ХОНДРОПЕРИХОНДРИТ ГОРТАНІ (CHONDROPERICHONDRITIS LARYNGIS)
Запальний процес у гортані може поширитися на охрястя та хрящ,
тоді розвивається хондроперихондрит гортані. Хондроперихондрит гортані може бути первинним (виникає гематогенно при інфекційних захворюваннях) і вторинним (спочатку уражується слизова оболонка гортані, а потім охрястя і хрящ).
Розрізняють хондроперихондрити обмежені і розлиті, гострі та хронічні. Звичайно уражуються обидва листки перихондрію, у зв'язку з цим розподіл хондроперихондриту на зовнішній і внутрішній є умовним. Частими причинами захворювання є механічні травми, вогнепальні поранення, сторонні тіла, інтубація, ви-сокопроведена трахеостомія з пошкодженням персневого хрящу та наступним тиском на нього трахеоканюлі, що призводить до пролежню хряща. Хондроперихондрит може розвинутися внаслідок променевої терапії злоякісної пухлини гортані.Перихондрит звичайно є гнійним. Гній відшаровує охрястя, порушує живлення хряща. Хрящ, що залишився без живлення, розсмоктується або некротизується з утворенням секвестрів, що виділяються через нориці. Листки охрястя можуть утворювати навколо хряща секвестральну капсулу.
Інша форма захворювання склерозуюча. Інфільтрат не нагноюється, а розвиваються грануляції з наступним рубцюванням.
Хворий скаржиться на біль у ділянці гортані, болісне ковтання, підвищену температуру тіла, хриплість, утруднене дихання. Стан хворого важкий. Відзначається сгладженість контурів гортані, збільшення об"єму шиї, потовщення хрящів та різкий біль при пальпації, інколи визначається флюктуація, шийний лімфаденіт. Ларингоскопічна картина характеризується набряком та інфільтрацією слизової оболонки. Порушується рухомість однієї або обох половин гортані. Виражений стеноз гортані у більшості випадків розвивається при ураженні персневого хряща. Гнійний хондроперихондрит може ускладнюватися аспіраційною пневмонією, сепсисом. При хронічному хондроперихондриті симптоматика виражена менш яскраво.
До пізніх ускладнень хондроперихондриту відносяться стійкі рубцеві стенози гортані.У діагностиці захворювання допомагає рентгенологічне дослідження гортані, при якому виявляється потовщення м"яких тканин, змінюється малюнок нормального закостеніння хрящів. Хронічний хондроперихондрит характеризується "хаотичною декальцінацією".
Хондроперихондрит гортані потрібно диференціювати від гострого тиреоїдиту та дерев'янистої' флегмони Реклю.
Гострий тиреоїдит супроводжується збільшенням об'єму шиї в ділянці гортані за рахунок запалення щитовидної залози, інфільтрат болісний при пальпації. При гострому тиреоїдиті може бути гіперемія,
210
Ю.ВМітін. Оториноларингохогія
Ю.В.Мітін. Оторино ларингологія
211
інфільтрація та набряк слизової оболонки гортані, але ці зміни вираженні помірно порівняно з хондроперихондритом та флегмонозним ларингітом. Виражений стеноз гортані не розвивається.
У нас в клініці була госпіталізована хвора, молода жінка з діагнозом хондроперихондрит гортані. Проводився диференційний діагноз з гострим тиреоїдитом. Хвора була оглянута ендокринологом, який а ні підтведив, а ні скасував діагноз тиреоїдиту. Всі ці діагнози були під знаком питання. Наступного дня у хворої з'явились набряки на ногах, що мали велику щільність (не продавлювались пальцем). Після цього хвора з діагнозом гострого тиреоїдиту та мікседеми була переведена в ендокринологічну клініку.
Своєрідною формою флегмони є дерев'яниста флегмона шиї, описана Реклю (P.Reclus, 1894). Захворювання зустрічається рідко і характеризується запальним процесом у міжм'язе'вій та підшкірній сполучній тканині, що має повільний розвиток, утворенням інфільтрату м'яких тканин із незначною схильністю до нагноєння. Спочатку з'являється невеликий дерев'янистої щільності малоболючий інфільтрат на боковій або передній поверхні шиї, який повільно збільшується та охоплює всю шию.
Коли в запальний процес залучається шкіра, вона консолідується із підлеглими тканинами, стає гіперемованою та ціанотич-ною. Від сусідніх неуражених тканин інфільтрат чітко відмежований.Через декілька тижнів, інколи місяців, в ділянці інфільтрату з'являються локуси розм'якшення — абсцеси без вираженної місцевої та загальної реакції. Загальний стан хворого змінений мало, прояви інтоксикації у більшості випадків відсутні. Біль, навіть за наявності абсцесів, турбує мало. Інколи при поширенні інфільтрату на глиблежачі тканини шиї спостерігається болісний набряк гортані, утруднення дихання та ковтання. Для лікування дерев'янистої флегмони Реклю використовують антибіотики, сульфаніламідні препарати, фізіотерапію. При відсутності ефекту від консервативного лікування показані глибокі розрізи через весь інфільтрат, з оголенням уражених міжм'язевих проміжків. При розтині не завжди виділяється гній.У лікуванні хондроперихондриту гортані ведуче місце посідають антибіотики, сульфаніламідні препарати, протинабрякові речовини. При розвитку декомпенсованого стенозу гортані проводиться трахео-стомія. Абсцеси у випадку їх появи потрібно розкрити. Самовільне розкриття абсцесу може призвести до аспірації гною та розвитку тяжких легеневих ускладнень. Нераціональне лікування може призвести до грубої деформації гортані.