Міжнародна організація з стандартизації
— International Organization for Standartization, скорочено (ISO), була створена після Другої світової війни й почала функціонувати в 1947 р. ISO, на відміну від ООН, ВООЗ і ЄС, є неурядовою міжнародною організацією.
Вона фактично є федерацією ста десяти національних органів із стандартизації. Більшість країн представлена незалежними організаціями. У рамках ISO функціонує близько 180 профільних технічних комітетів, 650 підкомітетів і 2830 спеціалізованих груп, у роботі яких бере участь близько 30 тисяч експертів.Центральний секретаріат підтримує контакти майже з 500 міжнародними організаціями. Такі широкі зв’язки дозволяють досягати міжнародного консенсусу в розробці й затвердженні стандартів. Головне завдання ISO — сприяти розробці стандартів, правил та інших аналогічних документів з метою полегшення міжнародного обміну товарами й послугами. Всі стандарти ISO є добровільними; вони можуть затверджуватися в якості обов’язкових на національному рівні або в межах окремих підприємств і організацій.
Еще по теме Міжнародна організація з стандартизації:
- Політика міжнародного співробітництва в галузі інформатизації охорони здоров’я
- Розділ 7. Порівняльний аналіз національного законодавства у сфері забезпечення прав паліативних хворих та міжнародних стандартів і нормативно-правових актів, що гарантують базові права і свободи людини та регулюють надання паліативної і хоспісної допомоги.
- Адаптивна організація менеджменту
- Організація санітарно-освітньої роботи серед хворих
- Організація протитуберкульозної допомоги населенню України
- Поняття про організацію.
- Організація управління проектами
- Спеціалізація та удосконалення лікарів за спеціальністю «Організація та управління охороною здоров’я»
- Організація охорони здоров’я в Месопотамії.
- Організація охорони здоров’я в Персії.
- Організація охорони здоров’я в Стародавній Індії.
- Організація охорони здоров’я в Стародавньому Китаї.
- Організація охорони здоров’я в Стародавній Греції.
- Організація охорони здоров’я в Стародавньому Римі
- Організація охорони здоров’я в VII—XVII ст.
-
Маркетинг в здравоохранении -
Медико-социальная экспертиза -
Менеджмент в здравоохранении -
Основы организации системы здравоохранения -
Стандартизация и сертификация в здравоохранении -
Экономика здравоохранения -
-
Акушерство и гинекология -
Анатомия -
Андрология -
Биология -
Болезни уха, горла и носа -
Валеология -
Ветеринария -
Внутренние болезни -
Военно-полевая медицина -
Восстановительная медицина -
Гастроэнтерология и гепатология -
Гематология -
Геронтология, гериатрия -
Гигиена и санэпидконтроль -
Дерматология -
Диетология -
Здравоохранение -
Иммунология и аллергология -
Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация -
Инфекционные заболевания -
Информационные технологии в медицине -
История медицины -
Кардиология -
Клинические методы диагностики -
Кожные и венерические болезни -
Комплементарная медицина -
Лучевая диагностика, лучевая терапия -
Маммология -
Медицина катастроф -
Медицинская паразитология -
Медицинская этика -
Медицинские приборы -
Медицинское право -
Наследственные болезни -
Неврология и нейрохирургия -
Нефрология -
Онкология -
Организация системы здравоохранения -
Оториноларингология -
Офтальмология -
Патофизиология -
Педиатрия -
Приборы медицинского назначения -
Психиатрия -
Психология -
Пульмонология -
Стоматология -
Судебная медицина -
Токсикология -
Травматология -
Фармакология и фармацевтика -
Физиология -
Фтизиатрия -
Хирургия -
Эмбриология и гистология -
Эпидемиология -