<<
>>

Міжнародна організація з стандартизації

— International Organization for Standartization, скорочено (ISO), була створена після Другої світової війни й почала функціонувати в 1947 р. ISO, на відміну від ООН, ВООЗ і ЄС, є неурядовою міжнародною організацією.

Вона фактично є федерацією ста десяти національних органів із стандартизації. Більшість країн представлена незалежними організаціями. У рамках ISO функціонує близько 180 профільних технічних комітетів, 650 підкомітетів і 2830 спеціалізованих груп, у роботі яких бере участь близько 30 тисяч експертів.

Центральний секретаріат підтримує контакти майже з 500 міжнародними організаціями. Такі широкі зв’язки дозволяють досягати міжнародного консенсусу в розробці й затвердженні стандартів. Головне завдання ISO — сприяти розробці стандартів, правил та інших аналогічних документів з метою полегшення міжнародного обміну товарами й послугами. Всі стандарти ISO є добровільними; вони можуть затверджуватися в якості обов’язкових на національному рівні або в межах окремих підприємств і організацій.

<< | >>
Источник: Баєва О.В.. Б 15 Менеджмент у галузі охорони здоров’я: Навч. посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2008— 640 с.. 2008

Еще по теме Міжнародна організація з стандартизації:

  1. Політика міжнародного співробітництва в галузі інформатизації охорони здоров’я
  2. Розділ 7. Порівняльний аналіз національного законодавства у сфері забезпечення прав паліативних хворих та міжнародних стандартів і нормативно-правових актів, що гарантують базові права і свободи людини та регулюють надання паліативної і хоспісної допомоги.
  3. Адаптивна організація менеджменту
  4. Організація санітарно-освітньої роботи серед хворих
  5. Організація протитуберкульозної допомоги населенню України
  6. Поняття про організацію.
  7. Організація управління проектами
  8. Спеціалізація та удосконалення лікарів за спеціальністю «Організація та управління охороною здоров’я»
  9. Організація охорони здоров’я в Месопотамії.
  10. Організація охорони здоров’я в Персії.
  11. Організація охорони здоров’я в Стародавній Індії.
  12. Організація охорони здоров’я в Стародавньому Китаї.
  13. Організація охорони здоров’я в Стародавній Греції.
  14. Організація охорони здоров’я в Стародавньому Римі
  15. Організація охорони здоров’я в VII—XVII ст.
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -