Помилки в лабораторній діагностиці пухлин

Значення лабораторних досліджень у клінічній медицині — за­гальновідоме. Дані лабораторних досліджень незамінні в діагнос­тиці, в оцінці клінічного перебігу захворювання, для вибору мето­дів лікування і контролю за ефективністю терапії.

сліджень викликала необхідність створення окремих інституцій — діагностичних центрів, які мають можливість забезпечити високу якість лабораторних досліджень. Такі центри очолюють у регіонах усю лабораторну службу і надають необхідну консультаційну до­помогу. Лікар, що користується даними лабораторних досліджень, повинен бути переконаний у правильності проведеного аналізу, щоб у своїй повсякденній діагностичній і лікувальній роботі опи­ратися на нього.

Але практично нерідко виявляються неточні аналізи, різняться результати загальноприйнятих досліджень, які проведені в різних лабораторіях, одне слово — проблема помилок у лабораторній ді­агностиці залишається актуальною.

Фінансовий фактор також відіграє не оптимальну роль — рекла­ма переконує пацієнтів у необхідності проведення дорогих аналізів, результати яких часто пізніше не враховують лікарі і тому вони не впливають на результати лікування. Безумовно, існують і обладна­ні на рівні сучасних вимог лабораторії, які позитивно впливають на діагностично-лікувальний процес, особливо, коли вони працюють у тісному контакті з великими спеціалізованими лікарнями. Тому виникла потреба організованого контролю за якістю лабораторної діагностики, що частково забезпечується їх державним ліцензу­ванням. Проте залишається немало проблем. Постараємося ви­явити деякі джерела в цій ділянці.

Поділяють помилки на позалабораторні (тобто які виникають ще до надходження досліджуваного матеріалу в лабораторію) і внутрішньолабораторні (Л. Л. Громошевська, 1990). Помилкові результати можуть бути пов'язані з якістю посуду і апаратури, вони можуть залежати і від якості роботи і сумлінності співробітників лабораторії. До помилок лабораторних досліджень може вести і

неправильне трактування результатів лабораторних досліджень. Слід пам'ятати, що медикаменти, які приймають хворі, особливос­ті самих досліджуваних пацієнтів (вік, гормональні цикли в жінок тощо) можуть впливати на результати лабораторних досліджень, що не завжди враховують клініцисти, які користуються згаданими показниками.

Джерела помилок при лабораторних дослідженнях можна по­ділити на такі, що виникають у лабораторному процесі, тобто об'єктивні, і які є результатами неправильного, помилкового трак­тування отриманих результатів, тобто суб'єктивні.

До першої групи зараховують: неправильний вибір методу; по­милки при підготовці матеріалу, що піддається аналізу; помилки у виконанні аналізу — використання недостатньо чистого посуду, ре­активів із протермінованою дією або неякісного виробництва; ви­користання приладів, які не проходили метрологічного контролю; неточність температурного або часового режиму; порушення пра­вил побудови калібрувальних кривих; помилки в оформленні ана­лізів.

Друга група помилок має суб'єктивний характер і їх відносять до неправильного трактування лабораторних результатів. До цієї групи належать і дефекти у знаннях у клініцистів, які до кінця не розуміють суті і можливості даного лабораторного дослідження. На жаль, трапляється, що лікар, який назначив певний аналіз, не розуміє його значення, не може пояснити, чому він його назначив, не ознайомлюється з результатами дослідження і, як результат, не використовує його для контролю за станом пацієнта.

Внутрішньолабораторні помилки бувають системними і випад­ковими. Системні помилки легше виявити і виправити, випадкові, по суті, непрогнозовані.

Помилкові дії працівників можуть бути дуже різні — почина­ючи від реєстрації аналізу й оформлення результату до вибору 90

методу дослідження, його виконання і оцінки. Тому так важли­ва уніфікація всіх дій співробітників лабораторії, стандартизація всього процесу.

У сучасних лабораторіях передбачається використання одно­разових шприців для забору матеріалу, фабричне розфасування реактивів, строга послідовність дій і їхня відповідна реєстрація. У кожній лабораторії повинно бути обдумане розташування робочих місць для забору і зберігання досліджуваного матеріалу, виконан­ня аналізів за відповідного освітлення, температури. Треба забез­печити недопустимість змішування досліджуваного матеріалу від різних хворих, надійне і дубльоване маркування досліджуваних зразків і отримання результатів.

Важливим моментом у лабораторному дослідженні є скеру­вання, яке лікуючий лікар видає хворому для проведення певного аналізу. Клініцист у такому скеруванні повинен вказати попередній діагноз, а при його уточненні — і кінцевий. При невиконанні цієї вимоги можуть виникати умови для помилки — проведення непо­вного або неадекватного дослідження.

Беззаперечне значення для онкологічної практики мають мікро­скопічні дослідження, які ми розглянули у главі про морфологічні дослідження.

Підсумовуючи, підкреслимо, що сучасний онкологічний діа­гноз базується на багатопрофільному дослідженню хворих із все- стороннім урахуванням особливостей його організму, включаючи наявність основного і супутнього захворювань, рівня компенсації його фізіологічних функцій із перспективою можливості перенести пропоноване лікування.

Серед багатьох джерел можливих медичних помилок лабора­торне дослідження вносить і свою лепту. Центральною фігурою діагностичного і терапевтичного процесу, безумовно, залишається лікуючий лікар, який повинен підсумувати всі дані досліджень, у тому числі й додаткових, і логічно обґрунтувати діагноз і тактику в конкретного хворого.

5.