9.2.2. Рак гортані

Епідеміологія. В Україні в 90-х роках захво­рюваність складає приблизно 6...7 випадків на 100.000 населення. Частіше хворіють чоловіки у віці 40...60 років.

Етіологія. Серед причин розвитку злоякісної пухлини гортані слід назвати куріння тютюну, дію канцерогенних хімічних агентів, професійні шкід­ливості, а також хронічні запальні процеси в гор­тані.

Передрак. Передракові захворювання поді­ляються на дві групи. До першої належать захво­рювання з високою частотою малігнізації (облігат- ні): папілома і папіломатоз. Друга об'єднує захво­рювання з малою частотою малігнізації (факульта­тивні): фіброма, кісти. У патогенезі певне місце відводиться гормональним впливам.

Патологічна анатомія. Розрізняють такі форми росту пухлин: папілярну, вузлувату та ін-

— 103 —

— 104 —

Клініка. Клініку раку гортані визначають ло­калізація пухлини і ступінь її поширення.

Ураження вестибулярного відділу, коли пухли­на міститься в ділянці надгортанника, черпакувато- гортанної або псевдоголосової складок, супрово­джується відчуттям стороннього тіла в глотці. По­ступово з'являються болі, які часто віддають у вухо.

Ураження голосових складок виявляється на­самперед захриплістю голосу, що поступово пе­реходить в афонію. Подальший ріст пухлини ут­руднює дихання.

За умови розвитку раку в підскладковому від­ділі хвороба виявляється порушенням дихання. З розвитком процесу з'являється захриплість голосу.

Пізнім стадіям раку властиві болі, афонія, роз­пад пухлини, що супроводжується кровотечами, приєднанням інфекції. Порушується акт ковтання, при проростанні в глотку виникає непрохідність їжі.

Діагностика. Діагноз раку гортані грунтуєть­ся на даних анамнезу, прямої і непрямої ларинго­скопії, рентгенологічного дослідження, а також морфологічного дослідження біоптату. Ларинго­

скопічна картина різноманітна і залежить від лока­лізації та типу росту пухлини.

Рак верхнього відділу гортані протікає дуже злоякісно, швидко проростає в суміжні органи, метастазує в регіонарні лімфатичні вузли.

Рак надгортанника або вестибулярних скла­док має вигляд вузлуватого інфільтрату з виразку- ванням або екзофітних розростань. При розрос­танні раку в товщу бокової стінки гортані зменшу­ється об'єм грушоподібного синуса. При проро­станні в язичні ямки вони інфільтруються, надгор­танник стає ригідним.

Рак голосових складок— це екзофітні утвори, розміщені по краях складок. Їх поверхня часто вкрита білястим нальотом. У випадку ураження всієї складки вона має м'ясистий вигляд з ділянка­ми виразкування. Особливі труднощі виникають при діагностуванні підскладкових пухлин гортані. Найінформативнішими методами за цих умов є фіброларингоскопія і томографія гортані. Застосу­вання комп'ютерної томографії дає змогу не тіль­ки чітко встановити локалізацію пухлини, але й ви­значити проростання її в суміжні органи.

Диференціальний діагноз проводиться між па­піломою, фібромою, лейкокератозом, пахідермі­єю і гранульомами туберкульозної, сифілітичної і склеромної етіологій.

Лікування. Основними методами лікування раку гортані є променевий та хірургічний. Часто застосовується комбіноване лікування (променеве та хірургічне). При раку першої та другої стадій вестибулярного відділу застосовується переважно променева терапія. У третій та четвертій стадіях лі­кування комбіноване. Операція— ларингектомія, як правило, розширена.

Рак середнього відділу гортані першої та дру­гої стадій також лікують променево. У третій і чет­вертій стадіях лікування комбіноване. Ракові пух­лини підскладкового відділу гортані радіорезис- тентні. У першій і другій стадіях захворювання проводять різноманітні резекції гортані, у третій— ларингектомію з резекцією трахеї.

Останнім часом у лікуванні плоскоклітинних раків гортані ширше застосовується хіміотерапія, зокрема, як і при інших плоскоклітинних раках го­лови і шиї,— комбінація цисплатину та 5-фтору- рацилу. Це дозволяє провести в частини хворих органозберігаючі операції.

Прогноз. При першій і другій стадіях прогноз захворювання сприятливий і досягає 80...90% п'я­тирічного виліковування. У третій стадії раку гор­тані п'ятирічне виживання становить 50...60%. Прогноз залежить від форми росту пухлини та її локалізації.

Серед інших злоякісних пухлин в 1...2% випад­ків спостерігається саркома гортані, яка частіше зустрічається у чоловіків похилого віку. Серед розмаїття гістологічних форм трапляються лімфо-, фібро-, ангіо-, хондро-, міксосаркоми. Вони ма­ють округлу форму, гладку поверхню, найчастіше локалізуються на голосовій складці, вкриті незмі- неною слизовою оболонкою, відзначаються ран­нім метастазуванням.

Клініка саркоми нагадує рак гортані. Діагноз встановлюється морфологічно, лікування комбіно­ване— доопераційна променева терапія з по­дальшою ларингектомією. Прогноз несприятливий.

Відновне лікування. Основні зусилля під час реабілітації спрямовані на відновлення функції гортані, поліпшення мовлення. Ця проблема стоїть особливо гостро після ларингектомії. Завдяки до­сконалим логопедичним методикам хворі протя­гом кількох місяців оволодівають вмінням черево­мовлення. Комплекс реабілітаційних заходів (ло- гопедотерапія, психотерапія, загальнозміцнююче лікування) проводять в реабілітаційних відділеннях великих онкологічних центрів.