу: машинне масло — 64,2 %, поліізобутилен — 26,8 %, каніфоль — 9 %. Ця маса не висихає на папері протягом ЗО днів.

Причини розповсюдження вошей серед населення такі: а) по­слаблення уваги до боротьби з педикульозом у зв’язку з так зва­ною ліквідацією висипного тифу, б) недостатнє забезпечення на­селення лазнями, засобами боротьби з вошами, в) недостатнє оснащення медичних закладів, лазень сухожаровими та комбіно­ваними камерами, г) неповне та неякісне обстеження осередків педикульозу і несвоєчасне проведення протипедикульозних заходів, д) погано організована санітарно-освітня робота, особливо серед дітей та підлітків.

Профілактичні заходи зводяться до регулярного миття тіла та зміни білизни, правильної організації роботи мережі бань та перу­карень, активного виявлення випадків вошивості під час медичних оглядів хворих вдома чи в лікарнях (поліклініках), регулярних оглядів в організованих колективах (дошкільні заклади, школи, ПТУ, гуртожитки, будинки інвалідів тощо).

У дітей до 5 років, вагітних жінок, у жінок, що годують немов­лят, людей з ушкодженою шкірою доцільно знищувати вошей ме­ханічно.

Для боротьби з головним педикульозом використовують такі інсектициди: 0,15 % емульсія карбофосу (10—50 мл на 1 обробку), 20 % суспензія бензилбензоату (10—ЗО мл на 1 обробку), лосьйон ніттіфор (50—60 мл), 10 % водний розчин мильно-гасової емульсії, піретрум, 0,06 % водний розчин емульсії сульфідофосу, МИЛО «К».

Після обробки волосся інсектицидами та витримки протягом 40 хв — 1 год його обов’язково слід сполоснути підкисленою водою.

Для боротьби з вошами, що оселилися в складках одягу, реко­мендують: а) кип’ятіння білизни у 2 % розчині кальцинованої соди, б) замочування білизни у 0,06 % розчині сульфідофосу, 0,15 %

емульсії карбофосу, 20 % мильно-гасовій емульсії, 0,25 % емульсії дикрезилу, в) присипання 5 % дустом метилацетофосу, 1 % дустом неопіну, 2 % дустом сульфолану, 1 % дустом сульфопіну, 10 % дус­том дилор, г) обпирскування складок одягу, головних уборів пре­паратами «Неофос-2», «Карбозоль», «Педисульф».

В екстремальних ситуаціях, коли неможливо використати інші засоби боротьби з педикульозом, можна застосувати бутадіон, приймаючи його усередину по 0,15 г 4 рази на добу протягом

2 діб (1,2 г). Доза для дітей 4—7 років складає 0,05 г 3 рази на добу, 8—10 років — 0,08 г 3 рази на добу, старші ніж 10 років — 0,12 г 3 рази на добу протягом 2 діб.

Заборонені для боротьби з вошами: чемерична вода, препарати ДДТ і ГХЦГ (у тому числі й мило). 5 % борну мазь формально не заборонено, але вона дуже погано змивається з волосся, тому рід­ко застосовується.

З пьнад 3000 видів тарганів, що є в природі, до життя поряд

3 людиною пристосувалось не більше 20 видів.

Профілактичні заходи складаються із щоденного ретельного прибирання приміщень, видалення харчових відходів та сміття, утримання у належному стані водопровідних кранів, своєчасного ремонту приміщень.

Знищити тарганів у приміщеннях можна за допомогою таких засобів: інсекти PM, інсекти диброфіну, інсекти боракс, інсекти Д, сульфолану, ріапану та ріапану-А, кілзару, карбозолю, сузолю, перфосу-П, піретролю-П та інших інсектицидів, що останнім часом з’явились у продажу.

Не слід забувати і про борну кислоту, застосування якої особ­ливо ефективне у вигляді приманок. • Вміст її у складі приманки повинен складати ЗО—40 % (не менше 20 %). Кислоту краще роз­чинити не в гарячій воді, а в молоці, хлібному квасі, цукровому сиропі і потім додати до картопляного пюре, каші, розмоченого хліба, змастити олією (це одночасно запобігає швидкому висихан­ню приманки). Загибель тарганів при використанні борної кислоти починається з 7-го дня, закінчується до 28—30-го дня.

Можна приготувати пасту, що складається із завареного кар­топляного крохмалю (50 г), борної кислоти (100 г) і 850 мл води. Малярною щіткою або тампоном наносять пасту на меблі, стіни, плінтуси, впирскують у щілини. У разі необхідності можна повто­рити обробку через 2 тиж.